Зазначимо, що строк дії заходів захисту, куди входять і різні обмеження за розрахунками, про які ми говоритимемо в цій статті, має свій «кордон». Обмеження повинні вводитися НБУ на строк не більше 6 місяців і продовжуватися ще не більше ніж на 6 місяців за спеціальною процедурою. А загальний строк конкретного заходу має бути не більше 18 місяців протягом 24 місяців*, починаючи з першого дня його введення — ст. 12 Закону про валюту (особливо її ч. 2 і 4). Мабуть, відлік цих строків за «успадкованими» Положенням № 5 старими заходами захисту повинен вестися із 7 лютого цього року (так само як і за низкою нових обмежень, які теж були введені з цієї дати).
* На кшталт: «усередині» 24-х місяців можна: шість плюс шість, потім шість (або один день ☺) — пауза, потім — ще шість з обмеженням? Тобто протягом усього періоду (який стартує з дня введення першого обмеження) загалом повинно вийти 6 місяців «відпочинку»?.. ☺
Терміни
Без дефініцій, та ще й у такій специфічній сфері, не розібратися. Тому доведеться обговорити деякі з них, але не цитуючи, а переказавши (оскільки вони дуже великі за обсягом).
Основні терміни, що характеризують валютні операції
| Термін | Зміст |
| «Поточні валютні операції» | Їх перелік наведено в п. 4 Положення № 2. Туди, зокрема, входять: розрахунки за експорт/імпорт товару, включаючи штрафи, пені, бонуси (це п.п. 1 переліку), і далі — відсотки за кредитами/позиками, депозитами, дивіденди, відсотки за цінними паперами (ЦП), зарплата, кошти на закордонне відрядження, гонорари, стипендії та ще ціла низка операцій |
| «Поточні торговельні операції» | Це тільки розрахунки за експорт/імпорт і з ним пов’язані платежі (зазначені тільки в п.п. 1 переліку поточних валютних операцій) |
| «Поточні неторговельні операції» | Усі інші операції (крім п.п. 1), перелічені в пп. 2 — 21 переліку поточних валютних операцій |
| «Операції, пов’язані з рухом капіталу» | Повний їх перелік див. у п. 5 Положення № 2. До таких, зокрема, належать: отримання та роздача позик і кредитів, операції виконання зобов’язань за гарантіями, порукою, заставами, за договорами оренди, найму, лізингу, факторингу, інвестицій в Україну і за кордон та інші |
Нас, щоправда, дещо здивувало, що оренда-найм-лізинг потрапили в «рух капіталу», а не в поточні валютні (а може — і в торговельні) операції. Проте, схоже, цей факт не особливо впливає на обмеження в розрахунках за такими операціями.
А тепер перейдемо до обмежень.
Безготівкові
Розрахунки, а також перекази за зовнішньоекономічними операціями повинні здійснюватися виключно через банки (п. 31 Положення № 2 і п. 16 Положення № 5) і тільки безготівкою (див. далі).
У п. 28 Положення № 2 зазначено, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями й операціями, пов’язаними з рухом капіталу (крім низки операцій, пов’язаних з іноземними інвестиціями), використовуються як засіб платежу інвалюта і гривня.
Зазначимо, що при цьому п. 15 Положення № 5
забороняє банкам здійснювати за дорученням клієнтів перекази в гривні за поточними неторговельними операціями за межі України*
* Крім операцій через коррахунки банків-нерезидентів у гривні, відкриті в банках.
Готівка
Що стосується можливості розрахунків за валютними операціями готівковою інвалютою, то п. 32 Положення № 2 (див. також п. 16 Положення № 5) забороняє на території України:
1) здійснювати розрахунки за валютними операціями з використанням готівкової інвалюти і банківських металів як платіжного засобу, за винятком випадків сплати відсотків за вкладами (депозитами) або кредитами (позиками) в інвалюті/банківських металах;
2) використовувати як заставу готівкову інвалюту і банківські метали (за винятком операцій із застави майнових прав на кошти в інвалюті та/або банківських металах, що перебувають на рахунках у банках).
Проте є із цього й інші винятки за розрахунками готівковою інвалютою — вони перелічені в розд. VI Положення № 2 (розрахунки морських агентів у портах України, оплата фізособами-резидентами на митниці податків, зборів, мит, штрафів, розрахунки в магазинах безмитної торгівлі, оплата в диппредставництвах/консульствах, і ще ряд випадків).
