Приймаємо працівника зі строком випробування

З чого розпочинається строк випробування

Можливість приймати працівника на роботу зі строком випробування прописана в ст. 26 КЗпП. Але скористатися такою можливістю або ні — вирішувати роботодавцеві. Якщо роботодавець упевнений у професіоналізмі працівника, в тому, що він підходить на цю посаду, то можна і не встановлювати строку випробування.

Важливо! Встановлюють випробування за угодою сторін. В односторонньому порядку встановити строк випробування роботодавець не має права.

Передусім це означає, що умову про встановлення працівникові строку випробування треба зафіксувати в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Якщо не буде такої умови, то вважатиметься, що працівник прийнятий без строку випробування. Причому з урахуванням роз’яснень Мінсоцполітики в листі від 04.04.2012 р. № 54/06/187-12 умова про випробування вважається законною, якщо вона:

— внесена до трудового договору, оформлена письмово і продубльована в наказі про прийняття на роботу;

— зазначена в заяві про прийняття на роботу і продубльована в наказі про прийняття на роботу. Наприклад, у заяві працівник може зазначити: «Прошу прийняти мене на посаду шеф-кухаря зі строком випробування 1 місяць»;

— не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під підпис до початку роботи. Наприклад, у наказі зазначено: «Прийняти на посаду шеф-кухаря зі строком випробування 1 місяць».

При цьому відомості про випробування не треба вносити до трудової книжки.

Під час строку випробування працівник працює у звичайному режимі. Ніяких спеціальних випробувань і перевірочних завдань для нього передбачати не треба.

Про укладення трудового договору з новачком треба повідомити податківців. Це означає, що на «випробовуваного» працівника треба подати Повідомлення про прийняття на роботу до органу фіскальної служби. Детальніше про те, як повідомити податківців, читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 43, с. 18.

У період строку випробування на нових працівників поширюється законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 КЗпП). Це підкреслює і Мінсоцполітики в листі від 16.04.2014 р. № 65/06/186-14. Що це означає? А те, що протягом строку випробування новачок користується тими ж правами і гарантіями, що й інші працівники підприємства. Такий працівник має право на: індексацію зарплати, оплату лікарняного, надбавки, доплати та інші виплати, щорічну основну і додаткову відпустки (пропорційно відпрацьованому часу), соціальну відпустку на дітей, навчальну відпустку, відпустку без збереження зарплати, податкову соціальну пільгу тощо.

Увага! Серед кандидатів на вакантну посаду можуть бути ті, кому встановлювати випробування заборонено законом! Давайте познайомимося з ними ближче.

Кого беремо без випробування

Є певна категорія осіб, яким не можна встановлювати строк випробування за жодних обставин. Коло цих осіб визначене ч. 3 ст. 26 КЗпП. До них належать:

— особи, які не досягли 18 років;

— молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

— молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів;

— особи, звільнені в запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби. На наш погляд, щодо таких осіб підстава для невстановлення випробування може бути застосована лише один раз;

— особи з інвалідністю, направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

— особи, обрані на посаду (мова про осіб, які обіймають посаду за результатами виборів або певних відборів, наприклад, сільський (селищний, міський) голова);

— переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

— особи, які стажувалися при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи (тобто особи, що стажуються саме на підприємстві, куди приймаються на роботу. У такому разі після стажування випробування вже не встановлюється);

— вагітні жінки;

— одинокі матері, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

— особи, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

— особи, прийняті на тимчасові та сезонні роботи;

— внутрішньо переміщені особи. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, що знаходиться на території України на законних підставах і має право на постійне проживання в Україні, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків озброєного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини і надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про узяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абзац перший ч. 1 ст. 1 і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII);

— особи, прийняті на роботу в іншу місцевість, переведені на роботу до іншої установи, організації. Під «іншою місцевістю» слід розуміти інший населений пункт (п. 1 постанови КМУ від 02.03.98 р. № 255);

— в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Крім того, строк випробування не має сенсу встановлювати жінкам, що мають дітей віком до 3 років (в окремих випадках — до 6 років), батькам, що виховують дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунам (піклувальникам) та прийомним батькам.

Чому? Ці категорії працівників не можуть бути звільнені за ініціативою роботодавця (див. ст. 184 і ст. 186¹ КЗпП). А звільнення у разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку він прийнятий, або виконуваній роботі протягом строку випробування належить до такої підстави. Отже, встановлення строку випробування для них — процедура абсолютно безглузда.

Строк випробування

Строк випробування при прийнятті на роботу згідно зі ст. 27 КЗпП не може перевищувати для:

— робітників — 1 місяця. Зверніть увагу: КЗпП не розшифровує поняття «робітник», тому при встановленні строку випробування для цієї категорії осіб керуйтеся Класифікатором професій ДК 003:2010 (розділи 6 — 9);

— інших працівників — 3 місяців, а в окремих випадках за узгодженням з профспілкою — 6 місяців.

