(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 98
  • № 97
  • № 96
  • № 95
  • № 94
  • № 93
  • № 92
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
10/16
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Грудень , 2017/№ 99

Неповний робочий час: відпускні і виплати із ФСС

Тема встановлення неповного робочого часу працівникам викликала неабиякий інтерес у вас, дорогі друзі. Ви вже вмієте розраховувати норму тривалості робочого часу для працівників, яким встановлено режим неповного робочого часу. Знаєте, як обчислити їм зарплату за фактично відпрацьований час. Сьогодні пропонуємо вам завершальну статтю трилогії «Неповний робочий час»*. Давайте разом з вами розглянемо в ній, як надавати щорічну відпустку, розраховувати виплати, що обчислюються на підставі Порядків № 100 (відпускних) і № 1266** (лікарняні та допомога по вагітності та пологах), працівникам, яким встановлений режим неповного робочого часу.

* Початок див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 93, с. 12; № 95, с. 15.

** Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, і Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 відповідно.

Робота на умовах неповного робочого часу не спричиняє за собою яких-небудь обмежень обсягу трудових прав працівників. Це прямо вказано в ч. 3 ст. 56 КЗпП. Проте певні нюанси при визначенні права працівників на щорічну відпустку і її оплаті все ж таки є. Дивіться самі.

Щорічна відпустка: особливості

Щорічна основна відпустка. Тривалість щорічних основних відпусток визначають Закон про відпустки***, КЗпП і інші нормативно-правові акти.

*** Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Розраховують їх тривалість в календарних днях незалежно від режимів і графіків роботи підприємства (ст. 5 Закону про відпустки). Таким чином,

робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня) не зменшує тривалість щорічних основних відпусток

Відмітимо, що тривалість щорічної основної відпустки, яка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, має бути не менше ніж 24 календарні дні (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки).

Час фактичної роботи на умовах неповного робочого часу упродовж робочого року, за який надається відпустка, включається в стаж роботи, що надає право на щорічну основну відпустку, без яких-небудь обмежень (ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Щорічна додаткова відпустка. Розпочнемо з щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) і за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки). Конкретну тривалість таких відпусток встановлюють колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівників у відповідних умовах.

До стажу роботи, що надає право на ці додаткові відпустки, зараховують виключно час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці працівника, зайнятого в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Припустимо, працівникові, зайнятому на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлений режим неповного робочого дня:

— 3 години на день при 8-годинному робочому дні. Оскільки він зайнятий на таких роботах менше половини робочого дня, то він права на щорічну «шкідливу» додаткову відпустку не має (див. також лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10);

— 5 годин на день при 8-годинному робочому дні. Такий працівник матиме право на щорічну «шкідливу» додаткову відпустку. Причому тривалість цієї відпустки буде визначена пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку.

До речі, вести облік часу, відпрацьованого у «шкідливих»/особливих умовах, — обов’язок роботодавця. Робить це він у зручній для себе формі.

Окремо зупинимося на щорічній додатковій відпустці за ненормований робочий день (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Донедавна «трудове» Міністерство доходило висновку (див. листи Мінпраці від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09, від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06 і від 07.05.2002 р. № 010-430): працівники, яким встановлений неповний робочий день, а також ті, кому неповний робочий час встановлений шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Обґрунтовували його Мінсоцполітики положеннями п. 2 Рекомендацій № 7*, де вказано, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

* Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7.

А ось у листі від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284 Мінсоцполітики вже не настільки категоричне.

Важливо! Наразі Мінсоцполітики вважає, що

працівникам з неповним робочим днем, які зважаючи на специфіку роботи виконують основну роботу поза межами робочого часу, може бути встановлений ненормований робочий день

і, відповідно, щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Тобто, згідно з оновленою позицією «трудового» Міністерства працівникам з неповним робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених в колективному договорі.