У цьому ж розділі зазначені випадки, що стосуються розрахунків резидентів «готівкою» за межами України (це, зокрема, розрахунки із забезпечення витрат працівників на закордонвідрядження, розрахунки з оплати представницьких витрат на організацію офіційних заходів за кордоном знятою для цих цілей зі своїх поточних рахунків готівковою інвалютою, розрахунки за оплатою експлуатаційних витрат з обслуговування транспортних засобів за кордоном).
Платіжні картки
Зняття готівки. Банкам забороняється видавати готівкові кошти в інвалюті в межах України з рахунків клієнтів банків, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, емітованих як резидентами, так і нерезидентами, через банківський автомат самообслуговування. Такі операції здійснюються виключно в гривнях (п. 17 Положення № 5).
Безготівкові розрахунки. Згідно з п.п. 2 п. 109 Положення № 5 здійснення розрахунків за торговельним зовнішньоекономічним договором (контрактом) за допомогою електронного платіжного засобу забороняється, крім випадків здійснення таких розрахунків за одним зовнішньоекономічним договором (контрактом) в один операційний день, операція за яким не перевищує незначного розміру (тобто еквіваленту 150 тис. грн. — зараз це приблизно 5,5 тис. доларів США)**! Тобто в межах цієї суми на день можна буде оплачувати за одним ЗЕД-контрактом платіжною карткою. Думаємо, можливо буде платити з платіжної картки на день за скількома завгодно контрактами — аби кожен платіж не перевищував еквіваленту 150 тис. грн. Хоча, можливо, банкіри/фіскали фразу «за одним... договором» розтлумачать суворіше... Але перевищення суми таких розрахунків може призвести до санкцій за ст. 14 Закону про валюту.
** Водночас усе ще є повна заборона на такі розрахунки в п. 8.3 Інструкції № 492, але, думаємо, в цій частині вона уже не повинна застосовуватися, оскільки Положення № 5 — пізніший спеціальний норматив.
Ліміти перерахувань
У Положенні № 5 передбачено ліміти на проведення деяких валютних операцій (далі — ліміти), у тому числі на ті, на які раніше видавалися індивідуальні ліцензії. Тобто із 7 лютого скасовано індивідуальні ліцензії на інвалютні операції, і їх замінила система лімітів. Звичайним фізособам-резидентам дозволяється
переказувати за кордон інвалюту на особисті потреби (не пов’язані з підприємництвом) за календарний рік у розмірі не більше 50000 євро включно
(еквівалент цієї суми в іншій інвалюті/гривні за офіційним курсом гривні до інвалют, установленим НБУ на дату здійснення відповідної операції) (п. 88 Положення № 5).
Для резидентів з числа юросіб і ФОП гранична сума таких перерахувань за кордон установлена — не більше за еквівалент 2000000 євро включно (п. 89 Положення № 5). Цей ліміт не поширюється на поточні валютні операції (крім операцій за договорами дарування, за виплатою премій, бонусів, призів, матеріальної допомоги), а також: на операції, пов’язані з виконанням зобов’язань за гарантіями, поруками, заставою, на операції з відшкодування резидентом-боржником коштів нерезиденту-гаранту (поручителю), за фінансовими аграрними розписками, лізингом, факторингом, операціями страхування/перестрахування, договорами оренди, найму, операціями з виконання боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими резидентами кредитами, позиками (поворотною фінансовою допомогою*), за виплатою прибутків, дивідендів, поверненням інвестицій нерезидентам і ще на ряд операцій (детальніше див. у п. 90 Положення № 5).
* Далі — ПФД. Цей термін визначено в п.п. 81 п. 2 Положення № 5 як позика, що не передбачає сплати відсотків або надання інших видів компенсацій за користування такими коштами.
Перш ніж здійснювати «лімітовану» операцію, банк посилає в НБУ запит за системою АІС «Е-ліміти», що містить певну інформацію.
Якщо операція вписується в ліміт, НБУ посилає до банку Повідомлення й останній повинен не пізніше наступного робочого дня провести валютну операцію.
При неотриманні Повідомлення від НБУ банк операцію не проводить.
Пов’язано з офшорами
Переказ на закордонні рахунки. Уже введено додаткові заборони на перерахування резидентами інвалюти/гривні на власні рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінустановах держав (територій), реєстрація/місцезнаходження яких віднесені КМУ до переліку офшорних зон та/або визнана ВРУ державою-агресором/окупантом та/або не виконують (не належно виконують) заходи з протидії легалізації злочинних доходів, фінансування тероризму та зброї масового знищення та/або мають стратегічні недоліки у сфері боротьби із цим згідно із заявами FATF. Детальніше див. п. 143 Положення № 5, а про рахунки резидентів, відкриті за кордоном, читайте на с. 25.
