Ні, в такій ситуації оформляти філію не обов’язково. Тут усе залежить безпосередньо від самого підприємства і його планів розвитку. Якщо зупиняєтеся на безфілійному варіанті, то врахуйте такі нюанси. Якщо на роботу приймаєте працівника, який працюватиме:
— вдома, бажано, щоб він у заяві про прийняття на роботу зазначив, що виконуватиме роботу в межах трудового договору за місцем свого проживання (за місцезнаходженням нерухомості, що належить йому (наприклад, у гаражі)), а не у виробничих (господарських, офісних) приміщеннях роботодавця. Зверніть увагу: трудовий договір з надомником укладають, зазвичай, у письмовій формі. Це зазначено в п. 7 Положення про умови праці надомників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99;
— у приміщенні, орендованому для нього роботодавцем (далі — «віддалений» працівник), то тут усе в загальному порядку.
Проте в будь-якому випадку настійно рекомендуємо вам зазначити в трудовому договорі (наказі про прийняття на роботу) фактичну адресу, за якою розташоване місце роботи працівника. Навіщо?
По-перше, ви так дотримаєтеся вимоги ст. 29 КЗпП про те, що роботодавець повинен визначити працівникові робоче місце.
По-друге, це важливо для цілей відрядження на рідне підприємство, яке розташоване в іншому місті.
Отже, ми підійшли до другого питання. Ми впевнені,
якщо працівник працює в іншому місті, то оформити відвідування рідного підприємства можна відрядженням
Проте для того, щоб з нашою думкою погодилися податківці, рекомендуємо вам виконати такі кроки.
Крок 1. Його ми вже згадували раніше. У трудовому договорі, укладеному з працівником (наказі про прийняття на роботу), зазначте місто, у якому буде фактично працювати працівник.
Крок 2. У Положенні про відрядження, укладеному на підприємстві, передбачте норми, які вказують на те, що поїздки такого «віддаленого» (надомного) працівника з місця постійної роботи на підприємство вважаються службовим відрядженням. І нехай вас не бентежить, що подібної норми немає в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженій наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59. Адже вона не поширюється на госпрозрахункові підприємства і може бути використана ними лише як орієнтир при складанні документа, що регулює питання відрядження.
Крок 3. Заведіть за правило складати службове завдання на відрядження такого працівника. Це зайвий раз переконає контролерів, що така поїздка не пов’язана з фінансуванням особистих потреб працівника. Ну і, звичайно ж, видайте наказ (розпорядження) про направлення працівника у відрядження.
З наказом про направлення у відрядження працівника можна ознайомити за допомогою засобів зв’язку. Оригінали підтвердних документів працівник може надсилати на підприємство рекомендованим листом.
