Закон № 466* і прибуткова декларація

* Закон України від 16.01.2020 р. № 466-IX.

Аудиторський звіт. Якщо вчитатися у п. 46.2 ПКУ, то прямо з оновленої норми вимога подавати аудиторський звіт податківцям не випливає. Зазначена норма говорить лише про те, що аудитзобов’язані підприємства повинні разом з прибутковою декларацією подавати Баланс та Звіт про фінрезультати (ще НЕ перевірені аудитором), а після аудиторської перевірки (не пізніше 10 червня року, наступного за звітним) подавати повний комплект фінзвітності — вже перевіреної. Щодо аудиторського звіту, то його, виходячи з п. 46.2 ПКУ, достатньо просто оприлюднити.

Але податківці жадають, аби після аудиторської перевірки звіт був не тільки оприлюднений, але й поданий їм. Добре, що фіскали хоча б погоджуються, що нові правила працюють наперед, а не назад, і не вимагають аудиторського звіту вже щодо фінзвітності за 2019 рік не пізніше 10.06.2020 р. Їхні аргументи прості — Закон № 466 набув чинності 23.05.2020 р., тобто на момент, коли декларацію за 2019 рік (і фінзвітність до неї) вже було подано. Відповідно, нові правила запрацюють лише для фінзвітності за 2020 рік — аж у 2021 році.

Тож вперше аудиторський звіт і перевірена аудитором фінзвітність «полетять» фіскалам за підсумками 2020 року, а точніше — не пізніше 10.06.2021 р. У разі їх неподання на вас чекає штраф згідно з п. 120.1 ПКУ. А от заявити про те, що через неподачу перевіреної фінзвітності з аудиторським звітом декларація з податку на прибуток втратила свій статус, податківці не зможуть. Адже статус додатка до декларації для аудитзобов’язаних підприємств має лише фінзвітність до перевірки, тобто та, яка подається разом з декларацією.

Перевірена фінзвітність і аудиторський звіт можуть бути хіба що додатком до обов’язкової уточнюючої декларації, яка згідно з п. 50.1 ПКУ відтепер подається у той самий строк (не пізніше 10 червня року, наступного за звітним) у випадку, коли аудитор знайшов у фінзвітності помилки, які вплинули на показники декларації.

Сільгоспперіод. Застосування особливого сільгоспперіоду для подання прибуткової декларації донедавна було заблоковано архаїчною згадкою про ст. 209 ПКУ. Закон № 466 цю згадку прибрав, і, таким чином, у сільгоспвиробників знову з’явилася можливість обирати. Право на особливий період мають виробники продукції, визначення якої наводиться у п.п. 14.1.234 ПКУ, і за умови, що виробництво цієї продукції є основною діяльністю таких підприємств (тобто 50 % загальної суми доходу становить сільгоспдохід).

Податківці роз’яснили: обрати особливий період можна вже починаючи з 01.07.2020 р. Для цього їм потрібно подати декларацію за перше півріччя 2020 року у квартальні строки (п.п. 49.18.2 ПКУ), тобто не пізніше 10.08.2020 р. А вже далі звітувати з податку на прибуток виходячи із сільгоспроку. Фінзвітність теж доведеться подавати по-особливому. Разом з декларацією за особливий період подається фінзвітність за перше півріччя минулого року, за весь минулий рік та за перше півріччя поточного року (див. абзац сьомий п. 46.2 ПКУ).

Виробничий метод. Хоча Закон № 466 набрав чинності 23.05.2020 р., обрати виробничий метод можна вже з 01.04.2020 р. (див. п. 52 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Для такого переходу необхідна інвентаризація тих ОЗ, які платник хоче амортизувати виробничим методом станом на 01.04.2020 р.

Якщо ви хочете перейти на виробничий метод з ІІІ чи з IV кварталу 2020 року, інвентаризацію проводьте станом на 1 липня або на 1 жовтня. Тож визначайтеся! Норма п. 52 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, судячи з усього, працює лише у 2020 році, і після його закінчення на виробничий метод перейти не вийде.

Різниці в декларації. Серед нових різниць слід назвати: (1) збільшуючу різницю щодо витрат на безділові операції з нерезидентами (п.п. 140.5.15 ПКУ); (2) зменшуючу різницю щодо доходів від участі в капіталі певних нерезидентів та дивідендів від них (п.п. 140.4.3 ПКУ). Вже з 23.05.2020 р. у платників пішли операції, які можуть вимагати коригувань на нові різниці. Тож вперше ці різниці можуть з’явитися вже у декларації за півріччя 2020 року. А от місця для них у декларації — немає.

Податківці заявили: відображати — обов’язково. Немає рядка? Обирайте, який вам до вподоби! Тільки для збільшуючих різниць обирайте збільшуючі рядки, а для зменшуючих — зменшуючі. І не забудьте зробити відповідну позначку в полі «Наявність доповнення».

Інша справа — уточнені різниці. Прикладами тут можуть бути: (1) збільшуюча різниця щодо витрат на відшкодування збитків контрагентам, а також на штрафи, нараховані держорганами (п.п. 140.5.11 ПКУ); (2) зменшуюча різниця за збитками попередника, які має право врахувати правонаступник (п.п. 140.4.5 ПКУ). За такими операціями форма додатка РІ спеціальних рядків не передбачає, однак є збільшуючий рядок 3.1.11 для витрат на сплату звичайних штрафів контрагентам і зменшуючий рядок 3.2.4 для звичайних збитків минулих років. Тож поки що можна користуватися ними.

Інше. Податківці констатували, що новоспечений малодохідник (з доходом більше 20 млн грн, але менше 40 млн грн) зможе не визначати різниці, передбачені розд. ІІІ ПКУ, за підсумками 2020 року, а звітувати раз на рік — лише починаючи з 2021 року. Тобто відмовитися від різниць посеред року не вийде. А щодо вартісного порогу ОЗ (20 тис. грн замість 6 тис.) податківці підтвердили, що він діє для тих активів, які було введено в експлуатацію починаючи з 23.05.2020 р.

Постійним представництвам нерезидентів, враховуючи зміни у п.п. 141.4.7 ПКУ, вже починаючи з півріччя 2020 року рекомендується подавати декларацію, а не спеціальний розрахунок, який вони складали раніше.