06.06.2019
Скажемо відразу, в українському законодавстві немає єдиного поняття «стажування». У різних нормативно-правових актах під ним розуміють (лист Мінсоцполітики від 13.07.2016 р. № 451/021/106-16):
— або частину післядипломної освіти студентів ВНЗ та учнів ПТНЗ* (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII);
* Вищих і професійно-технічних навчальних закладів.
— або складову формального професійного навчання вже найманих працівників, які належать до категорій керівників, професіоналів і спеціалістів (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI);
— або професійне навчання безробітних для отримання ними кваліфікації або приведення вже наявної кваліфікації до рівня, що відповідає вимогам сучасного виробництва і сфери послуг (Порядок № 318/655).
Проте врахуйте:
проходження стажування законодавчо передбачене тільки для окремих категорій осіб
На це, зокрема, звертає увагу Мінсоцполітики в листі від 21.11.2018 р. № 1748/0/101-18.
Залучати до стажування осіб можна виключно у випадках, передбачених законодавством.
В усіх інших ситуаціях (наприклад, при прийнятті на роботу за ініціативою роботодавця) стажування незаконне.
Якщо роботодавець хоче перевірити на практиці, чи відповідає кандидат на вакантну посаду роботі, що доручається йому, то з такою особою слід укласти трудовий договір і обумовити випробування при прийнятті на роботу в порядку, визначеному ст. 26 — 28 КЗпП.
Детально про встановлення випробувального строку читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 79, с. 14.
Якщо ж працівник-«нібистажист» буде допущений до роботи без укладення трудового договору, то його роботодавцеві загрожує штраф у розмірі 30 мінзарплат (у 2019 році — 125190 грн.). Зверніть увагу: цей штраф застосовується за кожного «стажиста», який був допущений до роботи без укладення трудового договору (абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП).
Не пощастить тут і посадовим особам роботодавця. За зазначене порушення їм «світить» адмінштраф за ст. 41 КпАП, тобто від 8500 до 17000 грн. (за повторне порушення — від 17000 до 34000 грн.).
Тож жартувати тут не радимо. А ось у яких випадках на госпрозрахункових підприємствах можливе стажування, ми зараз розповімо.
Умови стажування. Розпочнемо з того, що дуже багато хто плутає (не розрізняє) практику і стажування. І причому не лише роботодавці, але й офіційні органи. Приклад — ДФСУ, яка в категорії 301.03 БЗ, відповідаючи на запитання про практикантів, жваво спирається на норми, прописані для стажистів.
Тому будьте уважні. Про порядок проведення практики ви можете дізнатися в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 45, с. 26. Тут же йтиметься саме про стажування студентів.
Можливість стажуватися надається студентам ВНЗ і ПТНЗ, які одночасно відповідають двом умовам (ст. 29 Закону про зайнятість, п. 2 Порядку № 20):
1) вони здобули спеціальність або професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», освітньо-професійним ступенем «молодший бакалавр», освітнім ступенем «бакалавр»;
2) і продовжують здобувати освіту за наступним ступенем (на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні).
Але і це ще не все. Стажуватися студенти й учні можуть лише:
— у вільний від навчання час;
— за професією (спеціальністю), за якою вони здобувають освіту. Тобто
навчатися за однією професією, а стажуватися за іншою — не можна;
— на підставі договору про проходження стажування.
Порядок оформлення стажування. Він включає в себе 8 етапів. Ось вони:
Етап 1. Студент обирає підприємство, на якому хоче стажуватися.
Приймати на стажування студентів/учнів можуть підприємства будь-яких форм власності, видів діяльності та господарювання (п. 1 Порядку № 20).
Етап 2. Студент подає на підприємство документи, необхідні для укладення договору про стажування.
Це (п. 8 Порядку № 20): заява про прийняття на стажування (додаток до Порядку № 20); копія паспорта; копія документа про освіту (за наявності); копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які відмовилися від його отримання і мають відповідну відмітку в паспорті); медична книжка (якщо вимагається*); сертифікат про проходження профілактичного наркоогляду і довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду (за необхідності — згідно з постановою КМУ від 06.11.97 р. № 1238 і від 27.09.2000 р. № 1465); трудова книжка (за наявності).
* Для осіб, які проходитимуть стажування відповідно до Переліку № 559.
Етап 3. Студент укладає з підприємством договір про проходження стажування.
У договорі про стажування зазначаються строк і умови проходження студентом/учнем стажування, визначаються права й обов’язки сторін, порядок оплати виконаної стажистом роботи, відповідальність сторін та інше.
Строк стажування не може перевищувати 6 місяців (п. 1 ст. 29 Закону про зайнятість)
Водночас дія договору може бути продовжена на період відсутності стажиста з поважної причини за наявності підтвердних документів (п. 17 Порядку № 20).
Договір підписується у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, а другий — у стажиста (п. 11 Порядку № 20).
Етап 4. Оформляємо наказ про проходження стажування.
У ньому зазначаємо:
— строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ);
— спеціальність (кваліфікацію) або професію (кваліфікаційний рівень) стажиста;
— режим стажування;
— керівника стажиста.
Зауважте: керівником стажиста може бути призначений працівник підприємства, стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) якого становить не менше 3 років (п. 2 ст. 29 Закону про зайнятість). При цьому за керівником стажування може бути закріплено не більше 2 стажистів (п. 10 Порядку № 20).