Зазначені строки випробування є максимальними. Тобто можна встановити строк випробування і меншої тривалості (наприклад, для працівника — 1 або 2 місяці).

Водночас для деяких категорій працівників законодавство встановлює свої строки випробування. Приміром, при прийнятті на державну службу випробування може встановлюватися строком до 6 місяців без узгодження з профспілкою (ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII).

Зазвичай строк випробування вимірюється певною кількістю місяців. Правильно його порахувати допомагає ч. 3 ст. 241¹ КЗпП (див. таблицю нижче).

Як визначити день закінчення строку випробування

Важливо! До строку випробування не зараховують дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Так, якщо новий працівник під час строку випробування захворів або пішов у відпустку «за свій рахунок», то випробування на підставі відповідного наказу (розпорядження) подовжується на відповідну кількість днів відсутності.

Результат випробування

Працівник витримав випробування. Строк випробування закінчився, працівник продовжує працювати наче нічого й не трапилося. Отже, він вважається таким, що витримав випробування (ч. 1 ст. 28 КЗпП). Відмінно!

У цьому випадку вам не треба:

— ні видавати додатковий наказ (розпорядження) про прийняття такого працівника на роботу, як і наказ (розпорядження) про те, що він пройшов строк випробування;

— ні повідомляти працівника про те, що він пройшов випробування. Він просто продовжує працювати — й усе.

Але будьте уважні! Якщо працівник після закінчення строку випробування пропрацював хоча б один день, то ви вже не можете звільнити його як такого, що не витримав випробування. Тепер це можна зробити лише на загальних підставах. Інакше таке звільнення вважатиметься порушенням трудового законодавства.

Якщо працівник нас не влаштував. Результати випробування виявилися незадовільними — працівник не відповідає займаній посаді (виконуваній роботі), на яку його прийняли? Маємо право звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за 3 (календарних) дні. Причому якщо невідповідність виявлена вже на початку проходження випробування, можна не тягнути волинку. Роботодавець має право звільнити такого працівника, не чекаючи закінчення строку випробування.

Як звільнити? Для звільнення за результатами строку випробування є спеціальна норма — п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП — встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку він прийнятий, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Але! Щоб у суду не було причин відновити звільненого працівника на роботі з правом отримання компенсації за вимушений прогул, підтвердьте факт його невідповідності дорученій роботі документально належним чином. У цій справі вам допоможуть, наприклад:

— письмові пояснення працівника про причини невиконання або несвоєчасного виконання доручених йому завдань із зазначенням причин і обставин, що перешкоджали виконанню;

— акти, протоколи, доповідні (службові) записки безпосереднього керівника випробовуваного працівника, в яких зазначені факти невиконання, неякісного або несвоєчасного виконання доручених завдань тощо.

Щоб звільнити працівника, керівник підприємства не пізніше за останній день строку випробування видає наказ (розпорядження) про розірвання трудового договору.

До трудової книжки (у графу 3) вносять запис: «Звільнений у зв’язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді (виконуваній роботі) протягом строку випробування, п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».

Причому в цьому випадку не вимагається:

— подання працівником заяви про звільнення;

— узгодження його звільнення з профспілковою організацією (абзац третій ст. 43¹ КЗпП).

Майте на увазі: якщо в період строку випробування виникли обставини, відмінні від тих, за якими працівник може бути звільнений як такий, що не витримав випробування (наприклад, прогул, поява на робочому місці в нетверезому вигляді, розкрадання), роботодавець має право звільнити його за іншими підставами, перерахованими в КЗпП, адже, як ми вже згадували, на працівника в період випробування законодавство про працю поширюється в повному обсязі.

Звільнення за результатами випробування належить до звільнення за ініціативою роботодавця. Отже, за цією підставою працівника не можна звільнити в період тимчасової непрацездатності або відпустки (ч. 3 ст. 40 КЗпП), за винятком випадку повної ліквідації установи, організації.

Причому зверніть увагу: під відпусткою маються на увазі не лише щорічні, але й інші відпустки, що надаються працівникам як зі збереженням, так і без збереження заробітку (п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

У день звільнення видайте працівникові на руки копію наказу про звільнення разом із трудовою книжкою і проведіть із ним остаточний розрахунок — виплатіть усі суми (зарплату, компенсацію за невикористану відпустку тощо), що належать йому. Якщо працівник у день звільнення не працював, розрахуйтеся з ним не пізніше наступного дня після пред’явлення ним вимоги про розрахунок.

Вихідну допомогу при звільненні за результатами випробування виплачувати не треба.

Працівник захотів звільнитися

Якщо з будь-яких причин нова робота не влаштувала випробовуваного нами працівника, він має повне право звільнитися за власним бажанням, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні на загальних підставах (ст. 38 КЗпП).

За наявності поважних причин, перерахованих у ч. 1 ст. 38 КЗпП, роботодавець зобов’язаний звільнити випробовуваного в строк, про який він просить. І вже тим більше працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк, якщо роботодавець не дотримується законодавства про працю і умов колективного або трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).