Школа «грипує». Як бути працюючій мамі?

… робота накривається мідним тазом

Зауважимо одразу: якщо дитина здорова, то варіант із лікарняним — це не наш варіант. Уся річ у тому, що листок непрацездатності не видається для догляду за здоровою дитиною.

Що ж робити, якщо поєднати роботу з доглядом за дитиною не виходить? Головне — не засмучуватися. Якщо заняття в школі припинено, батьки дитини можуть звернутися до роботодавця з проханням надати їм відпустку. Яку саме? Вибирайте одну з трьох + як бонус — варіант від турботливого роботодавця!

«За свій рахунок». Відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін встановлено ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Ця відпустка надається на розсуд роботодавця (тобто варіант «вимагати і тупотіти ногами» тут не пройде). Її максимальна тривалість — 15 календарних днів на рік.

Для того щоб скористатися цією відпусткою, вам необхідно подати роботодавцю відповідну заяву. Жодних документів на підтвердження причин, з яких ви бажаєте піти в таку відпустку, надавати не потрібно.

Якщо роботодавець згоден надати вам «відпустку за свій рахунок» на підставі ст. 26 Закону про відпустки, то він видає наказ про надання такої відпустки.

Щорічна відпустка. Це може бути як основна, так і додаткова щорічна відпустка. Плюс цього варіанта — період такої відпустки оплачується, тоді як мінус — графік відпусток. У ньому (тобто у графіку відпусток) може бути погоджено інший період вашого виходу в щорічну відпустку. А отже, це питання доведеться залагодити з роботодавцем.

Діємо так.

Складаємо заяву про надання відпустки. У ній зазначаємо бажану дату виходу у відпустку та її тривалість. Далі погоджуємо заяву зі своїм безпосереднім керівником, а потім подаємо цю заяву керівнику підприємства.

Усі згодні на ваш похід у відпустку? Чудово! Тоді кадрова служба оформляє наказ про надання відпустки і вносить відповідні зміни до графіка відпусток.

Цікавий момент. У ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки наведено перелік категорій працівників, яким щорічна відпустка надається в зручний для них час. Так от, стосовно теми, що розглядається сьогодні, роботодавець зобов’язаний надати щорічну відпустку в той період, про який просить:

— працівниця, яка має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

— працівниця, яка є одинокою матір’ю (працівник — одинокий батько), яка виховує дитину без батька (матері);

— працівник, який є опікуном, піклувальником або самотньою особою, яка фактично виховує одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

— батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Причому це справедливо і для ситуації, коли період, у який ви забажали піти у відпустку, не збігається з періодом, зазначеним у графіку відпусток. Відмова в такому привілеї — це порушення вимог трудового законодавства.

А якщо роботодавець все-таки вирішить відмовити? Тоді нагадайте йому, що такі вільнощі можуть загрожувати:

— підприємству — штрафом в одну мінзарплату (сьогодні — 3723 грн., див. абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП);

— посадовим особам підприємства — адмінштрафом у загальному випадку від 510 до 1700 грн., а якщо відмовили одинокому батькові, матері або особі, яка їх замінює та виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, то розмір адмінштрафу збільшиться і може становити від 1700 до 5100 грн. (ст. 41 КУпАП).

Соцвідпустка на дітей. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надають особам, переліченим у ст. 19 Закону про відпустки.

Її тривалість з 01.01.2010 р. становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Соцвідпустка на дітей — це оплачувана відпустка. Надають її понад щорічну. Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 56.

Варіант турботливого роботодавця. Стаття 91 КЗпП надає роботодавцям право за рахунок власних коштів ☺ установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, керуючись цією статтею, турботливий роботодавець цілком може розробити порядок надання працівникам вільних від роботи днів у певних випадках, серед яких можна зазначити і випадок тимчасового припинення занять у навчальному закладі, в якому навчається дитина працівника.

У цьому ж положенні слід прописати процедуру надання (заява працівника із зазначенням причин надання + наказ роботодавця) та оплати таких вільних від роботи днів (наприклад, за середньою зарплатою або виходячи з окладу).

