висновок документа
Якщо працівникові надано відпустку без збереження зарплати на підставах, визначених ст. 25 і 26 Закону про відпустки*, тривалістю понад 15 календарних днів, то період такої відпустки може вважатися не відпрацьованим з поважних причин
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504-ВР.
Чому з’явився цей лист? Він повинен був дати відповідь на дуже просте запитання: чи можна при обчисленні «лікарняної» середньої зарплати виключати із загальної кількості календарних днів у розрахунковому періоді дні відпустки без збереження зарплати, надані працівнику понад максимальну тривалість, установлену законом?
Чи дало відповідь Мінсоцполітики на поставлене запитання? Вважаємо, що ні. Судіть самі.
Відпустку без збереження заробітної плати (чи просто — відпустку «за свій рахунок») надають працівникам на підставах і тривалістю, визначених законом. Встановлювати інші види неоплачуваних відпусток роботодавець не має права!
Якщо говорити про Закон про відпустки, то в ньому відпустці «за свій рахунок» відведено дві норми:
— ст. 25 — встановлює категорії працівників, яким така відпустка надається в обов’язковому порядку, підстави для її надання і тривалість за кожною підставою;
— ст. 26 — визначає умови надання відпустки без збереження заробітної плати за домовленістю сторін. При цьому чітко зазначено, що тривалість такої відпустки не може перевищувати 15 календарних днів на рік.
Звернемо вашу увагу на два важливі моменти.
Перший. З окремих підстав, визначених у ст. 25 Закону про відпустки, тривалість відпустки «за свій рахунок» може перевищувати 15 календарних днів. Так, наприклад, працівник — пенсіонер за віком, у разі необхідності, може взяти 30 календарних днів відпустки «за свій рахунок» згідно з п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.
Другий. Відпустки без збереження заробітної плати за зазначеними підставами надаються незалежно одна від одної. Тобто загальна тривалість такої відпустки за рік, наданої за наявності двох підстав, може перевищувати 15 календарних днів.
Судячи з листа, який коментується, саме під такі ситуації, що повністю вписуються в рамки закону, і «підтягнуло» свій висновок Мінсоцполітики (див. вище).
А ось запитання з «перебраною» відпусткою «за свій рахунок» залишилося без відповіді. Наприклад, роботодавець дав «добро» на відпустку «за свій рахунок» тривалістю 25 календарних днів, пославшись у наказі на ст. 26 Закону про відпустки. При цьому працівник права на відпустку «за свій рахунок» за іншими підставами не має. Чи вважаються такі «повззаконні» 10 календарних днів днями, не відпрацьованими з поважних причин для цілей Порядку обчислення середньої заробітної плати..., затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266? На наш погляд, ні.
Адже ці дні надано з порушенням трудового законодавства. А отже вважати їх не відпрацьованими з поважних причин підстав немає. Ну і, звичайно, якби з перебором днів було б усе гладко, Мінсоцполітики так би прямо і сказало про це в листі, а не плутало б сліди, як той заєць узимку.
