Розпочнемо з того, що зазирнемо до Закону про ЗЕД. Як свідчить ч. 4 ст. 6 цього документа, суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому тези про право суб’єктів ЗЕД здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких незаборонених її формах і видах червоною ниткою проходять по ст. 2 і 5 Закону про ЗЕД.
Окремі обмеження на здійснення валютних операцій, у тому числі в ЗЕД, сьогодні встановлені постановою № 410. Але і тут ви не знайдете прямої заборони на проведення операцій переведення боргу, відступлення права вимоги або за договорами поруки.
Здавалося б, що не заборонено, то дозволено.
Але, на жаль, на шляху укладення таких договорів стають вимоги зі ст. 2 Закону про розрахунки в інвалюті. Нагадаємо, тут установлені обмеження за строками проведення розрахунків:
— для експорту з подальшою оплатою — у цьому випадку виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в строки виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (МД)) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт, транспортних послуг — з моменту підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання транспортних послуг* (ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті);
* Перевищення цього строку вимагає висновку центрального органу виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері економічного розвитку.
— для імпорту з попередньою оплатою — для завершення імпортної операції на умовах відстрочення постачання встановлений той же 180-денний строк, що обчислюється з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується (робіт, послуг) (ст. 2 Закону про розрахунки в інвалюті).
До чого ми це згадали?
При укладенні будь-яких ЗЕД-договорів (будь то переведення боргу, відступлення права вимоги або порука), потрібно чітко відстежувати, щоб його виконання не спричинило порушення 180-денного строку розрахунків
Давайте поглянемо, як ці обмеження впливають на можливість укладення конкретних договорів.
Переведення боргу. Нагадаємо: договір переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов’язанні. Припустимо, кредитор — резидент перерахував попередню оплату боржникові — нерезиденту (вивіз на експорт товари на умовах подальшої оплати). Після цього нерезидент-боржник уклав договір переведення боргу з іншим нерезидентом — новим боржником. Стосовно нашої ситуації це означає, що валютна виручка (для експорту з подальшою оплатою) або товар (у разі імпорту з попередньою оплатою) надійде кредиторові-резиденту України не від первісного боржника-нерезидента, а від нового боржника-нерезидента.
В описаній ситуації переведення боргу нічим не загрожує підприємству-кредиторові. Хіба що потрібно бути уважним і постійно контролювати дотримання новим боржником 180-денного строку розрахунків в іноземній валюті.
До речі, податківці також не проти того, щоб у результаті укладення між нерезидентами договору переведення боргу заборгованість перед українським кредитором погашав новий боржник (див. консультацію в категорії 114.02 БЗ).
А ось перевести свій борг перед кредитором — нерезидентом навряд чи вийде. Звичайно ж, усі обмеження за строками розрахунків зі ст. 2 Закону про розрахунки в інвалюті стосуються випадків, коли вітчизняне підприємство є кредитором. Вони спрямовані на своєчасне повернення в Україну валютної виручки за експорт і ввезення товарів імпорту. А ось строки, в які ви розрахуєтеся за вже отримані товари або вивезете на експорт уже оплачені товари, Закон про розрахунки в інвалюті не обмежує. Але в такій ситуації питання, хто стане новим боржником. Українському підприємству виступати в цій ролі небезпечно: адже перерахувавши нерезиденту валюту в рахунок погашення вашого боргу, він сам потрапляє під валютний контроль. При цьому після проведення розрахунків з нерезидентом у нового боржника будуть відсутні підстави для завершення імпортної операції. На це податківці вказували в ще одній своїй консультації в категорії 114.02 БЗ.
Відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги передбачає заміну кредитора в зобов’язанні. Припустимо, українське підприємство — кредитор поставило товар нерезиденту з відстроченням платежу (перерахувало попередню оплату імпортного товару). Після цього ви укладаєте з іншим підприємством договір відступлення права вимоги. І тут, на наш погляд, усе залежить від того, хто виступає в ролі нового кредитора.
Укладаючи договір відступлення права вимоги з іншим резидентом, ви «підписуєтеся» на те, що згодом валютна виручка від нерезидента надійде не вам, а новому кредиторові.
У результаті вашу ЗЕД-операцію не знімуть з валютного контролю в банку через відсутність валютної виручки за експортним контрактом (чи ввезення товару за імпортним).
Про неприпустимість укладення договорів відступлення права вимоги із цієї причини контролери говорять у консультації в категорії 114.02 БЗ.
А ось укласти подібний договір з новим кредитором — нерезидентом, на наш погляд, можливо. Адже в такому разі новий кредитор виплатить вам компенсацію за цим договором в іноземній валюті. Головне, щоб отримана вами сума відповідала сумі заборгованості боржника. Ну і, звичайно, не забувайте про 180-денний строк проведення розрахунків.
Порука. Перешкод для укладення договору поруки між кредитором — резидентом і поручителем — нерезидентом, на наш погляд, немає. Як ви пам’ятаєте, суть договору поруки зводиться до того, що: якщо ваш боржник-нерезидент не виконує своїх зобов’язань за ЗЕД-договором, то ви як поручитель маєте право вимагати їх виконання від нерезидента-поручителя. Тобто в будь-якому разі ви залишаєтеся при своїй валютній виручці, нехай навіть отримаєте її від іншого нерезидента. Як ми вже сказали, податківці не заперечують проти отримання валютної виручки від іншого боржника.
А ось брати в поручителі резидента не можна. Усе тому, що єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня. А отже, на отримання валюти від поручителя-резидента можна не розраховувати.
Звісно ж, розібрати усі тонкощі оформлення договорів з третіми особами в ЗЕД у межах однієї коротенької статті неможливо. Складність таких операцій потребує детального їх розгляду у кожному випадку окремо. Тому якщо у вас виникне запитання щодо вашої конкретної ситуації, пишіть нам і ми розглянемо його на сторінках нашого видання.
