Податкова соціальна пільга

… з головного питання: яка користь платнику податку від податкової соціальної пільги? Все просто: на суму ПСП можна зменшити базу оподаткування місячної суми зарплати і, як результат, отримати на руки більшу суму доходу за рахунок зменшення суми утриманого ПДФО. На скільки більшу? Відповідь на це запитання залежить від підстави надання ПСП.

Дивіться, перелік пільг та категорії осіб, які мають право на такі ПСП, наведено у п. 169.1 ПКУ. Умовно всі ці ПСП можна розділити на два види:

1) ПСП на себе (див. п.п. 169.1.1, пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3, пп. «а» — «ґ» п.п. 169.1.4 ПКУ);

2) ПСП на дітей (п.п. 169.1.2, пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ).

Залежно від категорії, до якої відноситься працівник, він може претендувати на пільгу у звичайному, підвищеному або максимальному розмірі. Розміри ПСП та економію на ПДФО представимо в табл. 1.

Таблиця 1. Розміри ПСП у 2020 році

Зверніть увагу! За загальним правилом, ПСП не підсумовуються. Тобто працівник не може скористатися одночасно і пільгою на себе, і пільгою на дітей.

Якщо ж працівник має право на застосування ПСП за двома і більше підставами, то до його заробітної плати застосовується одна ПСП за підставою, що передбачає її найбільший розмір.

Виняток із цього правила установлено п.п. 169.3.1 ПКУ тільки для осіб, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю). У цьому випадку на дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю) надається підвищена ПСП, на іншу дитину (дітей) — звичайна ПСП.

Ну що, хочете економити? Тоді вивчаємо ПСП-умови.

ПСП-умови

Скористатися правом на ПСП можуть працівники за місцем роботи на умовах трудового договору (контракту).

За загальним правилом роботодавці застосовують ПСП виключно до заробітної плати працівника (ознака доходу в формі № 1ДФ — «101»).

Нема зарплати — нема й пільги.

Проте будьте уважні! Не завжди отримання зарплати дає зелене світло ПСП. Річ у тім, що п.п. 169.2.3 ПКУ прямо забороняє застосовувати ПСП до зарплати, яку працівник протягом місяця отримує одночасно зі стипендією, грошовим чи майновим (речовим) забезпеченням учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачується з бюджету.

Розглянемо, як це працює, на прикладах.

Ситуація 1. Фізособа веде підприємницьку діяльність (ФОП) та працює на умовах трудового договору в іншого роботодавця.

Така особа не може застосувати ПСП до підприємницького доходу. Проте вона може скористатися правом на ПСП за місцем роботи на умовах трудового договору в іншого роботодавця.

Ситуація 2. Працівник прийнятий на військову службу за контрактом. За ним зберігається місце роботи та нараховується середній заробіток.

Такий працівник не має права на ПСП. Підстава — п.п. 169.2.3 ПКУ (див. вище).

Ситуація 3. Працівник підприємства навчається в університеті та працює на умовах неповного робочого часу.

Якщо такий працівник отримує стипендію з бюджету, то він не має права на ПСП. Якщо ж стипендію не отримує або отримує спонсорську стипендію (не з бюджету), то при виконанні ПСП-умов до його зарплати роботодавець може застосувати ПСП.

А чи можна застосовувати ПСП до зарплати працівника-нерезидента? Податківці роз’яснюють, що так (БЗ 103.08.04). Проте ми дотримуємося іншої думки. Річ у тім, що в п.п. 169.3.4 ПКУ зазначено, що ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податків, зокрема, втрачає статус резидента. Тобто особи, які втратили статус резидента України, а також іноземні працівники — нерезиденти права на ПСП не мають.

Тобто, якщо працівник працює на умовах трудового договору в двох роботодавців, то він має право самостійно визначити, у якого роботодавця до його зарплати буде застосовуватися ПСП.

Ситуація 4. Фізособа працевлаштована на підприємство на умовах зовнішнього сумісництва*.

