21.01.2019
Осіб, які мають право на ПСП, можна умовно розділити на тих, хто має право на ПСП:
— «на себе» (див. п.п. 169.1.1, пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3, пп. «а» — «ґ» п.п. 169.1.4 ПКУ);
— «на дітей» (п.п. 169.1.2, пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).
Перелік категорій платників, які мають право на ПСП «на себе», шукайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 104-105, с. 39.
Переходимо до ПСП «на дітей». Залежно від категорії, до якої належать працівники з дітьми, така ПСП може бути надана у звичайному або підвищеному розмірі.
Звичайна ПСП «на дітей» у розмірі 960,50 грн. на кожну дитину надається працівникові, який утримує двох і більше дітей у віці до 18 років (п.п. 169.1.2 ПКУ).
Право застосувати ПСП «на дітей» на підставі п.п. 169.1.2 ПКУ мають обоє батьків, незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи ні
Але є умова — вони повинні брати участь в утриманні дітей.
Підвищена ПСП «на дітей» у розмірі 1440,75 грн. (х кількість дітей) надається працівникам, які:
— є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником, що має дитину (дітей) у віці до 18 років (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ);
— утримують дитину (дітей) з інвалідністю у віці до 18 років (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).
Якщо працівник утримує двох і більше дітей, одна з яких — дитина з інвалідністю, то в цьому випадку ПСП, передбачені п.п. «б» п.п. 169.1.3 і п.п. 169.1.2 ПКУ, підсумовуються. Тобто надають дві ПСП:
— на дитину з інвалідністю — у підвищеному розмірі (1440,75 грн.);
— на інших дітей— у розмірі, встановленому п.п. 169.1.2 ПКУ (960,50 грн.), — кратно кількості дітей.
Граничний розмір зарплати для застосування ПСП «на себе» в 2019 році — 2690 грн.
Як бачите, з огляду на те, що розмір мінімальної зарплати у 2019 році — 4173 грн., претендувати на ПСП «на себе» можуть тільки працівники, які з різних причин не виконали місячну (годинну) норму праці (див. правило 5 на с. 5).
А ось граничний розмір зарплати, який надає право на застосування ПСП «на дітей», розраховується так:
— 2690,00 грн. х кількість дітей у віці до 18 років — для одного з батьків;
— 2690,00 грн. — для другого з батьків.
Хто з двох батьків скористається правом на визначення граничного розміру зарплати кратно кількості дітей, батьки дитини (дітей) вирішують самостійно.
Причому той платник податків, який скористається таким правом, повинен буде зазначити в заяві про самостійне обрання місця застосування ПСП, що чоловік (дружина) при отриманні ПСП за місцем своєї роботи не користується правом на збільшення граничного розміру доходу, який дає право на ПСП, кратно кількості дітей.
Жодних окремих заяв або довідок з місця роботи чоловіка (дружини), які підтверджують, що вони не користуються таким правом, надавати не треба.
Правило 1. ПСП застосовуємо до доходу у вигляді заробітної плати. Тобто ті, хто зарплату не отримують, права на ПСП не мають.
При розрахунку граничної зарплати для застосування ПСП враховуйте лікарняно-відпускний нюанс
Якщо працівникові нараховувалася зарплата за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки (відпускні) або тимчасової непрацездатності (лікарняні), то суми таких виплат (їх частини) відносять до відповідних місяців, за які вони були нараховані (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ). Тобто, «перехідні» відпускні і лікарняні для цілей застосування ПСП треба відносити до зарплати того місяця, за який вони нараховані. Наприклад, якщо працівник хворів з 24.12.2018 р. по 04.01.2019 р., то сума лікарняних за грудень 2018 року має бути віднесена до доходу грудня, а сума лікарняних за січень 2019 року — до доходу січня 2019 року.