Увага! Повідомлення в податкову про те, що підприємство уклало договір про проходження стажування, надсилати не потрібно, адже такий договір не є трудовим (лист Мінсоцполітики від 08.08.2016 р. № 1102/13/84-16).
Етап 5. Складаємо і затверджуємо програму стажування.
Щойно керівник стажування обраний — він разом зі стажистом складає індивідуальну програму стажування, а також перелік робіт.
Зверніть увагу: типової форми індивідуальної програми стажування немає, тому підприємство повинне розробити її самостійно.
Етап 6. Проводимо інструктаж з охороні праці.
Ідеться про ввідний інструктаж, який на підприємстві проводить спеціаліст служби охорони праці згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15. Факт проходження інструктажу стажист повинен підтвердити своїм підписом*.
* Детальніше про це читайте в спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 40.
Етап 7. Після закінчення стажування видаємо стажистові висновок про результати.
У ньому зазначаємо виконані роботи (якщо такі були), даємо оцінку якості їх виконання, характеристику професійної компетентності, наводимо особисті і ділові якості стажиста (п. 15 Порядку № 20).
Форму і текст такого висновку необхідно розробити на підприємстві самостійно.
І ще один важливий момент. Запис про стажування слід внести до трудової книжки стажиста. Підстава — договір про стажування.
Оплата праці та гарантії. Стажуючись на підставі договору про проходження стажування, студент може:
варіант 1 — спостерігати, вивчати процеси виробництва (стажування носить ознайомлювальний характер);
варіант 2 — не лише спостерігати, але й виконувати професійні роботи.
У першому випадку — усе просто. Якщо стажист не виконує робіт, а тільки спостерігає/вивчає роботу інших — таке стажування не оплачується.
У другому варіанті — професійні роботи, виконані стажистом, потрібно оплатити.
І тут слід врахувати, що
договір про проходження стажування — це цивільно-правовий договір
(лист Мінсоцполітики від 22.05.2013 р. № 413/039/97-13). Отже, роботи, виконані стажистом, закриваємо актом здачі-приймання робіт (п.п. 7 п. 7 Типового договору).
Із суми винагороди утримуємо ПДФО і ВЗ. Також не забуваємо про ЄСВ.
Окремо зупинимося на оплаті роботи керівника стажування. Вона може оплачуватися за рахунок коштів, передбачених підприємством на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісячно в розмірах не менше 5 % суми основної заробітної плати (п. 4 ст. 29 Закону про зайнятість).
Однак остаточне рішення в цьому питанні залишається за роботодавцем.
Стажування на підприємстві можуть проходити і зареєстровані безробітні за направленням територіальних центрів зайнятості (ст. 35 Закону про зайнятість). Проходить воно у формі профнавчання відповідно до Порядку № 318/655 і складається з п’яти етапів. Перелічимо їх:
Етап 1. Роботодавець подає заявку до центру зайнятості.
Зверніть увагу: взяти на стажування безробітного може підприємство будь-якої форми власності, у тому числі й ФОП.
Етап 2. Центр зайнятості добирає відповідні кандидатури для проходження стажування. При цьому стажуванню може передувати і навчання кадрів.
Увага!
Строк «безробітного» стажування не може перевищувати трьох місяців
Етап 3. Центр зайнятості укладає тристоронній договір з роботодавцем і безробітним (п. 6.5 Порядку № 318/655).
Етап 4. Роботодавець затверджує індивідуальну програму стажування безробітного і погоджує із центром зайнятості (п. 5.1 Порядку № 318/655).
Річ у тому, що до обов’язків центрів зайнятості входить контроль за виконанням індивідуальних програм стажування (п. 2.9 Порядку № 318/655).
Етап 5. Після закінчення стажування роботодавець-замовник, який забезпечував проходження стажування, зобов’язаний працевлаштувати безробітного протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання (п. 6.4 Порядку № 318/655).
Увага! У разі необґрунтованого невиконання зобов’язань, визначених договором, роботодавець повинен відшкодувати центру зайнятості загальну суму витрат на стажування (якщо останній її оплачував).
Оплата праці та гарантії. Що стосується оплати праці стажиста, то враховуючи те, що вона включає передусім навчання, у цьому випадку цілком допустиме безкоштовне стажування. За час проходження стажування за безробітним зберігається допомога по безробіттю (п. 6.3 Порядку № 318/655).
Якщо під час стажування безробітний виконував якісь професійні роботи, то їх можна оплатити на підставі цивільно-правового договору. При цьому Повідомлення про прийняття на роботу в органи ДФСУ подавати не потрібно.
Ще один різновид стажування — стажування для керівників, професіоналів і спеціалістів установ, організацій. Воно проводитися згідно з Положенням № 127/151.
Особливість такого виду стажування полягає в тому, що керівник направляє працівника на стажування в межах діючого трудового договору.
Таке стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування (п. 2.6 Положення № 127/151).
Облік виконання навчальної роботи при стажуванні ведеться за допомогою табеля обліку робочого часу працівника (п. 5.8 Положення № 127/151).
Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої необхідності.
Періодичність стажування керівників, професіоналів і спеціалістів установлюється залежно від виробничої необхідності, але не рідше одного разу на п’ять років.
Відповідні записи про стажування вносять до трудової книжки працівника.