* Сумісництво називають зовнішнім, якщо на умовах сумісництва працівник працевлаштований на підприємстві, яке не є його основним місцем роботи.

Такий працівник може скористатися правом на застосування ПСП до зарплати, нарахованої роботодавцем за сумісництвом, за умови, що він не користується ПСП у роботодавця за основним місцем роботи.

Важливо! Пільгу застосовують до нарахованої загальної суми зарплати за місяць за умови, що її сума не перевищує граничної суми зарплати, яка дає право на ПСП.

Звернемо вашу увагу на два важливі моменти.

Перший — оскільки пільгу застосовують до нарахованої зарплати за місяць, то при виплаті зарплати авансом ПДФО утримуємо із загальної суми, без зменшення її на суму ПСП. Аналогічно діємо і в ситуації, коли проводимо виплати за майбутні місяці та загальна сума зарплатного доходу невідома (наприклад, виплачуємо відпускні за частину наступного місяця).

Другий — із граничним розміром зарплати, що дає право на ПСП, слід порівнювати загальну суму зарплатного доходу, нарахованого одним роботодавцем за місцем застосування ПСП. Саме тому, якщо особа на підприємстві працює на умовах внутрішнього** сумісництва, то з граничним розміром слід порівнювати загальну суму зарплати, нарахованої за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом одним роботодавцем.

** Сумісництво називають внутрішнім, якщо на умовах сумісництва працівник працює на тому ж підприємстві, яке є його основним місцем роботи.

Гранична сума зарплати, що дає право на ПСП

За загальним правилом у 2020 році працівник матиме право на ПСП, якщо його нарахована зарплата за місць не перевищить 2940 грн.

Виняток із цього правила — ситуація, коли працівник користується ПСП на дітей згідно з п.п. 169.1.2, пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ. В цьому випадку граничний розмір зарплати, що дає право на ПСП, у 2020 році складе:

— для одного з батьків — отримувачів ПСП — 2940 грн. х кількість дітей віком до 18 років;

— для іншого — 2940 грн.

Важливо! Для цілей порівняння з граничним розміром зарплати, що дає право на ПСП, перехідні відпускні та лікарняні відносимо до місяців, за які їх нараховано (абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ). Далі розподілені суми відпускних і лікарняних за кожен місяць (у сукупності із зарплатою за такі місяці, якщо її нараховано) порівнюємо з граничним розміром.

І знову звертаємо вашу увагу на два моменти.

Перший — незважаючи на те, що граничний розмір зарплати, який дає право на застосування ПСП за п.п. 169.1.2, пп. «а» і «б» п.п. 169.1.3 ПКУ, для кожного з батьків визначається по-різному,

Рішення про те, хто з батьків скористається правом на визначення граничного розміру зарплати кратно кількості дітей, батьки дитини (дітей) приймають самостійно виходячи з рівня зарплат обох батьків.

Другий — в загальному випадку розмір граничної величини (2940 грн.) є нижчим за мінзарплату (в місячному розмірі — 4723 грн.). Отже, в 2020 році право на ПСП матимуть працівники, що працюють на умовах неповної зайнятості та/або претендують на ПСП на дітей і визначають граничний розмір зарплати кратно кількості дітей.

Ви знаєте, що на вашому підприємстві є працівники, щодо яких виконуються всі перелічені ПСП-умови, а отже вони мають право на пільгу? Чудово! Можете їм про це сказати. Але самостійно застосовувати ПСП до зарплати працівника звичайні роботодавці не мають права! Працівник повинен дати добро на застосування пільги! Яким чином? Розповідаємо.

Місце застосування ПСП

Працівник має право самостійно вирішувати, застосовувати ПСП до зарплати чи ні. Якщо ж він працює у двох чи більше роботодавців, то саме працівник вирішує, у якого роботодавця до його зарплати буде застосовуватися ПСП.

Яким чином працівник визначає місце застосування ПСП? Йому достатньо подати роботодавцю:

— заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі — заява на ПСП);

— документи, що підтверджують право на таку ПСП, — якщо працівник претендує на пільгу на дітей або на ПСП на себе у підвищеному чи максимальному розмірі.