Усі зарплатні виплати, у тому числі і премії, доплати, надбавки, нараховані (донараховані/відсторновані) за попередні місяці, з метою застосування ПСП враховуємо в тому податковому періоді (місяці), в якому вони були фактично нараховані. Так, наприклад, якщо ви у січні 2019 року донарахували індексацію за листопад — грудень 2018 року, то усю суму такої донарахованої індексації вважаємо зарплатою січня (того місяця, в якому вона була фактично нарахована у бухобліку).
Важливо! ПСП не застосовують до зарплати, яку платник податків протягом звітного податкового місяця отримував одночасно з доходами у вигляді грошового або майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачуються з бюджету (п.п. 169.2.3 ПКУ).
Тобто «солдати підприємства» права на ПСП не мають.
Якщо працівник одночасно є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом, то він може застосувати ПСП до зарплати, тільки якщо не отримує доходи у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення, які виплачуються з бюджету (п.п. 169.2.3 ПКУ).
Правило 2. ПСП до авансу не застосовуємо. ПСП застосовується до усієї заробітної плати за місяць, а не до її частини. Тобто до суми авансу ПСП не застосується (див. також 103.08.01 БЗ).
Правило 3. Якщо працівник має право на застосування ПСП за двома і більше підставами, то до його зарплати застосовують одну ПСП за підставою, яка передбачає її найбільший розмір. Виняток із наведеного правила працівники, які утримують двох або більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів). У такому разі ПСП підсумовуються.
Правило 4. ПСП застосовуємо тільки за одним місцем роботи. Якщо працівник працює у декількох роботодавців (у одного за основним місцем роботи, в іншого — за сумісництвом), то тільки в одного з них до зарплати може бути застосована ПСП. При цьому, де її застосовувати, вирішує працівник. Для цього він подає заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП.
Важливо! Якщо працівник претендує на підвищену або максимальну пільгу, на ПСП «на себе», або на ПСП «на дітей», то разом із заявою він надає роботодавцеві підтверджувальні документи ( про них ми поговоримо далі).
Цікавий момент. Якщо працівник працює у декількох роботодавців, то з граничним розміром доходу, який дає право на ПСП, треба порівнювати тільки зарплату, нараховану йому роботодавцем, який застосовує ПСП.
Підсумовувати загальний заробіток, нарахований різними роботодавцями не треба.
Але якщо працівник у одного роботодавця працює як основний працівник і як внутрішній сумісник, то з граничним розміром доходу порівнюють загальний заробіток, нарахований одним роботодавцем по основному місцю роботи та по по внутрішньому сумісництву.
Правило 5. Відпрацьований час працівника на розмір ПСП не впливає. Тобто якщо працівник відпрацював півмісяця, перераховувати суму ПСП пропорційно відпрацьованому місяцю не треба. Важлива тільки сума доходу і підстави для застосування ПСП. Наприклад, при виконанні інших умов мають право на ПСП у повному розмірі працівники, які:
а) працюють на умовах неповного робочого часу (неповного робочого тижня або неповного робочого дня);
б) відпрацювали тільки частину місяця (наприклад, у зв’язку з тим, що були прийняті на роботу не з першого робочого дня (звільнені не останнім робочим днем) місяця, знаходилися у відпустці без збереження зарплати, були відсутні на роботі через прогули тощо);
в) працюють на повну ставку, але в звітному місяці перебували на лікарняному, який оплачений виходячи з розрахунку 50 (60) % середньої зарплати.
Наприклад, якщо працівникові встановлений посадовий оклад 4200 грн. (премій, доплат немає), але при цьому він займає 0,6 штатної одиниці (неповний робочий час), його зарплатний дохід складе 2520 грн. Це менше граничної межі для застосування ПСП, а отже такий працівник матиме право на ПСП «на себе», якщо подасть документи на ПСП.
Правило 6. Для застосування ПСП потрібні документи. Їх актуальність перевіряє бухгалтер. Детальніше див. нижче.
