1. Займенники. Лідери люблять гратися із займенниками, адже саме від цієї частини мови нерідко залежить відповідальність, провина, ідентичності та ставлення в повідомленні. Порівняйте ось ці три висловлювання:
«З’ясувалося, що потрібно скорочувати штат»;
«Ми вважаємо, що необхідно скорочувати штат»;
«Я вважаю за необхідне скорочення штату».
У першому випадку, очевидно, лідер уникає будь-якої відповідальності, він знеособлює суб’єкта, незрозуміло, ким з’ясувалося і звідки з’ясувалося, ось так просто з’ясувалося — і все. То ж шишки навряд чи посиплються на нього.
У другому випадку він використовує більш прийнятний варіант уникнення власної відповідальності. Він ховається за груповою, колективною ідентичністю «ми». Причому ці «ми» слухачі можуть розуміти дуже по-різному: чи то ці ми — якесь керівництво, правління, чи то ми — увесь колектив. Перше, звичайно ж, більш імовірно. Проте завдяки такому формулюванню лідер знову дещо виграє — він не звалює провину на себе, а розподіляє її між усіма.
Останній випадок найпростіший — кажучи «я», людина приписує відповідальність собі. Іноді, разом з провиною, але найголовніше — лідер показує, що активний та готовий і далі вести за собою, зважаючи на наслідки своїх вчинків і сміливо дивлячись в очі своїм послідовникам.
Цікаве легке підтасовування «їх», яке робить М. Тетчер у своїй промові. Спершу вона говорить так: «Британцям (нам — Прим. О. З.) загрожували іноземні солдати (вони)». Але вже трохи далі в її промові «вони» змінюються, прем’єр-міністр «проходиться» по лідерах об’єднаної профспілки машиністів і залізничників: «невеликої групки, яка вирішила використати свою владу, — заради чого? — щоб затримувати відновлення Британії, якого усі наші люди так довго чекали». Отже, лідери профспілки не лише виявляються протиставленими тим, кого вони ніби захищають, а й прирівнюються до аргентинських загарбників. Це чудовий приклад того, як створити переконливу промову лідера, граючи із займенниками.
2. Назви. Недаремно в деяких культурах так багато говорять про магію імені, вважається, що той, хто знає реальне ім’я людини, може зашкодити їй або здобути над нею владу. Насправді, лідери мають владу саме тому, що називають предмети, явища та інших людей певним чином, впливаючи на те, якої думки ми будемо про них. Погодьтеся: «терорист» і «борець за свободу» хоча й означають одну й ту ж людину, надають їй різного значення. Дуже цікаво порівнювати найменування одного і того ж в українських і російських ЗМІ: «терористи» і «ополченці», «ЗСУ» і «карателі» тощо. Використовуючи різні назви, ці джерела намагаються викликати і зовсім різні емоційні та поведінкові реакції у людей. Отож завжди ще раз подумайте, як назвати той чи інший проект, як звертатися до того чи іншого співробітника, як називати завдання тощо.
Цікаво, що відома компанія Xerox заявляє про себе як про «документальну компанію». Так, вони вироблять копіювальну техніку, але можуть займатися і чим завгодно ще, аби тільки воно було пов’язане з документами.
3. Метафори. Лідери вдаються до метафор, щоб розкрити певні змісти і значення й переконати інших в їх істинності. Деякі метафори з’являються в мові лідерів частіше за інші. Це метафори родини, змагання, битви, команди.
Аніта Роддік, засновниця компанії Body Shop, говорила: «Від самого початку ми керували компанією так, ніби усі ми одна велика родина». Тут використовується метафора родини, щоб зачепити певні цінності послідовників.
Так, Мері Кей Еш, засновниця косметичної компанії, стверджувала: «Девіз нашої компанії — спершу Бог, потім родина, потім бізнес». Тут до родинної метафори додається ще й Бог. Чи є цей девіз правдивим? Адже бізнес тут стоїть на останньому місці? Навряд чи, але це не головне, головне — лідер висловлює цінності, до яких хочеться приєднатися.
Загалом, метафори дають змогу вам легко висловити складні ідеї, адже це основна частина лідерства. Часто найуспішніші метафори стають надбанням усього суспільства. Згадайте хоча б метафору, яку використав В. Черчилль — «залізна завіса». Вона стисло та образно характеризує певний комунікативний бар’єр, який на той час розділяв Східну і Західну Європу.
Використовуйте метафори, щоб бути зрозумілим і актуалізувати цінності інших людей.
4. Історії. Важливим прийомом лідерства є розповідь історій. Які історії про вашу організацію і значимих для неї людей ви можете пригадати?
Так, С. Титц переповідає історію про керівника, суть якої зводиться до девізу «Усе можливо». Цей керівник, якому на той час уже виповнилося 80 років, зіткнувся з фінансовими складнощами і звернувся до інвесторів з проханням надати йому величезну суму. «Це просто неможливо» — сказали вони. Тоді він устав, роззувся, зняв шкарпетки, заліз босоніж на стіл і двічі пройшовся по ньому, потім зліз, узувся і сказав: «Усе можливо!». Грошей йому дали! Як думаєте, чого вчить така історія, якщо її розповісти співробітникам компанії цієї людини?
5. Алітерація, ритм, повтори. В останній частині ми об’єднуємо зовсім уже технічні особливості мови лідерів. Вони часто вдаються до алітерації — коли 2 і більше склади або слова починаються з одного й того ж приголосного: «Фолклендський фактор» (М. Тетчер), «Скромність, стрімкість і самовпевненість» (Дж. Велш, головний директор General Electric), «Стійка снага до свободи» (С. Джобс). Ефект алітерації в тому, що такі повтори допомагають ключовій думці запасти у свідомість людям. Крім того, лідери схильні до повторів, а їхня мова досить ритмічна. Так, М. Л. Кінґ у своїй промові «У мене є мрія» починає 7 речень, які йдуть одне за одним, з фрази: «Хай звучить свобода».
Безумовно, щоб бути успішним лідером, вам ще потрібні харизма і талант, а не тільки знання прийомів, але ви вже краще розумієте соціальні механізми цього явища. Головне — будьте обережні зі своїми знаннями, не використовуйте їх на шкоду іншим. Якщо вже люди підуть за вами, спрямовуйте їх у бік позитивних змін!
