висновок документа
Передача обладнання для надання маркетингових послуг у термінове користування без переходу права власності на нього (за договором позички), не оподатковується ПДВ. А ось сама послуга позички (у тому числі на безоплатній основі) оподатковується ПДВ за ставкою 20 % виходячи з бази, визначеної згідно з п. 188.1 ПКУ
Сама по собі передача об’єкта ОЗ за договором позички і його повернення жодних ПДВ-наслідків не має. А все тому, що такі операції не вважаються постачанням товарів (п.п. 14.1.191 ПКУ) і, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Проте, враховуючи, що за умовами такого договору оплата за користування майном відсутня, то, по суті, має місце безоплатне надання послуг позичкодавцем (п.п. «в» п.п. 14.1.185 ПКУ). А надання послуг з місцем постачання на території України є оподатковуваною ПДВ операцією (п. 185.1 ПКУ). На це звернули увагу і податківці, пояснивши, що сама послуга позички (у тому числі на безоплатній основі) повинна оподатковуватися ПДВ за ставкою 20 % виходячи з бази, визначеної згідно з п. 188.1 ПКУ.
База для оподаткування власної послуги має бути не нижчою за мінбазу з абзацу другого п. 188.1 ПКУ: звичайну ціну власної послуги. У свою чергу, звичайна ціна — це ціна, визначена сторонами договору. Причому якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (п.п. 14.1.71 ПКУ). Виходить, мінбазою для власних послуг, як правило, буде ринкова ціна таких послуг (див., наприклад, 101.07 БЗ).
Але ось щодо ринкової ціни договорів позички — велике питання. Відмінною рисою договорів позички є те, що хто б кому не надавав у користування річ за таким договором, він має бути безоплатним (п. 827 ЦКУ). А оскільки це безоплатні послуги, вони не вписуються в рамки організованого ринку. І навіть якщо порівнювати договори, укладені на однакових умовах, по суті, звичайна ціна цієї послуги завжди буде рівною нулю. Проте податківці навряд чи погодяться з нульовою звичайною ціною.
Як варіант, за ПДВ-базу слід брати виробничу собівартість послуги* (як мінімум, щомісячну суму амортизації об’єкта ОЗ, переданого в позичку).
* До такого прийому при безкоштовних передачах полюбляють вдаватися податківці (див. лист ГУ ДФС у Київській обл. від 07.07.2016 р. № 1555/10/10-36-12-02).
Не виключено, що податківці стануть апелювати до договорів оренди, за якими речі також передають у користування, (!) але завжди оплатне. І спираючись на ч. 3 ст. 827 ЦКУ, прийматимуть звичайну ціну позички на рівні середньої орендної плати подібного обладнання.
Цікаво, що до цього податківці не наполягали на нарахуванні ПДВ-зобов’язань при безоплатній позичці (див. листи ДФСУ від 23.08.2017 р. № 1709/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 15.01.2018 р. № 147/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Та й зараз у БЗ 101.04 є консультація, де податківці вимагають нараховувати ПДВ як на постачання послуги, тільки якщо є оплата за надання товарів/ОЗ у позичку.
Від себе додамо: хоч обладнання і передається безоплатно (у позичку), проте воно продовжує використовуватися в госпдіяльності— для надання маркетингових послуг. Тому в такій ситуації при передачі обладнання позичкодавцеві не треба: (1) нараховувати компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ (виходячи з балансової вартості обладнання на початок періоду негоспвикористання); (2) переводити обладнання до складу невиробничих ОЗ, з усіма наслідками податковоприбуткових різниць у високодохідника за пп. 138.3 і 138.2 ПКУ.