«А як же Рекомендації № 7, на які раніше кивало Мінсоцполітики»? — запитаєте ви. Вони не є нормативно-правовим документом, оскільки не зареєстровані в Мін’юсті. Отже, мають виключно рекомендаційний характер. На це також вказує Мін’юст у листі від 09.01.2013 р. № 44435/10.6, який, скоріш за все, і став головною причиною зміни позиції Мінсоцполітики з цього питання.

Резюме. Роботодавці мають право самостійно визначати, чи можна вважати, що працівник з неповним робочим днем працює в умовах ненормованого робочого дня, і, відповідно, надавати або не надавати йому щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Відповідне рішення обов’язково має бути зафіксоване в колективному договорі.

Щорічна відпустка: оплата

Правильно обчислити суму відпускних вам допоможуть Порядок № 100 і ось ця формула:

В = Д x ЗП : (К - С - Ч),

де В — сума відпускних;

Д — кількість календарних днів відпустки;

ЗП — сума заробітної плати, нарахованої в розрахунковому періоді;

К — загальна кількість календарних днів в розрахунковому періоді (за 12 місяців — це 365 (у високосному році — 366) календарних днів);

С — кількість святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗоТ, що припадають на розрахунковий період;

Ч — час, впродовж якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді.

Оскільки ми говоримо про неповний робочий час, то уся увага на показник «Ч» у формулі. Він дозволяє «прибрати» із загальної кількості календарних днів в розрахунковому періоді, зокрема, час, коли працівники з не залежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня (згідно з наказом роботодавця по підприємству працівники були переведені на роботу в умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж робочого тижня нормальної тривалості (ст. 32 КЗпП)).

Таким чином, якщо працівник з не залежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня (такий режим роботи був встановлений за ініціативою роботодавця з урахуванням положень ст. 32 КЗпП), то із загальної кількості календарних днів в розрахунковому періоді (К) виключають:

— святкові і неробочі дні (див. ст. 73 КЗпП),

вільні від роботи дні, які не були відпрацьовані у зв’язку зі встановленням працівникові неповного робочого тижня за ініціативою роботодавця. А ось вихідні дні з розрахунку виключати не треба (лист Мінпраці від 07.08.2009 р. № 472/13/84-09).

А якщо ж режим неповного робочого часу (у тому числі і неповного робочого тижня) встановлений за угодою сторін (ст. 56 КЗпП)? У цьому випадку розрахунок відпускних проводять у загальному порядку (тобто вільні від роботи дні, що «з’явилися» у зв’язку зі встановленням неповного робочого тижня, враховують у загальній кількості календарних днів в розрахунковому періоді). Покажемо, як це працює, на прикладі.

Приклад 1. Працівник прийнятий на роботу з 10.01.2011 р. Режим роботи — п’ятиденний робочий тиждень, 8-годинний робочий день, вихідні дні — субота, неділя. З 01.09.2017 р. наказом по підприємству для усіх працівників був встановлений режим неповного робочого тижня:

робочі дні — понеділок — четвер,

вільний від роботи день — п’ятниця,

вихідні дні — субота, неділя.

З 08.12.2017 р. працівник йде в щорічну відпустку на 24 календарні дні. Розрахунковий період — з 01.12.2016 р. по 30.11.2017 р. Сума заробітної плати, нарахованої працівникові в розрахунковому періоді, — 75937,50 грн.

Визначимо кількість календарних днів в розрахунковому періоді, що беруть участь в розрахунку середньої зарплати:

365 - 11 - 13 = 341 (к. дн.),

де 365 — кількість календарних днів в розрахунковому періоді;

11 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період;

13 — кількість днів, вільних від роботи у зв’язку зі встановленням неповного робочого тижня (п’ятниці 1, 8, 15, 22 і 29 вересня, 6, 13, 20, і 27 жовтня, 3, 10, 17 і 24 листопада).

Середня зарплата складе:

75937,50 : 341 = 222,69 (грн.).

Сума відпускних становитиме:

222,69 х 24 = 5344,56 (грн.).