Якщо працівник претендує на ПСП «на себе» у звичайному розмірі, то йому достатньо подати роботодавцю заяву про застосування ПСП.
Форму такої заяви в нормативних документах ви зараз не знайдете. На практиці за основу беруть форму, яка була обов’язковою ще в докодексний період (була затверджена наказом ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461), але заповнюють її із вказівкою норм ПКУ та інших необхідних реквізитів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 12, с. 11).
А якщо працівник претендує на ПСП з інших підстав, то йому допоможе таблиця 1*.
* У таблиці ми наведемо тільки документи, які слід надати роботодавцям для отримання ПСП за найбільш «популярними» підставами.
Таблиця 1. Які документи необхідно подати для застосування ПСП
| Претендент на ПСП | Назва документа |
| Будь-який платник податків, що одержує дохід у вигляді заробітної плати (п.п. 169.1.1 ПКУ) | Заява про застосування ПСП |
| Платник податку, який утримує двох або більше за дітей віком до 18 років* (п.п. 169.1.2 ПКУ) | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей), або документ, що підтверджує встановлення батьківства, або документи, що підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала до прибуття в Україну. 3. Копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки або піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник) |
| * Якщо батько не проживає разом зі своїми дітьми, він може скористатися правом на цю ПСП. При цьому додатково подаються документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами можуть бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально посвідчений договір між колишніми чоловіком і дружиною про здійснення батьківських прав і виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти (103.08.02 БЗ). | |
| Якщо батьки утримують дітей спільно, спільно проживають, але не перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі, то вони мають право на застосування ПСП у розмірі 960,50 грн. з розрахунку на кожну дитину, при дотриманні усіх вимог ст. 169 ПКУ. Якщо батько утримує, окрім рідних дітей до 18 років, ще і дитину дружини, яка не усиновлена, то він не матиме права на ПСП на неусиновлену дитину, оскільки у нього не виникає обов’язку з її утримання. Але на своїх дітей він матиме право на ПСП (103.08.02 БЗ). | |
| Одинока мати (батько)*, вдова (вдівець) або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років (п.п. «а» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей), або документ із вказівкою відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, або документи, що підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала до прибуття в Україну. 3. Копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки або піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник). 4. Копія свідоцтва про шлюб і свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець). 5. Копія паспорта |
| * Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування ПСП мають дитину (дітей) у віці до 18 років і не перебувають в шлюбі, зареєстрованому відповідно до закону (п. 5 Порядку надання документів для застосування ПСП, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227). Під категорію «одинока мати» підпадають: — жінка, що не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений в установленому порядку за вказівкою матері; — розлучена жінка, з якою залишилися проживати діти після розлучення і яка на момент застосування пільги не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі. З урахуванням ч. 2 ст. 143 Сімейного кодексу України можна дійти висновку, що одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і батьківство якого визначене у свідоцтві про народження дитини або визнане за рішенням суду, за умови, що він проживає разом з дитиною окремо від матері дитини. Підтвердити факт проживання разом з дитиною можна довідкою офіційного органу, яку слід подати разом з іншими документами на ПСП. Важливо! Якщо робітниця, яка користується правом на ПСП як одинока мати, виходить заміж, але майбутній чоловік не планує усиновляти дитину, за такою робітницею не зберігається право на ПСП як за одинокою матір’ю. Детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 45, с. 20. | |
| Особа, що утримує дитину-інваліда віком до 18 років (п.п. «б» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей), або документ, що підтверджує встановлення батьківства, або документи, що підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживала до прибуття в Україну. 3. Копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки або піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник). 4. Копія пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність дитини |
| Особа, віднесена до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п.п. «в» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Копія посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка. 3. Копія Грамоти Президії Верховної Ради УРСР за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (для осіб, нагороджених такою грамотою) |
| Особа, яка є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом (п.п. «г» п.п. 169.1.3 ПКУ)* | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Довідка з учбового закладу про те, що така особа дійсно навчається в цьому учбовому закладі і не отримує стипендію з бюджету |
| * Важливо! Вказані категорії можуть скористатися ПСП, якщо одночасно із зарплатою вони не отримують доходи у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення, які виплачуються з бюджету (п.п. 169.2.3 ПКУ). | |
| Інваліди I або II групи, у тому числі з дитинства, окрім інвалідів, пільга яким надана Законом № 3551* (п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 ПКУ) | 1. Заява про застосування ПСП. 2. Копія пенсійного посвідчення** або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, яке містить запис про інвалідність, або довідки до акту огляду МСЕК |
| ** Періодичність надання відповідає встановленим Мінохоронздоров’я термінам перегляду таких документів. | |
Увага! Щорічно подавати заяву про застосування ПСП, якщо підстава для її застосування залишається незмінною, не вимагається.
