Відрядження

Основні правила. Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Направлення у відрядження оформляють наказом (на одного або декількох працівників).

Працівник, який направляється у відрядження, має право на відшкодування витрат і отримання інших компенсацій у зв’язку з відрядженням. Суму авансу на відрядження роботодавець визначає самостійно з урахуванням добових витрат, витрат на оплату проїзду та найм житла працівником, що відряджається. Після завершення відрядження працівник зобов’язаний (п.п. 170.9.2 ПКУ):

1) відзвітувати про кількість і напрями використання виданих на відрядження грошових коштів. Для цього він заповнює і надає Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт). До нього мають бути додані оригінали документів, що підтверджують суми понесених у зв’язку з відрядженням витрат;

2) повернути суму надміру витрачених у відрядженні коштів (за наявності).

Для подання Звіту законодавством відведені чіткі строки (пп. 170.9.2 і 170.9.3 ПКУ).

Гарантії відрядженим працівникам. Протягом усього часу відрядження за відрядженими працівниками зберігається місце роботи (посада).Оплата праці за роботу у відрядженні здійснюється відповідно до умов трудового (колективного) договору, але нижче середнього заробітку. Оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні за графіком роботи «рідного» підприємства працівника (тобто того, з якого він був направлений у відрядження). Але якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, то йому надається компенсація згідно з КЗпП і з урахуванням норм Положення про відрядження, що діє на підприємстві.

Денний заробіток розраховують виходячи з повністю відпрацьованого місяця, в якому працівник перебував у відрядженні. При його визначенні враховують усі елементи заробітної плати, які працівник отримує в місяці відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, що не носять разового характеру, суми індексації тощо. А ось разові премії, матеріальну допомогу на оздоровлення, нецільову благодійну допомогу, нараховані в місяці перебування у відрядженні, при розрахунку середньоденного заробітку враховувати не потрібно.

Середньоденну заробітну плату визначають відповідно до Порядку № 100.

Оподаткування витрат на відрядження. Перелік неоподатковуваних витрат на відрядження, які відшкодовуються працівникові в установленому порядку, наведено в абзаці другому п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ.

Але для неоподаткування такі витрати мають бути документально підтверджені (абзац третій п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ). Якщо певна категорія витрат не згадана в абзаці другому п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ як неоподатковувана, але згідно з Положенням про службові відрядження компенсується роботодавцем, то таку виплату слід оподатковувати ПДФО і ВЗ. Те ж саме стосується витрат, які зазначені в згаданому абзаці, але вони не підтверджені документально. Також під оподаткування ПДФО і ВЗ потрапляють добові, видані відрядженому працівникові, в сумі, що перевищує зазначену в абзаці п’ятому п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ.

Що ще ми писали на цю тему