Приклад 2. Використовуючи умови прикладу 1, припустимо, що працівникові був встановлений неповний робочий тиждень, за угодою сторін на підставі його заяви (ст. 56 КЗпП).

У даному випадку кількість календарних днів в розрахунковому періоді, що беруть участь в розрахунку середньої заробітної плати, становитиме:

365 - 11 = 354 (к. дн.).

Середня зарплата складе:

75937,50 : 354 = 214,51 (грн.).

Сума відпускних становитиме:

214,51 х 24 = 5148,24 (грн.).

Детально про порядок розрахунку відпускних читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 32.

Допомоги від ФСС*: особливості

* Фонд соціального страхування.

Працюючи в режимі неповного робочого часу:

за основним місцем роботи при настанні страхового випадку працівник має право на лікарняні, допомогу по вагітності та пологах, а також на допомогу на поховання з ФСС;

за місцем роботи за сумісництвом — на лікарняні і допомогу по вагітності та пологах.

Рішення про призначення виплат з ФСС приймає діюча на підприємстві (у підприємця) комісія (уповноважений) із соцстрахування на підставі відповідних документів.

Лікарняні. У загальному випадку розмір оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця і суми допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від (1) страхового стажу застрахованої особи; (2) розміру її середньоденної зарплати.

Під страховим стажем розуміється період (термін), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і за який щомісячно сплачено нею і роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 21 Закону № 1105*).

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Чому дорівнює мінімальний страховий внесок? Добутку мінзарплати і ставки ЄСВ, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Розрахунок страхового стажу по працівникові робить страхувальник на підставі даних Держреєстру соцстрахування, вказаних в довідці Пенсійного фонду України (ОК-7 або ОК-5), а за періоди до його введення — в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством.

Важливо! Раніше Пенсійний фонд наполягав, що сума доплати до розміру мінімального страхового внеску, яка робиться за рахунок коштів роботодавців, за працівниками, у яких база нарахування нижче «мінімалки», не включається в страховий стаж. Тому інформація про її сплату не відображалася в ОК-7 і ОК-5 і, відповідно, не впливала на «лікарняний» страховий стаж.

Але на початку 2017 року з’явилися перші зрушення в «доплатно-ЄСВшному» питанні. Так, у листах від 16.03.2017 р. № 7918/02-12 і від 17.03.2017 р. № 8134/04-11 Пенсійний фонд вказав, що він допрацьовує програмне забезпечення в частині обліку суми доплати до мінімального страхового внеску при відображенні інформації відносно страхового стажу.

Що ж, залишається сподіватися, що вже незабаром ця інформація потрапить в довідки за формами ОК-5 і ОК-7, які надаються працівникам у відділеннях ПФУ. В результаті за працівниками-новачками з’явиться можливість місяці, за якими була зроблена доплата до мінімального страхового внеску, зарахувати в страховий стаж як повні.

Що стосується працівників з неповним робочим часом, які працюють у вас вже давно і отримують зарплату пропорційно відпрацьованому часу в сумі нижче «мінімалки», то за ними, на наш погляд, вже зараз місяці сплати ЄСВ з мінзарплати (з урахуванням суми доплати з ЄСВ) можна зараховувати в «лікарняний» страховий стаж як повні!

Приклад 3. Працівниці (основне місце роботи, не інвалід) встановлений режим неповного робочого дня (2 години на день при 8-годинному робочому дні). За жовтень 2017 року їй була нарахована зарплата в сумі 1750 грн. (ЄСВ — 385 грн.). Причому, оскільки фактична зарплата виявилася нижча мінзарплати (3200 грн.), то на різницю між цими двома величинами (1450 грн.) був донарахований ЄСВ у сумі 319 грн.

Загальна сума ЄСВ, сплаченого за працівницею за жовтень 2017 року (385 грн. + 319 грн. = 704 грн.), дорівнює мінімальному страховому внеску (3200 грн. х 22 % : 100 % = 704 грн.). Отже, в «лікарняний» страховий стаж такий місяць буде зарахований як повний.

