Зберігання чужого пального, коли є ліцензія на торгівлю
Надто фіскальною є відповідь податко-фахівців у БЗ на запитання: чи повинен госпсуб’єкт мати ліцензію на зберігання пального у разі надання послуг зі зберігання пального іншим особам в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії?
Жонглюючи купою термінів й норм Закону № 481*, фіскали наприкінці роблять незаконний висновок, що ліцензія на виробництво пального або оптову чи роздрібну торгівлю пальним … не дає права на здійснення діяльності зі зберігання пального іншим особам!
* Закон України від 31.12.95 р. № 481/95-ВР.
Оце так-так! Зауважимо, що ніяких буквальних (і навіть не буквальних) підстав для такого висновку наведені фіскалами цитати із Закону № 481, як і інші його норми, не дають!
У ст. 15 Закону № 481 чітко визначено, що
госпсуб’єкт має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії
Отже, в цій нормі немає ніяких навіть натяків, що мова йде тільки про зберігання госпсуб’єктом власного пального.
А наведена фіскалами в цій консультації уже перед самим висновком норма абзацу двадцять третього частини другої ст. 17 Закону № 481 щодо 0,5-мільйонного штрафу за надання послуг із зберігання пального іншим госпсуб’єктам на підставі спрощеної («лайт») ліцензії на право зберігання, отриманої для потреб власного споживання чи промислової переробки, взагалі виглядає анекдотично! До чого тут це? Щоб залякати та/або замилити людям очі перед незаконним висновком?..
До речі, норми про «лайт»-ліцензію на зберігання з’явились у Законі № 481 набагато пізніше, ніж норма про непотрібність ліцензії на зберігання за наявності торгових (виробничих) ліцензій. І цей факт явно не на користь такого дикувато-фіскального висновку в БЗ.
Але недооцінювати капосну фіскальність цієї консультації не варто! Адже дуже багато і роздрібних, і оптових торгівців пальним зберігають в місцях торгівлі чуже пальне, не маючи на такі місця окремих ліцензій на зберігання! Так от, після виходу цієї консультації будьте про всяк випадок готові й до того, що фіскали прийдуть і «виставлять» вам нізащо рахунок на пів мільйона, і це доведеться потім активно оскаржувати…
Ну або прислухайтеся до цієї їх БЗ-нісенітниці і одержуйте не-«лайт» (!) ліцензію (ліцензії) на зберігання пального. Але одержати таку ліцензію (зібрати необхідні документи) це — ох яка ж «весела» справа!
Отака фіскальна казочка, малята… ☹
(БЗ, 113.04)
Ліцензія на зберігання: стару заміняти на «лайт» не потрібно
Товариство, що зберігає пальне тільки для власних потреб, отримало у 2019 році не-«лайт» ліцензію на зберігання пального. Тоді, нагадаємо, видавали тільки такі ліцензії. А от зміни, які передбачили для зберігачів пального для власних потреб можливість одержувати ліцензії-«лайт» (без пакета документів на підставі лише заяви), були внесені до Закону № 481 Законом № 391** і почали діяти в цьому році.
** Закон України від 18.12.2019 р. № 391-ІХ.
Це й спонукало Товариство спитати у податківців: чи потрібно йому після внесених Законом № 391 змін отримувати нову («лайт») ліцензію на зберігання пального для власного споживання та/або переоформити стару ліцензію, одержану у 2019 році (строком дії на 5 років)? Та чи потрібно вживати ще якісь дії? Неодноразово подібні запитання ми отримували від читачів і на гарячу лінію.
Так от, податківці чітко роз’яснили, що вживати будь-яких дій, у зв’язку із змінами, які внесені Законом № 391, Товариству не потрібно. Тобто
отримана «не-лайт» ліцензія діятиме законні п’ять років і Товариство не повинно щось з нею робити чи отримувати замість неї «лайт»-ліцензію
До того ж ця ліцензія надає Товариству право зберігати пальне не тільки для власних потреб, але й надавати послуги із зберігання пального іншим особам. Але тут нагадаємо, що фізична передача пального, у тому числі повернення його зі зберігання, у термінах ПКУ (див. п.п. 14.1.212) вважатиметься реалізацією пального. А це вимагає реєстрації платником пального акцизу! (Лист ДПСУ від 09.09.2020 р. № 3781/ІПК/99-00-09-03-03-06.)
Зберігання в бензовозах: коли потрібна ліцензія
Податківці, схоже, нарешті визначились з питанням щодо ліцензії на зберігання, якщо пальне переміщується/зберігається у бензовозах.
Нагадаємо, що вони неодноразово зазначали, що потрібно отримувати ліцензію на зберігання на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз) «як ємність, що використовується для зберігання пального» (лист ДПСУ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, а також БЗ 113.04)***.
*** Були й щодо цього і ліберальні роз’яснення. Див., наприклад, у листах ДПСУ від 21.12.2019 р. № 2096/6/99-00-04-01-03-15/ІПК та № 2097/6/99-00-04-01-03-15/ІПК.
Але тепер на такі запитання вони стали надавати ширші відповіді от такого типу.
Якщо госпсуб’єкт має у власності або у користуванні місце (територію), де перебуватиме ємність (у тому числі пересувна), що використовується для зберігання пального у розумінні Закону № 481 (тобто мається на увазі зберігання як чужого, так і власного пального), то в такому випадку йому необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.
А якщо транспортний засіб використовується виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у його власності або у користуванні, в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується****.
**** Нагадаємо, що не потрібна ліцензія для зберігання пального, яке знаходиться в баках транспортних засобів, пристроїв чи обладнання («Податки & бухоблік», 2019, № 68, с. 28).
Тобто, щоб взагалі не було питань з ліцензією, дуже бажано, щоб бензовоз, пересувна бочка-причеп, т. п. ємності у певному місці регулярно не паркувалися (у тому числі «не ночували») з пальним, що залишається у них…
(Листи ДПСУ від 25.08.2020 р. № 3577/ІПК/99-00-09-03-03-06, від 31.08.2020 р. № 3630/ІПК/99-00-09-03-03-06, від 09.09.2020 р. № 3780/ІПК/99-00-09-03-01-06.)
