Безоплатне спецхарчування

* Згідно з примітками до Переліку № 4430-87 до рівноцінних харчових продуктів належать кефір, кисляк, мацоні тощо.

5.1. Видача молока чи інших рівноцінних продуктів

Щоб зрозуміти, чи зобов’язаний роботодавець забезпечувати безоплатну видачу працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів, передусім потрібно встановити, чи є на підприємстві роботи зі шкідливими умовами праці. Віднесення робіт до категорії зі шкідливими умовами праці здійснюють на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці згідно з вимогами Порядку № 442 (детально про таку атестацію див. у розділі 3. При цьому список хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується вживання молока або інших рівноцінних продуктів (далі — молоко), визначений у Переліку № 4430-87.

Звертаємо вашу увагу: на сьогодні порядок надання молока працівникам законодавчо не врегульований. Річ у тому, що Порядок № 731/П-13, який діяв раніше, нині на території України не застосовується (див. розпорядження № 1022). Водночас вимогу про видачу молока ніхто не скасовував (див. ст. 166 КЗпП). Тому

Урегулювати згадані питання слід у колективному договорі або угоді на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці (див. лист Мінсоцполітики від 11.05.2018 р. № 790/0/101-18/283 і роз’яснення Управління Держпраці в Полтавській обл. від 08.04.2019 р.*). Такий висновок випливає також з п. 6 Переліку № 994.

* Див.: pl.dsp.gov.ua/archives/9372.

При цьому підприємство може орієнтуватися на старі правила видачі молока, встановлені Порядком № 731/П-13. Нагадаємо їх:

а) норма видачі молока становить 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, зазначених у Переліку № 4430-87;

б) видачу і вживання молока необхідно здійснювати в буфетах, їдальнях або в спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях;

в) не можна замінювати молоко грошима, іншими товарами та продуктами (крім рівноцінних — кефіру, кисляку, мацоні тощо), а також видавати молоко за одну або декілька змін уперед, так само як і за минулі зміни, і відпускати його додому.

Майте на увазі: за висновком НДІ гігієни харчування АМН СРСР від 13.05.92 р. заміна молока іншими рівноцінними продуктами допускається тільки за умови повної відсутності його в торговельній мережі (див. лист Мінпраці від 29.06.2006 р. № 149/13/82-06). Що стосується грошової компенсації на придбання молока та рівноцінних йому харчових продуктів, то її дозволено виплачувати тільки працівникам з роз’їзним характером роботи на умовах, передбачених колективним договором (ст. 7 Закону про охорону праці);

г) молоко не видають працівникам, які одержують безоплатно лікувально-профілактичне харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці (про таке харчування див. у підрозділі 5.2);

ґ) працівникам, які контактують з неорганічними сполуками свинцю, необхідно додатково до молока видавати 2 г пектину у вигляді збагачених ним консервованих рослинних харчових продуктів, фруктових соків, напоїв (фактичний вміст пектину зазначається заводом-виробником). Згідно з примітками до п. 44 Переліку № 4430-87 допускається заміна цих продуктів натуральними фруктовими соками з м’якоттю у кількості 250 — 300 мг**.

** Імовірно, в Переліку № 4430-87 має місце помилка. Навряд чи передбачалося відміряти кожному працівнику по 0,25 — 0,3 г соку.

При постійному контакті з неорганічними сполуками свинцю замість молока рекомендоване вживання кисломолочних продуктів.

Зверніть увагу: видача збагачених пектином харчових продуктів, фруктових соків, напоїв, а також натуральних фруктових соків із м’якоттю має бути організована перед початком роботи, а кисломолочних продуктів — протягом робочого дня;

д) при роботі на виробництві та переробці антибіотиків замість свіжого молока слід видавати кисле молоко або приготований на основі незбираного молока колібактерин.

Тільки при забезпеченні нормальних умов праці роботодавець за погодженням з профспілковою організацією підприємства або іншим представницьким органом трудового колективу може прийняти рішення про припинення видачі молока або інших рівноцінних продуктів.

А ось роботодавець, який не зобов’язаний забезпечувати видачу своїм працівникам молока, цілком може робити це на добровільних засадах. Адже ст. 91 КЗпП надає йому таке право. Але це вже буде не дотримання вимог законодавства з ОП, а створення додаткових соціально-побутових пільг для працівників (див. лист Держпраці від 20.09.2018 р. № 7454/4/4.5-ДП-18).

5.2. Надання лікувально-профілактичного харчування

Обов’язок безоплатно видавати лікувально-профілактичне харчування за встановленими нормами працівникам, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці, передбачено ст. 166 КЗпП.

Визначають наявність робочих місць з особливо шкідливими умовами праці за результатами атестації, що проводиться відповідно до вимог Порядку № 442. Що стосується списку виробництв, професій та посад, робота на яких надає право на отримання лікувально-профілактичного харчування, то він установлений Переліком № 4/П-1.

