Перш ніж відповісти на поставлені запитання, торкнемося ще одного моменту, який надзвичайно важливий для єдиноподатників, що заборгували: такі платники можуть утратити своє право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Податковий борг і втрата ЄП-статусу. Наявність у єдиноподатника податкового боргу в сумі, що перевищує 1020 грн, який значиться на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, — підстава для переходу на загальну систему оподаткування в останній день другого із цих двох послідовних кварталів (ч. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ). Так-так. Якщо ви маєте податковий борг у такій «позамежній» сумі і не гасите його більше ніж пів року, то зобов’язані залишити спрощенку і стати загальносистемником.
Якщо не зробите це самостійно, допомогти можуть податківці. Щоправда, тільки за підсумками проведення перевірки. Зроблять вони це з першого числа кварталу, що настає за кварталом, у якому ви повинні були залишити спрощенку самі (п. 299.11 ПКУ). Тобто фіскали анулюють ЄП-реєстрацію заднім числом. І з тієї дати нарахують вам усі податки, які ви повинні були платити як загальносистемник (ПДФО, ВЗ, ЄСВ і, можливо, ПДВ).
Загалом краще платіть податки вчасно. А вже якщо схибили, безпечніше самостійно залишити спрощенку. Повернутися назад часто можна вже з наступного кварталу (з урахуванням вимог п.п. 298.1.4 ПКУ). Але це — загальні рекомендації єдиноподатникам-боржникам.
У вашій конкретній ситуації втрата ЄП-статусу не загрожує
Податківці самі говорять (див. БЗ 107.01.09): наявність податкового боргу з податкових зобов’язань (ПЗ), не пов’язаних з госпдіяльністю особи як платника ЄП, не є підставою для анулювання ЄП-реєстрації. Тобто якщо податок нараховується фізособі, а не підприємцеві, анулюючих наслідків не буде. Тож податковий борг з податку на нерухомість (платником якого є саме фізособа — власник нерухомості) до втрати єдиноподаткового статусу не призводить. Щоправда, безпечніше отримати із цього приводу індивідуальну податкову консультацію, тому що, виходячи з норми ч. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ, цей висновок не випливає.
До речі, не призводить до таких наслідків і недоїмки з ЄСВ (оскільки вона взагалі не має статусу податкового боргу).
Чи законно нарахували? Тепер про законність нарахування податку на нерухомість в описаній ситуації.
Для такого об’єкта житлової нерухомості, як квартира, що перебуває у власності фізособи-платника, база оподаткування зменшується на 60 м. кв. (незалежно від кількості квартир) (п.п. «а» п.п. 266.4.1 ПКУ). Тобто фізособа, яка має у власності одну квартиру площею не більше 60 м. кв., платити податок на нерухомість за неї не повинна.
Проте зазначена пільга не застосовується, зокрема, якщо квартира використовується власником з метою отримання доходу (здається в оренду, лізинг, позику, використовується в підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 ПКУ). Тому якщо місцем провадження діяльності підприємця на ЄП є його власна квартира (її адреса зазначена як місце провадження діяльності в Заяві про застосування спрощенки), зменшувати базу оподаткування на 60 м. кв. підстав немає. У такому разі податок нараховують за повною програмою — виходячи із загальної площі квартири.
Імовірніше, якраз така ситуація має місце у вашому випадку. Якщо це дійсно так, тоді нарахування податківців цілком законні.
А чи є податковий борг? Суму податку на нерухомість для фізичної особи розраховують податківці за місцем її податкової адреси (місцем реєстрації) і повинні направити платникові податкове повідомлення-рішення (ППР) до 1 липня року, наступного за звітним (п.п. 266.7.1 ПКУ). У свою чергу, платник-фізособа повинна сплатити ПЗ протягом 60 днів з дня вручення такого ППР (п.п. «а» п.п. 266.10.1 ПКУ). З наступного дня ця сума перетворюється на податковий борг.
Як бачите, відлік строку для сплати нерухомого податку стартує з дня вручення ППР.
Не було вручення ППР — не може бути й податкового боргу
Але тут важливо розуміти, що ППР вважається врученим не лише, якщо воно вручене платникові (його представникові) особисто, але й коли направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою). І навіть якщо пошта з якихось причин не змогла передати ППР адресатові (наприклад, з причини відсутності платника за зазначеною адресою або через відмову в отриманні документа), воно все одно буде визнано врученим (п. 42.5 ПКУ). А тому неврученим ППР може вважатися тільки в тому випадку, якщо воно взагалі не надходило на поштове відділення платника.
До речі, нині платникові, який виявив бажання отримувати документи в електронній формі, ППР повинно приходити електронкою. Таке ППР вважається врученим, якщо сформоване з урахуванням вимог закону й доступне в електронному кабінеті платника (п. 42.4 ПКУ).
Чи варто платити? Майно платника, який має податковий борг, передається в податкову заставу (п. 88.1 ПКУ) (право податкової застави не застосовується тільки у випадку, якщо загальна сума податкового боргу не перевищує 60 НМДГ (1020 грн) (п. 89.2 ПКУ)). А в окремих випадках може бути застосований і арешт майна (п. 94.2 ПКУ).
Тому податковий борг часто таки краще погасити. Хоча у вашому випадку (враховуючи давність періоду, за який нарахований податок), такої необхідності, можливо, й немає.
Податковий борг платника, щодо якого минув строк позовної давності (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу), підлягає списанню (п.п. 101.2.3 ПКУ). Ваш борг більш ранній? Тоді платити його однозначно не потрібно.
Ну а якщо все ж дійде до погашення, врахуйте: прострочення сплати узгодженого грошового зобов’язання призведе до штрафу в розмірі 10 % (при затримці до 30 календарних днів) або 20 % погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ПКУ), а також пені (пп. 129.1.2, 129.3.1 ПКУ).
Але це тільки в разі, якщо податківці направили (вручили) ППР своєчасно (до 1 липня 2018 року). Якщо ж ППР вручений пізніше, відповідальність за несвоєчасну оплату зобов’язань застосовуватися не повинна (п.п. 266.10.2 ПКУ). Тому з такою оплатою можна тягнути скільки завгодно, аж до закінчення строку позовної давності (якщо, звичайно, не застосована податкова застава та/або застосована, але не заважає фізособі й арешт майна теж не страхає).
Як зберегти пільгу. Зберегти пільгу і таким чином уникнути зайвих нарахувань з податку на нерухомість можна, зазначивши в п. 6 «Місце провадження господарської діяльності (індекс, адреса)» Заяви про застосування спрощенки: територія України (детальніше про це — ««Мой адрес не дом и не улица...», або Місце провадження діяльності для ФОП»). Не варто реєструвати міcце проживання і шляхом подання форми 20-ОПП — це теж призведе до втрати нерухомої пільги.
Ольга Ольховик, податковий експерт