Проте майте на увазі:

якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менша, ніж мінімальний страховий внесок, то такий місяць увійде до страхового стажу не повністю (частково)

Визначити частину місяця, яка увійде до страхового стажу, допоможе формула:

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, який зараховується у страховий стаж і визначається в місяцях;

Св — сума ЄСВ, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Приклад 4. Працівник був прийнятий на роботу з режимом неповного робочого дня (4 години на день при 8-годинному робочому дні) з 17.10.2017 р. Це його перше робоче місце. Сума зарплати за фактично відпрацьований час у жовтні — 838,09 грн. (ЄСВ — 184,38 грн.). Доплата до розміру мінімального страхового внеску не здійснювалася, оскільки працівник знаходився в трудових стосунках лише частину жовтня.

Загальна сума ЄСВ, сплаченого за працівником за жовтень 2017 року (184,38 грн.), менше мінімального страхового внеску (704 грн.). Отже, в «лікарняний» страховий стаж такий місяць буде зарахований не повністю. Визначимо частину місяця, яка увійде до «лікарняного» страхового стажу, скориставшись приведеною вище формулою:

184,38 : 704,00 = 0,26 (міс.).

Важливо! Розрахунок середньої зарплати для визначення суми лікарняних особам, працюючим на умовах неповного робочого часу, здійснюється у загальному порядку відповідно до Порядку № 1266.

Графік роботи (змінності) працівника і його зайнятість при розрахунку лікарняних значення не мають

Також не важливо, хто був ініціатором встановлення неповного робочого часу.

Тобто незалежно від того, в якому режимі працював працівник, лікарняні мають бути нараховані за усі календарні дні тимчасової непрацездатності, підтверджені лікарняним листом.

І ще один важливий нюанс. Вільні від роботи дні у зв’язку зі встановленням працівникові режиму неповного робочого тижня, як і вихідні, святкові/неробочі дні, із загальної кількості робочих днів в розрахунковому періоді не виключають.

Приклад 5. Працівник прийнятий на роботу в травні 2015 року на повну штатну одиницю. У листопаді 2017 року йому був встановлений режим неповного робочого дня (4 години при 8-годинному робочому дні, вихідні дні — субота та неділя, займає 0,5 штатної одиниці). У цьому ж місяці працівник захворів. Згідно з лікарняним листом він був непрацездатний з 13 по 17 листопада. Розрахунковий період — листопад 2016 року — жовтень 2017 року. Сума зарплати, яка була нарахована в розрахунковому періоді виходячи з окладу (повна зайнятість) і увійшла до бази нарахування ЄСВ, — 72000 грн. Страховий стаж — 15 років 3 місяці.

Середньоденна зарплата з розрахунку на 1 календарний день складе:

72000 : 365 = 197,26 (грн.),

де 365 — кількість календарних днів в розрахунковому періоді.

Страховий стаж працівника — 15 років і 3 місяці. Отже, денна виплата дорівнює середньоденній заробітній платі.

Сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця становить:

197,26 х 5 = 986,30 (грн.).

Зверніть увагу, попри те, що в листопаді 2017 року працівник був переведений на 0,5 штатної одиниці, розрахунок суми лікарняних, що належить йому, робимо на підставі виплат, фактично нарахованих в розрахунковому періоді виходячи з повного окладу.

А ось у ситуації, зворотній тій, яка приведена в прикладі 5 (у розрахунковому періоді робота на 0,5 штатної одиниці, а в місяці хвороби — на повну ставку (оклад)), працівникові можна тільки поспівчувати: мало того, що прохворів, так ще і в грошах втратив.

До речі, аналогічним чином діємо і за ситуації, коли зміна режиму роботи працівника відбулася в розрахунковому періоді.

Приклад 6. Працівник був прийнятий на роботу в листопаді 2014 року (повна зайнятість, 5-денний робочий тиждень, вихідні дні — субота і неділя). З 01.08.2017 р. йому був встановлений режим неповного робочого тижня (робочі дні — понеділок і вівторок, вільні від роботи дні у зв’язку зі встановленням режиму неповного робочого тижня — середа — п’ятниця, вихідні дні — субота і неділя). Згідно з наданим листком непрацездатності працівник хворів з 15 по 20 листопада.

