Голова, інші члени ФГ і наймані працівники
Головою ФГ може бути його засновник або інша особа, визначена в Статуті. Це прямо зазначено в ч. 1 ст. 4 Закону про ФГ. Тобто, у загальному випадку, головою може бути засновник або інший член ФГ або стороння особа — не член ФГ (якщо це звичайне ФГ, не сімейне), зазначена у Статуті.
Залишимо поки що сторонню особу осторонь ☺ і поговоримо про ситуацію, в якій голова — член ФГ. Так-так, ми не обмовилися. Вважаємо, що в цьому випадку голова ФГ також є його членом. Такий висновок випливає із системного аналізу Закону про ФГ. Ось лише деякі аргументи:
1) ФГ може бути створено одним громадянином України (ч. 2 ст. 1 Закону про ФГ). Цей громадянин (засновник) може стати головою ФГ. При цьому п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону про ФГ визначено, що діяльність ФГ припиняється в разі, якщо не залишається жодного члена ФГ або спадкоємця, що бажає продовжити діяльність господарства.
Якщо припустити, що голова ФГ ≠ член ФГ, то таке господарство, в якому засновник і голова одна й та ж особа, не повинні були зареєструвати взагалі, оскільки в ньому немає жодного члена. А якщо воно й було зареєстровано і нові члени не додалися, то воно зобов’язане «розреєструватися».
Звідси висновок: засновник та голова ФГ в одній особі є ще й членом цього господарства.
Якщо головою ФГ став один з членів цього господарства, то він також не втрачає свого членства в результаті таких дій;
2) члени ФГ мають право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (див. ч. 1 ст. 13 Закону про ФГ). І голова ФГ як член цього господарства також має на це право. Це випливає з положень п. 1 ст. 8 Закону про ФГ. У ньому сказано, що ФГ підлягає держреєстрації за умови набуття громадянином України або декількома громадянами України, які виявили бажання створити ФГ, права власності або користування земельною ділянкою.
Якщо припустити, що єдиний засновник ФГ, який є головою цього господарства, не член цього ФГ, то на нього положення ст. 13 Закону про ФГ не поширюються. Тобто він права на землю не має і створити одноосібно ФГ не зможе. Але це ж суперечить положенням Закону про ФГ! А отже, голова ФГ — член цього ФГ.
Важливо! Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. Причому, зверніть увагу, регулюються ці відносини зовсім не трудовими договорами, а Статутом господарства (Договором про створення сімейного ФГ — не юрособи) (ч. 2 ст. 27 Закону про ФГ).
Члени фермерського господарства не можуть працювати в ньому за трудовим договором (контрактом)
Це вимога ч. 1 ст. 3 Закони про ФГ. Вторить їй ст. 3 КЗпП, зазначаючи, що особливості праці членів фермерських господарств визначаються законодавством і їх Статутами.
Маючи необхідні навички, члени ФГ можуть виконувати певні обов’язки, у тому числі й обов’язки голови, головного бухгалтера. Але, повторимося, КЗпП такі відносини не регулює, а отже, трудові договори про роботу у ФГ з членами цього господарства не укладають і до податкового органу Повідомлення про прийняття на роботу членів ФГ не подають.
Водночас на членів фермерського господарства (у тому числі й на голову) ведуться в загальному порядку трудові книжки (див. ч. 4 ст. 27 Закону про ФГ, пп. 1.1 і 4.1 Інструкції № 58). Утім, це не змінює суті відносин.
А тепер, увага! У разі виробничої необхідності фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Причому працювати за трудовим договором громадянин може в тому числі й на посаді голови ФГ, якщо, наприклад, члени ФГ вирішили, що серед них немає гарного управлінця.
Виняток — сімейні ФГ, у яких головою може бути тільки член відповідної сім’ї (якщо сімейне ФГ без статусу юрособи, то головою має бути підприємець, який його створив). Крім того, такі ФГ мають право укладати трудові договори зі сторонніми особами виключно для виконання сезонних і окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань або навичок (ч. 5 ст. 1 Закону про ФГ).
Прийняття сторонніх громадян до ФГ на роботу за трудовим договором здійснюється в загальному порядку: укладається трудовий договір, який оформлюється наказом, направляється податківцям Повідомлення про прийняття на роботу, працівник допускається до роботи. Тобто тут КЗпП та інші трудові закони працюють у повному обсязі.
Що стосується ситуації, коли ФГ створено фізособою-підприємцем (ФОП), то з членами сімейного ФГ без статусу юрособи, зазначеними в Договорі про створення сімейного ФГ, ФОП трудові договори не укладає.
Трудові відносини таких членів регулює Договір про створення сімейного ФГ.
З відносинами розібралися. Переходимо до виплат.
Прибуткове питання
Члени ФГ не можуть бути найманими працівниками в цьому господарстві. А тому виплачуваний їм дохід не може вважатися заробітною платою. Тоді що ж це за дохід?
ФГ-юрособа. У п. 7.12 Методрекомендацій № 189 прописано, що дохід (прибуток), отриманий ФГ, розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них.
А якщо член ФГ не працював на його благо? Тут свою скрипку може зіграти вклад у складений капітал ФГ.
Незважаючи на те, що Закон про ФГ не ставить право члена фермерського господарства на отримання частини його прибутку в залежність від вкладу в складений капітал, таку залежність можуть передбачити в Статуті самі члени ФГ, визначаючи порядок розподілу прибутку фермерського господарства. У цьому випадку таку виплату слід розглядати як виплату дивідендів.
Адже дивіденди — платіж, який здійснюється юрособою — емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів або інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, які посвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (п.п. 14.1.49 ПКУ).
Підсумуємо. Якщо прибуток між членами ФГ розподіляється виключно за критерієм їх трудового внеску в діяльність господарства, то в цьому випадку, на наш погляд, дивідендних виплат не відбувається. У цьому випадку члени ФГ отримують активні доходи, тобто доходи від їх трудової участі в підприємницькій діяльності ФГ. З погляду ПКУ такі доходи відносяться до інших доходів (детальніше див. на с. 14).
Якщо ж статутом передбачено, що розподіл прибутку (повністю або частково) між членами ФГ здійснюється пропорційно їх внескам у складений капітал, то в цій частині виплати слід вважати дивідендами.
Водночас на практиці часто господарства намагаються використовувати змішані критерії розподілу прибутку, які враховували б і участь члена господарства у формуванні складеного капіталу (якщо таке було), і його трудовий внесок у діяльність.
ФГ підприємця. У ситуації з підприємцем про дивідендні доходи не може бути й мови. Отже, ті доходи, які такий підприємець виплачуватиме членам свого сімейного ФГ, слід вважати доходами від трудового внеску в діяльність господарства.
А ось якщо з працівником ФГ (не членом цього ФГ) укладений трудовий договір, то за виконану роботу виплачуйте йому зарплату в строки, встановлені в ст. 115 КЗпП. Тут усе стандартно.
