З одного боку, термін «податкове навантаження» цілком «легальний». З іншого, — чути його від податківців ви не повинні. Тобто великі податківці його не вимовляють. А маленькі — іноді. Тихенько…
Річ у тім, що прямо вимагати у платника, щоб той забезпечував хоча б якийсь мінімальний рівень «податкової віддачі/навантаження» з того чи іншого податку, податківцям прямо забороняє п. 49.10 ПКУ. Проте ця заборона формально стосується конкретно тієї ситуації, коли платник подає контролюючому органу податкову декларацію. Тобто фіскальній посадовій особі заборонено відмовляти платнику в прийнятті податкової декларації, висуваючи вимоги змінити показники — зокрема, зменшити або виключити від’ємні значення об’єктів оподаткування, сум бюджетного відшкодування, збільшити податкові зобов’язання. Подібну заборону продубльовано в 135.02 БЗ.
Але. «Усе так, та трішечки не так»…
Дивіться. Згідно з п.п. 29 п. 4 Положення про ДФСУ, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014 р. № 236, на фіскалів покладено завдання аналізувати та керувати ризиками з метою визначення форм та обсягів, зокрема, податкового контролю. Говорячи людською мовою: оскільки контролери не в силах перевірити усіх і одразу, їм доводиться аналізувати податкову звітність, щоб вибрати серед платників найбільших «відчайдухів». Якщо з кількох платників приблизно одного калібру і однієї сфери діяльності усі годують бюджет приблизно на одному рівні, а деякі «тиграм м’яса не додають»… — таких логічно перевірити в першу чергу. ☹ Утім, не лише таких — див. далі.
Йдеться про так званий план-графік документальних планових перевірок, прерогативу створення якого покладено на ДФСУ (абзац третій п. 77.2 ПКУ). Формувати такий план-графік фіскали повинні, керуючись Порядком, затвердженим наказом Мінфіну від 02.06.2015 р. № 524 (ср. ).
Так от, у жодному з понад 50 (!) критеріїв відбору юросіб цей Порядок не використовує конкретних (процентних) показників так званого «податкового навантаження», але там є такі критерії, як «рівень сплати» податку на прибуток і ПДВ у розмірі нижчому, ніж половина такого рівня по відповідній галузі. При цьому подібний «галузевий рівень сплати» після 2013 року податківцями не афішується. Зверніть увагу:
«мінус» у річній декларації з податку на прибуток (або «мінуси» у двох квартальних поспіль) — це теж критерій високого ступеня ризику
Тому той «1 %», який на слуху, нічого не гарантує. До речі, настійно рекомендуємо вам уважно ознайомитися з усіма критеріями Порядку — там є дуже своєрідні (причому, не лише вартісні!), на які цілком може зреагувати (автоматично) інформаційна система ДФСУ…
Зрозуміло, усе це зовсім не означає, що перевірка обов’язково виявить заниження! Хоча, як ви розумієте, контролери докладуть для цього усіх мислимих і немислимих зусиль. ☹
На закінчення зауважимо, що в новому Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженому постановою КМУ від 21.02.2018 р. № 117 (читайте про нього на с. 3), є «показник D», який за своєю суттю відображає величину податкового навантаження платника ПДВ (щодо сплати ЄСВ та всіх інших податків, крім «імпортного» ПДВ). Для несільгоспплатників його визначено у розмірі 3 %, а для сільгоспників — у розмірі 2 %.
Забезпечите цей рівень — уникнете проблем.