Інвестиції. Також резидентам заборонено здійснювати інвестиції за кордон в інвалюті/гривні на рахунок нерезидента, відкритий в Україні та/або за кордоном,
якщо об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію/місцезнаходження/місце проживання в згаданих вище державах (територіях)
Про це сказано у п. 144 Положення № 5. До цих «зон» ми ще повернемося у межах обговорення кредитів та позик. А зараз давайте обговоримо перерахування дивідендів.
Дивіденди
Банки можуть перераховувати дивіденди нерезидентам-інвесторам за кордон тільки при одночасному виконанні таких умов (п. 93 Положення № 5):
1) дивіденди виплачуються за корпоративними правами (КП)/акціями та нараховані за період до 2018 року (включно);
2) купівлю/переказ інвалюти/гривні для виплати дивідендів здійснює емітент КП/акцій, за якими виплачуються дивіденди, або депозитарна установа, яка обслуговує рахунок у ЦП іноземного інвестора/нерезидента, або безпосередньо іноземний інвестор;
3) протягом календарного місяця загальна сума не може перевищувати еквіваленту 7000000 євро;
4) емітент здійснює купівлю/переказ іноземної валюти/гривні з метою виплати дивідендів через один банк (за його вибором)**.
** Заміну банку, який обслуговує ці операції, дозволяється проводити на підставі письмового звернення клієнта до банку, до якого переводиться на обслуговування клієнт, з урахуванням вимог п. 8 Положення № 5.
Повернення інвестицій, переказ коштів від продажу КП/ЦП
Повернення нерезидентам інвестицій (коштів за операціями продажу ЦП, КП, пов’язаними зі зменшенням статутного капіталу (СК) юросіб, виходом їх із госптовариств) допускається тільки резидентові (покупцеві ЦП або КП, емітенту КП, посередникові) або іноземному інвесторові через один банк і протягом календарного місяця в сумі, що не перевищує еквіваленту 5000000 євро (детальніше про такі операції див. у пп. 91 і 92 Положення № 5).
Кредити, позики, ПФД
Резидентам, включаючи уповноважені установи, забороняється здійснювати валютні операції з надання кредитів (позик, фінансової допомоги) в гривнях нерезидентам (і їх представництвам в Україні), а також в інвалюті — нерезидентам, що мають реєстрацію/місцезнаходження/місце проживання в державі (на території), які віднесені КМУ до переліку офшорних зон та/або визнані ВРУ державою-агресором/окупантом (див. відповідно — пп. 14 та 145 Положення № 5).
Ці заборони не стосуються видачі фінустановами споживчих кредитів фізособам-нерезидентам.
Особливості проведення окремих валютних операцій за кредитними договорами, позиками і ПФД викладено в спеціальному розд. VII Положення № 5.
Відсотки за «нерез-кредитами»
Що стосується обіцянки регулятора не регулювати ☺ процентні ставки за кредитами-позиками, отриманими від нерезидентів, то він дотримав слова: постанову Правління НБУ від 03.08.2004 р. № 363 («Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів») було скасовано рішенням НБУ від 05.02.2019 р. № 103-рш*!
Щоправда, документ цей чомусь виплив тільки наприкінці лютого...
Фізособам
Переказ коштів в інвалюті з поточного рахунку резидента-ФОП, відкритого як суб’єкту господарювання, на поточний рахунок цієї фізособи в інвалюті, відкритий для власних потреб, забороняється (п. 113 Положення № 5).
Однак переказ у протилежному напрямку (зі звичайного рахунка фізособи на його ФОП-рахунок) — не під забороною.
Водночас тепер НБУ дозволив фізособам вносити готівкову інвалюту на рахунок і переказувати всередині України з рахунку інвалюту на рахунки родичів** (або на інші «неФОП»-рахунки такої фізособи).
** Згідно з п.п. 10 п. 2 Положення № 5 до «родичів» належать: батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки, брат, сестра (повнорідні й неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник, усиновлювач, усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, чоловік, дружина.
Дозволено, зокрема, за рахунками фізосіб зарахування іноземної валюти, переказаної з-за кордону/переказ інвалюти за межі України та ще ціла низка операцій (детальніше — див. п. 118 Положення № 5).
Водночас пам'ятайте, що без відкриття рахунку в банку переказ коштів за кордон фізособам допускається тільки в межах незначної суми (екв. 150 тис. грн.).
