Які витрати підтверджує ТТН?

Для початку давайте згадаємо, що таке ТТН і у яких випадках вона складається. У цьому нам допоможуть Правила № 363*.

* Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

ТТН як первинка: теорія

Отже, ТТН (у загальному випадку говоримо про документ за формою, наведеною у додатку 7 до Правил № 363) є основним документом на перевезення вантажів. Це не документ суворого обліку, його форма може відрізнятися від тієї, що пропонують Правила № 363. Однак ТТН у будь-якому випадку повинна містити інформацію про (п. 11.1 Правил № 363):

— назву документа, дату і місце його складання;

— найменування перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;

— найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж;

— автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер);

— пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

ТТН складає вантажовідправник (замовник) у кількості не менше чотирьох примірників. Перший примірник залишається у вантажовідправника, другий — передається вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Отже,

А вантажоодержувачу (покупцю) — іншим примірником тієї самої ТТН цілком можливо зафіксувати оприбуткування товару.

Але на практиці не все так просто.

ТТН як первинка: практика

Вищенаведений підхід до ролі ТТН у первинному обліку операцій є надзвичайно привабливим, адже дозволяє «зекономити» на складанні видаткових накладних та інших подібних документів. При зазначеному підході набуває особливого бухгалтерського значення та обставина, що ТТН згідно з Правилами № 363 — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для

— списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення;

— оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку;

— розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тож, здавалося б, усе чудово — склали ТТН і ні про які інші первинні документи турбуватися не треба! Бо ж ТТН згодиться, і щоб продавцю товари списати, і щоб покупцю їх оприбуткувати, і щоб перевізнику виконану роботу облікувати, і щоб замовнику перевезення свої витрати підтвердити.

Але фіскали проти такої «комбінації»! Вони наполягають, що ТТН лише підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів і є одним із додаткових (але не основних!) документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з постачання товарів (див. лист ДФСУ від 19.02.2018 р. № 654/6/99-99-14-03-03-15/ІПК, лист ГУ ДФС у Рівненській обл. від 07.10.2016 р. № 2388/10/17-00-12-02-10 і роз’яснення ГУ ДФС у Херсонській обл. від 25.09.2017 р.*). Тож

* Див.: http://kherson.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/311038.html.

Виходить, що списати власне товари, які перевозяться, тільки на підставі ТТН вантажовідправник не може. Як і вантажоодержувач не може їх оприбуткувати тільки на підставі ТТН. Мовляв, для цих цілей складайте видаткову накладну.

Щоправда, подекуди фіскали таки визнають, що ТТН є первинним документом, який дає право на врахування вартості ТМЦ у складі витрат (див. «Вісник. Офіційно про податки», 2017, № 33, с. 38). Однак публікація у офіційному виданні ДФСУ не має статусу податкової консультації у розумінні ст. 52 ПКУ. Тому без індивідуальної консультації з аналогічним висновком сподіватися на зазначене роз’яснення не варто.

Свіжа судова практика з одного боку ніби дещо пом’якшує висновок фіскалів. Суди справедливо зауважують, що ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а її відсутність не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Це відома істина, але вона «тьмяніє» поряд з іншим висновком, який Верховний Суд взявся повторювати з рішення в рішення у 2018 році. У цьому основному своєму висновку суди фактично підтверджують тези фіскалів: ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (див. постанови ВС від 06.02.2018 р. у справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 р. у справі № 2а-8766/12/1370, від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17, від 21.08.2018 р. у справі № 816/786/15-а, від 04.09.2018 р. у справі № 818/1249/17 і ухвалу ВАСУ від 14.03.2017 р. за № К/800/26970/15**).

** Див. відповідно: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72029159, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73021595, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73424867, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76002544, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76273141, http://reyestr.court.gov.ua/Review/65489678.

Таким чином, наразі тенденція (як у роз’ясненнях податкових органів, так і в судовій практиці) не сприяє тому, аби вважати ТТН повноцінним замінником видаткової накладної. Тому ризикувати і сподіватися, що «самотня» ТТН допоможе вам одночасно оформити не лише витрати на перевезення, але й списання/оприбуткування товару, який перевозиться, не рекомендуємо. Ліпше все-таки погодитися з фіскалами і діяти за принципом «видаткова накладна — для товару, ТТН — для послуг на перевезення».