Тому якщо працівник у минулих періодах подав заяву про застосування ПСП роботодавцеві і в 2019 році у нього не виникло право на ПСП за іншою підставою, відмінною від тієї, яку було вказано в такій заяві, то подавати цього року нову заяву не треба.
Проте якщо у працівника виникає право на застосування ПСП за іншими підставами (наприклад, протягом звітного року працівникові була встановлена інвалідність), то він повинен подати нову заяву і прикласти до неї відповідні підтверджувальні документи.
Не треба також писати заяву про відмову від ПСП, якщо працівник з будь-яких причин втратив право на її застосування.
Роботодавець починає застосовувати ПСП до зарплати працівника тільки після отримання від нього заяви про застосування ПСП і підтверджувальних документів (у разі потреби їх надання). У новоприйнятого працівника право на ПСП виникає вже в місяці прийняття на роботу, незалежно від того, скільки днів він у цьому місяці відпрацював. Але будьте уважні до працівника, якого ви прийняли в тому ж місяці, в якому він звільнився з попереднього місця роботи.
Річ у тім, що ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому працівник був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ).
Тому, якщо працівник був звільнений та прийнятий у одному місяці, то він міг у цьому місяці вже скористатися ПСП на колишньому місці роботи. Тож рекомендуємо дізнатися, чи застосовував попередній роботодавець до його зарплати ПСП у місяці звільнення. Якщо так, то ви цього місяця пільгу не застосовуєте. Якщо ні — «зменшуйте» зарплату на ПСП при виконанні усіх інших умов.
Працівник, який був звільнений і знову прийнятий до того ж роботодавця протягом одного місяця, має право на ПСП цього місяця, якщо:
— він подав відповідну заяву про застосування ПСП (повторно);
— надав необхідні документи (якщо вони потрібні);
— загальна сума його зарплати (до звільнення і після прийняття) за цей місяць не перевищила граничний розмір доходу, який дає право на ПСП.
Для зручності бухгалтера нижче в табл. 2 наведемо перелік подій, при яких працівник втрачає право на застосування ПСП, і, найголовніше, термін, впродовж якого право на ПСП втрачається.
Таблиця 2. Коли працівник втрачає право на ПСП
| Подія | Норма ПКУ | Право на ПСП втрачається |
| Працівник відмовляється від застосування ПСП | З місяця, в якому сталася подія | |
| Порушений порядок застосування ПСП | ||
| Працівника — одного з батьків позбавили батьківських прав | ||
| Працівник — один з батьків відмовляється від дитини або передає її на держутримання | ||
| Дитина стала курсантом на умовах повного утримання | ||
| Дитині виповнилося 18 років | З наступного після виповнення дитині 18 років року | |
| Дитина померла до досягнення 18 років | З року, наступного після того, на який припадає смерть | |
| Працівник, що вказаний в пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3 ПКУ і має право на підвищену ПСП, втратив спецстатус | З місяця, що йде за місяцем, в якому платник податків втрачає спецстатус |