Вексельні розрахунки

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу певну суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14 Закону про цінні папери).

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем (ч. 3 ст. 4 Закону № 2374).

Таким чином, вексель, з одного боку, є безумовним грошовим зобов’язанням і засобом платежу, а з іншого — цінним папером.

Векселі бувають двох видів: прості та переказні.

Основна відмінність простого векселя від переказного полягає в кількості учасників операції. У разі використання простого векселя їх двоє:

— особа, яка зобов’язалася виплатити певну суму грошей (боржник), та

— особа, на чию користь боржник зобов’язався сплатити гроші (векселедержатель).

Простий вексель виписує та підписує боржник (векселедавець). При цьому спочатку передбачається, що платником за векселем є його векселедавець.

У разі використання переказного векселя з’являється третя фігура — платник за векселем (трасат).

Переказний вексель виписує та підписує кредитор (трасант). Такий вексель містить пропозицію боржнику векселедавця (трасату) сплатити в зазначений строк зазначену у векселі суму третій особі — векселедержателю (ремітенту — кредитору трасанта). Відповідно

Платнику пропонується погасити в рахунок його заборгованості перед векселедавцем заборгованість останнього перед векселедержателем.

Таким чином, сенс переказного векселя полягає в тому, що векселедавець призначає платником за векселем третю особу.

Тобто на відміну від простого векселя, векселедавець і платник за переказним векселем не збігаються.

Зазвичай вексель потрапляє на підприємство (до векселедержателя) або в результаті отримання його в рахунок відвантажених товарів (робіт, послуг), або шляхом придбання за грошові кошти.

Подвійна природа векселя (борговий інструмент та цінний папір) зумовлює два варіанти його відображення в бухгалтерському обліку.

Так, залежно від характеру операції, в результаті якої отримано вексель, його відображають:

1) як власне вексель. У цьому випадку залежно від характеру заборгованості (довгострокова або короткострокова) його обліковують за дебетом субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані» або відповідного субрахунку рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані»;

2) як фінансову інвестицію. У цьому випадку вексель обліковують на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» або на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» також залежно від характеру інвестиції (довгострокова або короткострокова).

При цьому якщо передбачається, що вексель буде погашено протягом року, його відносять до короткострокових, а якщо протягом періоду, що перевищує рік, — до довгострокових.

Вексель зі строком платежу за пред’явленням пред’являють до погашення протягом року з дати складання (якщо цей строк не збільшено або не зменшено в самому векселі). А отже, його потрібно обліковувати як короткостроковий вексель (або поточну фінансову інвестицію).

Для акцептованих та неакцептованих переказних векселів доцільно відкрити окремі субрахунки другого порядку, наприклад:

— 341/1 «Переказні векселі одержані, але не акцептовані» і

— 341/2 «Переказні векселі одержані та акцептовані».

Що стосується векселедавця, то він залежно від характеру заборгованості (довгострокова або короткострокова) відображає виданий вексель за кредитом відповідних субрахунків рахунка 51 «Довгострокові векселі видані» або рахунка 62 «Короткострокові векселі видані».

Якщо сторони мають справу з відсотковим векселем, то доходи у вигляді нарахованих відсотків відображають проводкою: Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» — Кт 732 «Відсотки одержані».

У свою чергу, витрати зі сплати відсотків показують кореспонденцією: Дт 952 «Інші фінансові витрати» — Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

Облік вексельних операцій