Ми розглянули варіанти, у яких працівники відсутні на роботі, оскільки доглядають за дитиною в період припинення занять у школах. А що коли…

… мама/тато — мов Гай Юлій Цезар

Найвідомішою людиною, яка згідно з переказами могла робити кілька справ одночасно, був Юлій Цезар. Припустимо, що і в роботодавця є такі кадри, які здатні однією рукою дитину колисати, а другою звіти строчити. Що ж, давайте розглянемо можливі варіанти організації робочого часу таких ось проворних спритників.

Робота вдома. Якщо ви вирішили, що ми вам зараз розповідатимемо як зі звичайного працівника зробити працівника-надомника, то ви зовсім не вгадали. ☺

Не варто марнувати час на організацію «надомництва» тільки задля того, щоб працівник тиждень-другий попрацював удома! І тут нас повністю підтримує "Конвенція № 177 про надомну працю Міжнародної організації праці від 20.06.96 р. (ср. ) У ній зазначено (див. ст. 1), що

Отож ми з вами зараз і поговоримо саме про тимчасову роботу вдома.

Розбираємося з документальним оформленням. Так-так! Ігнорувати документальну рутину ми вам не радимо. Адже якщо все правильно оформити, то й роботодавець буде спокійний (нині, у час захмарних трудштрафів краще документальним оформленням трудових відносин не нехтувати), та й працівник буде впевнений, що він працює вдома з відома роботодавця і його «випадково» за прогул (відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) не звільнять.

З чого починати? Працівник подає роботодавцю заяву з проханням дозволити йому працювати вдома. У цій заяві, серед іншого, мають бути зазначені: дата початку та період, протягом якого працівник виконуватиме свої трудові обов’язки вдома.

Якщо працівник бажає змінити графік роботи (див. далі), про це також слід вказати у заяві.

Відповідно до резолюції на заяві відділ кадрів повинен буде підготувати наказ про роботу вдома. З наказом ознайомте працівника під підпис.

Неповний робочий час. Цілком можливо, що працівнику для догляду за дитиною необхідно «звільнити» тільки частину робочого дня (робочого тижня), оскільки решту часу з дитиною може побути хтось із родичів. У цьому випадку є сенс замислитися про роботу в режимі неповного робочого часу (неповного робочого дня чи/та неповного робочого тижня). Цей режим може встановлюватися як на певний час, так і на необмежений строк, при прийнятті на роботу працівника або під час роботи.

У загальному випадку режим неповного робочого часу встановлюють за угодою між працівником та роботодавцем (див. ст. 56 КЗпП). Проте в окремих випадках згода роботодавця на встановлення неповного робочого часу не потрібна. Так, роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час, якщо з таким проханням до нього звернуться, зокрема:

— жінка, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікуванням;

— батько, який виховує дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— опікун, піклувальник, один з прийомних батьків або один з батьків-вихователів.

Детально про встановлення неповного робочого часу та про його оплату див "J/23/2168/32166«Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 93, с. 12; № 95, с. 15; № 99, с. 22.

Гнучкий робочий час. Гнучкий режим робочого часу (ГРРЧ) — це така форма організації праці, за якої для працівника встановлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу протягом робочого дня.

При організації роботи в умовах ГРРЧ робочий день працівника може бути розділено на три складові: (1) змінний час — час на початку та наприкінці робочого дня, у межах якого працівник на власний розсуд має право починати та закінчувати роботу; (2) фіксований час — період, протягом якого працівник зобов’язаний перебувати на робочому місці та виконувати свої трудові функції; (3) час перерви на відпочинок і харчування (може становити від 30 хвилин до 2 годин за зміну).

Якщо в процесі трудової діяльності працівник побажає перейти на гнучкий графік роботи, він подає відповідну заяву роботодавцю. Якщо роботодавець не проти — на підставі заяви видається наказ про встановлення працівнику режиму гнучкого робочого часу + (за необхідності) вносяться зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку.

Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 16, с. 33.