Страховий стаж — 7 років. Розрахунковий період, за який обчислюється середньоденна зарплата для визначення суми лікарняних, — листопад 2016 року — жовтень 2017 року. Сума зарплати, яка була нарахована в розрахунковому періоді і увійшла до бази нарахування ЄСВ, — 61311,69 грн.

Визначимо середньоденну зарплату працівника (зайнятість працівника тут не важлива):

61311,69 : 365 = 167,98 (грн.).

Розрахуємо денну виплату з урахуванням страхового стажу працівника:

169,98 х 70 : 100 = 118,99 (грн.),

де 70 — відсоток оплати лікарняного листа залежно від страхового стажу.

Сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця складе:

118,99 х 5 = 594,95 (грн.).

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів ФСС — 118,99 грн.

Важливо! Незважаючи на те, що перші 5 днів тимчасової непрацездатності припали на дні тижня, які є для працівника вільними від роботи (середа — п’ятниця), і на вихідні дні (субота і неділя), вони підлягають оплаті виходячи з розміру денної виплати.

Адже, ще раз підкреслимо,

лікарняні працівникам слід нараховувати за усі календарні дні тимчасової непрацездатності, підтверджені лікарняним листом

Допомога по вагітності та пологах. Допомога по вагітності та пологах виплачується у розмірі 100 % середньої зарплати незалежно від страхового стажу працівниці. Обчислення середньоденної зарплати проводять з розрахунку на 1 календарний день. Оплаті підлягають усі календарні дні відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами.

Таким чином, режим роботи працівниці, встановлений їй в розрахунковому періоді, а також режим роботи підприємства в період її відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами ніяк не впливають на порядок розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах.

Єдине, нараховуючи декретні працівницям з неповним робочим днем, у яких місячний фонд оплати праці нижче розміру мінзарплати, слід врахувати вимоги ч. 2 ст. 26 Закону № 1105 (ср. 025069200). У редакції, діючій з 11.10.2017 р., вона звучить так: сума допомоги по вагітності та пологах не може бути менше суми допомоги, обчисленої з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць настання страхового випадку.

Важливо! Мінсоцполітики в листі від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 наполягає на тому, що при нарахуванні допомоги по вагітності та пологах працівницям-сумісникам мінімальне обмеження по сумі декретних дотримувати не треба. Чому? Відомство вважає достатнім, якщо вимогу про «декретні» не нижче тих, що розраховані з «мінімалки», буде дотримано роботодавцем за основним місцем роботи працівниці.

Детально про нові обмеження по сумах лікарняних і декретних читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 85, с. 6.

Допомога на поховання. Призначення і виплата допомоги на поховання застрахованим особам, працюючим на умовах неповного робочого часу, здійснюється у загальному порядку.

При цьому слід враховувати, що претендувати на отримання допомоги на поховання, що фінансується за рахунок коштів ФСС, можуть тільки ті застраховані особи, для яких це місце роботи є основним.

Ну що ж, підіб’ємо підсумки?

висновки

  • Робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня) не зменшує тривалість щорічних основних відпусток.
  • Роботодавці мають право самостійно визначати, чи можна вважати, що працівник з неповним робочим днем працює в умовах ненормованого робочого дня.
  • Лікарняні нараховують за усі календарні дні тимчасової непрацездатності, підтверджені лікарняним листом, незалежно від того, в якому режимі працював працівник.
  • Режим роботи працівниці, встановлений їй в розрахунковому періоді, а також режим роботи підприємства в період її відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами не впливають на порядок розрахунку суми допомоги по вагітності та пологах.
неповний робочий час, норма тривалості робочого часу, щорічна відпустка, відпускні, соціальна допомога, лікарняні, допомога по вагітності та пологах, допомога на поховання додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті