висновок документа
Розрахунки через електронні платіжні системи, зокрема LiqPay, не належать до грошових розрахунків, тобто є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування
У цьому листі київські фіскали без жодного вагання обізвали LiqPay електронною платіжною системою, а проведення розрахунків через неї — негрошовими розрахунками. І заявили, що платник ЄП, який використав LiqPay при розрахунках за свої товари (роботи, послуги), повинен перейти на загальну систему оподаткування та оподаткувати доходи, отримані на ЄП з розрахунками за допомогою LiqPay, — за ставкою 15 %.
На наш погляд, ці висновки неправомірні й київські фіскали тут (умисно?) викривляють реальність.
Фактично, породжена ПриватБанком система LiqPay являє собою інформаційно-технологічний інтерфейс цього банку, який надає можливість користувачам розпоряджатися своїми грошовими коштами в мережі Інтернет. На сайтах ПриватБанку та LiqPay* цю фішку визначено як платіжний сервіс ПриватБанку, призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юрособами та/або ФОП у мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв.
* https://www.liqpay.ua/ (Це — не реклама!).
А розрахунки, що проводяться «за посередництва» LiqPay та зазначених пристроїв, є безготівковими. Цей висновок ми зробили на тій підставі, що LiqPay прив’язаний до конкретної платіжної картки ПриватБанку. Тобто коректніше було б говорити про розрахунки не «через», а «за участю» LiqPay. Його функції якоюсь мірою нагадують електронний термінал, тільки платіжні картки через цей «термінал» проводяться не «вручну», а віртуально — за допомогою телефонних/інтернетних кліків.
І результатом оплати, здійсненої «за участю» LiqPay, є надходження одержувачу (у тому числі єдиннику) безготівкових грошових коштів, оскільки платежі йдуть з платіжних карток покупців на рахунки продавців. Тому вважаємо, що говорити тут про негрошову форму розрахунків «через» LiqPay (коли в оплату єдиннику явно надходить «безготівка!»), ще й посилатися при цьому на п. 291.6 ПКУ з боку фіскалів, м’яко кажучи, некоректно.
Тобто LiqPay, будучи спеціальним програмним продуктом (таким собі віртуальним терміналом), не може вважатися формою розрахунків. Зрозуміло, що цей продукт (інтерфейс) ПриватБанку не може вважатися також електронною платіжною системою. Крім того, виходячи з п. 9.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ, електронна платіжна система не може функціонувати без внесення її до відповідного Реєстру платіжних систем, який веде НБУ. Ніякої системи LiqPay ви там, певна річ, не знайдете**.
** Див. тут: https://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=8436153.
Але оскільки LiqPay використовує для розрахунків чимало інтернет-магазинів, відкритих єдинниками, то фіскальна суть цього листа може (гадаємо, поки що побічно) зачепити й їх.
Думаємо, якщо на практиці фіскали почнуть із цього приводу перегинати палицю, то єдинники зможуть легко відбитися від таких «наїздів» навіть шляхом адміністративного оскарження (без звернення до суду). Адже, крім іншого, це всього лише індивідуальна податкова консультація (і навіть — не ДФСУ!), тобто її використовує тільки той платник, якому її надано (див. п. 52.2 ПКУ), тож вона не є обов’язковою до застосування іншими платниками. Крім того, ДФСУ раніше не ставила під сумнів правомірність отримання єдинниками оплати за їх товари, роботи, послуги «за посередництва» приватівського LiqРау — див. лист ДФСУ від 23.05.2016 р. № 5295/К/99-99-22-07-03-14 (нагадаємо, що вони в цьому листі заявили про необхідність застосування єдинниками РРО при розрахунках за допомогою LiqРау).
