Доля відходів, що утворилися в результаті переробки, залежить від того, чи мають вони господарську цінність.
1. Відходи не мають господарської цінності. Такі відходи підлягають видаленню в Україні (без оформлення митної декларації). Причому видалення повинне відбутися до закінчення строку переробки товарів. Види таких відходів та їх плановий обсяг зазначають у розділі 10 таблиці, яка є Додатком до заяви на отримання Дозволу (додаток 4 до Порядку № 657). Вони перебувають під митним контролем до моменту надання митникам документів, що підтверджують їх видалення (договорів, актів приймання-передачі, актів видалення тощо).
2. Відходи, які мають господарську цінність. Інформацію про такі відходи (зокрема, їх орієнтовну кількість і вартість) наводять у розділі 9 таблиці, яка є Додатком до заяви на отримання Дозволу (додаток 4 до Порядку № 657).
А поводяться з такими відходами одним з таких способів:
— вивозять з України в режимі реекспорту на адресу нерезидента-замовника (чи на іншу зазначену замовником адресу);
— залишають в Україні (на що оформляється ввізна МД) у розпорядженні переробника;
— нерезидент реалізує їх на території України третій особі через постійне представництво.
Оскільки у вашому випадку нерезидент забирати відходи відмовляється (припускаємо, що й у давальницькому контракті немає обов’язку переробника про повернення залишків/відходів переробки), є лише один варіант: залишити їх собі.
У такому разі
переробник повинен оформити на себе ввізну МД на ці відходи і сплатити всі необхідні митні платежі (мито, ПДВ, інші податки та збори), якими супроводжується ввезення (імпорт) таких продуктів
Зверніть увагу: помістити відходи в режим імпорту переробник повинен до закінчення строку переробки сировини, встановленого в Дозволі (ч. 1 ст. 157 МКУ).
Причому за бажанням декларанта (уповноваженої ним особи) такі залишки/відходи можуть декларуватися за одним класифікаційним кодом УКТ ЗЕД. Щоправда, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка мита. А якщо до окремих товарів, які входять до зазначеної партії, застосовуються передбачені законом заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, такий спосіб декларування не звільняє декларанта від дотримання зазначених заходів щодо цих товарів (ч. 2 ст. 157 МКУ).
Декларування відходів переробки і стане підставою для завершення митного контролю за такими відходами в межах давальницької операції. Далі переробник може розпоряджатися відходами на власний розсуд. Наприклад, можна їх утилізувати, використати для своїх господарських (чи негосподарських) цілей або реалізувати.
Ввізний ПДВ, сплачений переробником при розмитненні, буде включений до податкового кредиту. А ось нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ не потрібно (звісно, при намірі використання цих відходів у госпдіяльності). У подальшому ПДВ може бути нарахований тільки за операціями з постачання таких відходів або згідно з п. 198.5 ПКУ при використанні їх у негосподарській діяльності (але зазначимо, що утилізація резидентом таких відходів — якщо це передбачено контрактом — повинна вважатися використанням їх у госпдіяльності).
