03.09.2020
Про те, яким саме спецхарчуванням і якими ЗІЗ, мийними та знезаражувальними засобами, за яких умов повинен забезпечити роботодавець своїх працівників, яким чином відбувається їх видача, ви можете прочитати в «Податки & бухоблік», 2019, № 93, с. 31, 49. Тут зазначимо тільки, що правила видачі лікувально-профілактичного харчування скасували ще у 2018 році, та ось обов’язок роботодавця з його видачі працівникам ніхто не скасовував. Тому відтоді підприємства орієнтуються на свої внутрішні правила, затверджені у вигляді доповнення до колдоговору або у вигляді окремого нормативного акта (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 90, с. 26). А далі зупинимося виключно на облікових і податкових нюансах цих забезпечувальних операцій.
Витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням обліковують:
— на субрахунку 209 — якщо йдеться про придбання конкретного продукту (молока, газованої солоної води та ін.), який потім видають працівникові. На цьому ж субрахунку відображають мийні та знезаражувальні засоби;
— з використанням рахунків 23 і 26 — у разі забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням, приготуванням якого підприємство займається самостійно;
— на рахунку 91 (як звичайне придбання послуг) — якщо лікувально-профілактичне харчування замовляється в підприємства громадського харчування.
При видачі спецхарчування, яке обліковується у складі активів, його вартість списують до складу загальновиробничих витрат — на рахунок 91 (п. 15.8 П(С)БО 16).
ЗІЗ обліковують залежно від їх вартості та строку експлуатації, тобто як:
1) основні засоби (ОЗ) на субрахунку 109 — якщо строк експлуатації ЗІЗ більше 1 року, а вартість перевищує вартісну межу, встановлену підприємством (зазвичай, її встановлюють на податковому рівні — 20000 грн);
2) малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) на субрахунку 112 — якщо строк експлуатації більше 1 року, але вартість не перевищує вартісного критерію, встановленого підприємством;
3) запаси на рахунку 22 — якщо строк експлуатації ЗІЗ менше 1 року незалежно від їх вартості.
Після введення в експлуатацію необоротні ЗІЗ підлягають амортизації (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 131, 132). Непридатні до подальшого використання ЗІЗ списують з балансу: Дт 131, 132 — Кт 109, 112 і Дт 976 — Кт 109, 112. А оборотні ЗІЗ списують на витратні рахунки відразу при передачі в експлуатацію (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 22). Далі ведуть тільки оперативний кількісний облік таких ЗІЗ у розрізі відповідальних осіб та місць експлуатації.
При визначенні прибуткового об’єкта оподаткування операції з видачі спецхарчування, мийних і знезаражувальних засобів обліковують за бухгалтерськими правилами. Жодних різниць тут, зазвичай, не виникає.
Та й у випадку із ЗІЗ, найчастіше, обійдеться без різниць. І для ЗІЗ-МШП, і для ЗІЗ-МНМА рулюють виключно бухгалтерські правила.
Розраховувати різниці (зі ст. 138 ПКУ) доведеться тільки щодо дорогих ЗІЗ, які підприємство віднесло до складу ОЗ (на субрахунок 109).
Податковоприбуткові різниці можуть виникнути в разі придбання спецхарчування, ЗІЗ у неприбуткових організацій (крім бюджетних установ) або в окремих нерезидентів (п.п. 140.5.4 ПКУ).
Суму вхідного ПДВ, сплаченого у складі вартості обов’язкового спецхарчування, ЗІЗ працівників, за наявності зареєстрованої ПН відносять до складу податкового кредиту. На цьому хотілося б і закінчити розмову про ПДВ. Але ні. Податківці змушують поставити запитання:
Чи відбувається постачання товару при видачі спецхарчування, ЗІЗ працівникам
Видача ЗІЗ точно не вважається постачанням (право власності на ЗІЗ залишається за роботодавцем і до працівника не переходить). І відповідно за цією операцією не виникають податкові зобов’язання з ПДВ. Із цим податківці свого часу погоджувалися (див. лист МГУ ДФС — ЦООВП від 08.12.2015 р. № 26675/10/28-10-06-11). Причому не має жодного значення, вписується обсяг видачі ЗІЗ у встановлені норми чи ні. Не оподатковується ПДВ і операція зі списання повністю зношеного спецодягу. Об’єкт оподаткування ПДВ з’явиться, тільки якщо при звільненні працівник не поверне ЗІЗ, строк використання яких ще не сплив.
А ось у видачі спецхарчування податківці, схоже, бачать постачання. В усякому разі, якщо забезпечення спецхарчуванням відбувається за ініціативою роботодавця (див. БЗ 101.04). Якщо ж ідеться про обов’язкове спецхарчування, постачання вже ніби як і немає. ☺ Принаймні в згаданому роз’ясненні щодо обов’язкового спецхарчування фіскали зазначили тільки, що щодо нього не нараховуються компенсуючі ПДВ-зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ. Але тільки за умови, що вартість спецхарчування включена до вартості товарів (послуг), операції з постачання яких є об’єктом оподаткування і пов’язані з отриманням доходів.
Згідно з п.п. 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника не включається вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, якими роботодавець забезпечує платника відповідно до Закону про охорону праці.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ не оподатковувану ПДФО вартість спецхарчування та інших обов’язковостей відображають з ознакою доходу «136».
Якщо забезпечення безоплатним харчуванням, мийними засобами, ЗІЗ здійснюється не у зв’язку з виконанням вимог Закону про охорону праці, його вартість включають до оподатковуваного доходу працівників. Базу оподаткування ПДФО визначають із застосуванням натурального коефіцієнта (для ставки 18 % — 1,219512).
Також оподатковувати ПДФО потрібно грошову компенсацію працівникові придбаного ним спецхарчування (див. БЗ 103.04).
У формі № 1ДФ оподатковувану ПДФО вартість безоплатного харчування, мийних засобів, ЗІЗ відображають як додаткове благо з ознакою доходу «126» (див. лист ГУ ДПС у Вінницькій обл. від 29.04.2020 р. № 1733/ІПК/02-32-33-02).
Якщо вартість безоплатного спецхарчування не оподатковується ПДФО, не буде й ВЗ. Інакше з вартості харчування необхідно утримати ВЗ. Але пам’ятайте, що натуральний коефіцієнт для ВЗ не застосовується.
ЄСВ на вартість обов’язкового спецхарчування, мийних засобів, ЗІЗ у межах норм не нараховують, оскільки такі витрати не належать до фонду оплати праці підприємства на підставі п. 3.19 Інструкції № 5. Крім того, їх вартість не включається до бази нарахування ЄСВ відповідно до п. 5 розд. II Переліку № 1170.
А ось вартість іншого харчування (понад установлені норми або працівникам, які не зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці), а також мийних засобів та ЗІЗ, видача яких здійснюється повз Закон про охорону праці, включається до фонду оплати праці (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5) і є базою нарахування ЄСВ.