Подання екодекларації за відсутності викидів

* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/80900122

Суть спору

Підприємство звернулося до суду з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР) зі штрафом за неподання ним декларації з екоподатку.

Позивач наполягав, що не зобов’язаний був подавати екодекларацію, бо: (1) він фактично не здійснював викидів, оскільки стаціонарне джерело забруднення було передане в оренду іншому суб‘єкту господарювання, який і подавав відповідну звітність; (2) ПКУ не передбачає подання екодекларації за одне і те саме стаціонарне джерело забруднення двома різними платниками.

Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції скасував зазначене рішення і відхилив позов. Позивач подав касаційну скаргу з вимогою скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позиція податкового органу

Фіскали заперечують проти того, що позивач (орендодавець) звільнив себе від подання екодекларації. Вони наполягають, що фактична відсутність викидів сама по собі не звільняє від обов’язку подавати екодекларацію.

На думку фіскалів, єдина передбачена ПКУ підстава не подавати екодекларацію у разі наявності стаціонарного джерела забруднення — заява про відсутність об’єкта оподаткування. Якщо зазначену заяву не подано, потрібно подавати екодекларацію навіть за фактичної відсутності викидів.

Вирішення справи судом

Верховний Суд (ВС) відкинув аргументи позивача і погодився із рішенням суду апеляційної інстанції (який залишив ППР у силі).

Одним із головних аргументів суду стало посилання на п. 250.9 ПКУ, який за певних обставин встановлює обов’язок подавати екодекларацію навіть для тих платників, які фактично не здійснюють викиди. Ця норма має спеціальну дію і вищу юридичну силу, ніж загальна норма п.п. 240.1.1 ПКУ, яка пов’язує статус платника екоподатку з фактичним здійсненням викидів. Отже, у платника екоподатку, який має дозвіл на викиди, але не здійснює їх, є тільки два варіанти дій:

1) або подати заяву про відсутність об’єкта оподаткування;

2) або подавати екодекларацію в загальному порядку.

Думка редакції

Для початку чітко окреслимо ситуацію. Отже, підприємство — власник газового обладнання (тобто стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря) посеред року передало його в оренду іншому підприємству, у зв’язку з чим власне орендодавець до кінця поточного року викидів не здійснював. Ба більше, він припинив подавати декларацію з екоподатку.

Натомість орендар, який здійснював викиди на орендованому обладнанні, сумлінно подавав екодекларації і сплачував податкові зобов’язання з екоподатку за забруднення атмосферного повітря. Тобто діяв саме так, як вимагають фіскали у БЗ 120.01, де сказано, що у разі використання орендованих джерел забруднення екоподаток сплачує орендар, який безпосередньо здійснює викиди.

Однак фіскалам цього виявилося замало. Вони зажадали ще й нульові екодекларації від орендодавця. І байдуже, що він жодних викидів не здійснював. Мав діючий дозвіл на викиди? Отже, мав можливість їх здійснювати. А тому мав подати нульову екодекларацію, аби засвідчити, що цією можливістю не скористався. Не хотів подавати декларацію? Отже, повинен був подати заяву про відсутність об’єкта оподаткування. Не подав? Отже, зобов’язаний подавати декларації, бо п. 250.9 ПКУ не конкретизує причини, з яких у платника немає викидів, — чи то джерело забруднення простоює, чи замість власника його використовує орендар.

Ціна питання у коментованій судовій справі — дріб’язкова (штраф, передбачений п. 120.1 ПКУ, — по 170 грн. за кожну неподану декларацію), і можна здивуватися тому, що аж Верховний Суд змушений нею займатися. Однак набагато важливішою є не сума у ППР, а власне підхід фіскалів і судів. Чи є він правомірним?

Перш за все скажемо, що нас неабияк здивувала цілковита відсутність у тексті судових рішень усіх трьох інстанцій посилань на п. 49.2 ПКУ. Причому не тільки суди повністю проігнорували зазначену норму, неначе її не існує, а й сам позивач чомусь не апелював до неї, обґрунтовуючи правомірність своїх дій. Хоча саме п. 49.2 ПКУ, на нашу думку, більше підходить до спірних правовідносин.

Розважте самі: згідно з п. 49.2 ПКУ

Щодо п. 250.9 ПКУ, то він розглядає лише окремий випадок із низки тих, що передбачені п. 49.2 ПКУ, а саме: коли платник заздалегідь знає, що не буде здійснювати викиди. Тому п. 250.9 ПКУ не стосується, наприклад, новостворених суб’єктів господарювання (БЗ 120.05).

Нарешті, у спірних правовідносинах згадана у п. 250.9 ПКУ заява позивачеві усе одно не допомогла б. Адже її можна скласти лише тоді, коли про відсутність об’єкта оподаткування екоподатком відомо з початку року.

Натомість у нашому випадку у платника об’єкт оподаткування за І квартал був (і він його своєчасно задекларував і сплатив податкові зобов’язання за цей період). Починаючи з ІІ кварталу об’єкт оподаткування зник у зв’язку з передачею джерела забруднення в оренду іншій особі.

Оскільки екодекларація складається без наростаючого підсумку, на нашу думку, є всі підстави у такому випадку застосовувати саме п. 49.2 ПКУ і декларації за ІІ, ІІІ і IV квартали не подавати.

Однак якщо керуватися логікою фіскалів і Верховного Суду, платник екоподатку, у якого посеред року зник об’єкт оподаткування, приречений подавати нульові декларації до кінця року.

Позивач у рішенні, що коментується, цього не зробив і заробив собі три штрафи згідно з п. 120.1 ПКУ. Так, дійсно, його сума екоподатку за ІІ, ІІІ і IV квартали дорівнює нулю. Однак у ППР фіскали нарахували штраф саме за неподання декларації, а не за несплату екоподатку. І позивач був змушений його сплатити.

Позицію Верховного Суду слід узяти до уваги усім власникам стаціонарних джерел забруднення. Якщо ви посеред року припинили здійснювати викиди — не припиняйте подавати екодекларацію. Хай вона навіть нульова, але краще не дати фіскалам приводу прискіпуватися.

Особливо актуальною ця інформація буде для тих платників, які стаціонарні джерела забруднення використовують для опалення. Викиди такими джерелами забруднення мають сезонний характер (зокрема, ІІІ квартал повністю випадає з опалювального сезону). Однак візьміть до уваги сьогоднішню позицію Верховного Суду і не припиняйте подавати екодекларації навіть посеред літа.