Де брати форму заяви? Вона подається у довільній формі. Текст може бути таким:

Зауважте: той із батьків, який скористався правом на збільшення граничного розміру зарплати кратно кількості дітей, повинен зазначити в заяві про застосування ПСП, що чоловік (дружина) при отриманні ПСП за місцем своєї роботи не користується таким правом.

Жодних довідок з місця роботи чоловіка (дружини) надавати не потрібно.

А що з документами, які підтверджують право на ПСП? Їх перелік, в залежності від підстави для надання ПСП, наведено в Порядку, затвердженому постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227 (ср. ). Ми в табл. 2 перелічили документи, які потрібно подати користувачам найпопулярніших ПСП.

Таблиця 2. Документи для підтвердження права на ПСП

Увага! Щорічно подавати заяву про застосування ПСП, якщо підстава для її застосування залишається незмінною, не потрібно. Тому якщо в період дії ПКУ працівник уже подав заяву про застосування ПСП роботодавцеві і у 2020 році в нього не виникло право на ПСП за іншою підставою, відмінною від тієї, яку було зазначено в такій заяві, то подавати цього року нову заяву не треба.

А чи потрібно працівникові у 2020-му писати заяву про відмову від ПСП, якщо через збільшення розміру зарплати пільга йому тепер не належить? Вважаємо, що ні. Пояснимо чому.

Протягом року працівник може перейти на неповний робочий час, захворіти, піти у відпустку за свій рахунок або, нарешті, прогуляти роботу. У зв’язку з цим його заробітна плата в якомусь із місяців цілком може вписатися в рамки доходу, що надає право на застосування ПСП. Тут і згодиться вже наявна заява.

Строки застосування ПСП

Право на пільгу виникає у працівника із дня подання роботодавцю заяви на ПСП та підтвердних документів (за необхідності). Проте, застосовується ПСП роботодавцем до нарахованої заробітної плати за місяць, в якому було подано заяву про застосування ПСП (а за необхідності й підтвердні документи), незалежно від дати її (їх) подання в цьому місяці.

Тобто заява на застосування ПСП може бути датована будь-яким числом місяця, та пільгу застосовуємо до всієї нарахованої заробітної плати за такий місяць. Ніяких пропорційних розрахунків (наприклад, за відпрацьовані дні після отримання заяви) проводити не потрібно!

При виконанні всіх ПСП-умов право на ПСП зберігається в місяці, в якому працівник (п.п. 169.3.4 ПКУ):

— помер;

— оголошується судом померлим;

— визнається судом безвісно відсутнім;

— втрачає статус резидента;

— був звільнений з місця роботи.

Працівнику, який має право на застосування ПСП на дітей, пільгу надають до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а в разі смерті дитини до досягнення зазначеного віку — до кінця року, на який припадає її смерть.

Проте будьте уважні! Якщо працівник, дитині якого виповнилося 18 років у звітному році, звільняється та приймається на роботу до іншого роботодавця, то він права ПСП на таку дитину в іншого роботодавця не матиме. Адже на момент прийняття на роботу дитині працівника вже виповнилося 18 років.

Тепер щодо припинення ПСП.

У загальному випадку ПСП припиняють застосовувати з місяця, в якому:

— працівник подав заяву про відмову від застосування ПСП;

— порушено порядок застосування ПСП.

Особам, зазначеним у пп. «в» — «е» п.п. 169.1.3 ПКУ, ПСП не надається з місяця, наступного за місяцем, в якому вони втрачають «спецстатус».

Право на ПСП на дітей працівник втрачає з місяця, на який припадає одна з таких подій:

— його позбавляють батьківських прав;

— він відмовляється від дитини чи передає її на державне утримання, у тому числі до закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, береться плата за таке утримання чи ні;

— дитина стає курсантом на умовах її повного утримання.

Як бачите, ПСП хоч і допомагає економити на ПДФО, проте потребує від бухгалтера уважності та знання правил застосування пільги. Розібратися з ними вам допоможе ця стаття.