А ось порядок безоплатної видачі спецхарчування законодавчо не визначений, оскільки Правила № 4/П-1, що діяли раніше, відповідно до розпорядження № 1022 не застосовуються на території України. Згідно з роз’ясненнями фахівців Держпраці (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 90, с. 26) питання забезпечення працівників лікувально-профілактичним харчуванням роботодавець зараз вирішує самостійно.

Порядок видачі лікувально-профілактичного харчування прописують у колективному договорі (п. 6 Переліку № 994). При цьому можна орієнтуватися на вимоги Правил № 4/П-1. Давайте їх згадаємо.

Працівники, професії та посади яких передбачені в Переліку № 4/П-1, мають право на отримання безоплатного лікувально-профілактичного харчування незалежно від того, до якої галузі промисловості належить виробництво. Але зауважте: працівники, зайняті у виробництвах, професіях і на посадах, перелічених у розд. VIII, а також у підрозд. 6 і 7 розд. IX Переліку № 4/П-1, мають право на безоплатне отримання тільки вітамінних препаратів.

Крім того, таким харчуванням забезпечують працівників у дні їх хвороби з тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання за своїм характером є професійним і хворий не госпіталізований (п. 3 Правил № 4/П-1).

Як передбачалося у п. 4 Правил № 4/П-1, лікувально-профілактичне харчування треба видавати також:

а) працівникам інших виробництв та цехів підприємства, а також працівникам, які зайняті на будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних, пуско-налагоджувальних роботах, працюють повний робочий день у діючих виробництвах, цехах (на дільницях) з особливо шкідливими умовами праці, в яких як для основних працівників, так і для ремонтного персоналу встановлено таке харчування;

б) працівникам, які здійснюють чищення та підготовку обладнання до ремонту або консервації в цеху (на дільниці), для працівників якого передбачено видачу лікувально-профілактичного харчування;

в) особам з інвалідністю внаслідок професійного захворювання, які користувалися лікувально-профілактичним харчуванням безпосередньо перед настанням інвалідності з причини, викликаної характером їх роботи, — до припинення інвалідності, але не більше 6 місяців з дня її встановлення;

г) працівникам, які мають право на безоплатне отримання лікувально-профілактичного харчування і тимчасово переведеним на іншу роботу у зв’язку з початковими проявами професійного захворювання з причини, викликаної характером їх роботи, — на строк не більше 6 місяців;

ґ) жінкам, зайнятим до моменту настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у виробництвах, професіях і на посадах, що надають право на безоплатне отримання лікувально-профілактичного харчування, — на весь час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Якщо вагітні жінки відповідно до медичного висновку переводяться на іншу роботу з метою усунення контакту з продуктами, шкідливими для здоров’я, до настання зазначеної відпустки, лікувально-профілактичне харчування їм видають на весь час до і в період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Видачу лікувально-профілактичного харчування здійснюють у вигляді гарячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках за погодженням з медико-санітарною частиною підприємства допускається видача цих сніданків в обідню перерву. Тим, хто працює в умовах підвищеного тиску (у кесонах, лікувальних барокамерах, на водолазних роботах), лікувально-профілактичне харчування видають після вишлюзування.

Трапляється, що працівник не має можливості отримати належне йому лікувально-профілактичне харчування в їдальні за станом здоров’я або у зв’язку з віддаленістю місця проживання. Тоді спецхарчування може бути видане йому додому у вигляді готових страв. Випадки та порядок такої видачі слід затвердити в колективному договорі чи в іншому нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації (з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом). В усіх інших випадках видавати додому страви лікувально-профілактичного харчування не можна.

Також не треба видавати лікувально-профілактичне харчування за минулий час і надавати компенсацію за своєчасно не отримане харчування (п. 8 Правил № 4/П-1). Виняток становлять працівники з роз’їзним характером праці. Для них ст. 7 Закону про охорону праці передбачено можливість виплати грошової компенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування на умовах, визначених колективним договором.

Лікувально-профілактичне харчування не видають (п. 6 Правил № 4/П-1):

а) у неробочі дні;

б) у дні відпустки;

в) у дні службових відряджень;

г) у дні навчання з відривом від виробництва;

ґ) у дні виконання робіт на інших дільницях, де лікувально-профілактичне харчування не встановлене;

д) у дні виконання державних і громадських обов’язків;

е) у період тимчасової непрацездатності при загальних захворюваннях;

є) у дні перебування в лікарні, санаторії або профілакторії.

Для приготування і відпуску гарячих сніданків лікувально-профілактичного харчування залучають підприємства громадського харчування, з якими адміністрація промислових підприємств зобов’язана укласти договір. При цьому підприємства громадського харчування повинні за своїм устроєм і вмістом повністю відповідати чинним санітарним нормам та правилам.

Промислові підприємства своєчасно передають підприємствам громадського харчування замовлення на приготування певної кількості сніданків лікувально-профілактичного харчування за окремими раціонами, які мають бути готові точно до призначеного часу для кожної зміни.

Приготування та видача сніданків лікувально-профілактичного харчування і вітамінів повинні відбуватися в суворій відповідності із затвердженими для окремих виробництв раціонами та нормами.

Лікувально-профілактичне харчування видають працівникам за спеціальними талонами (абонементами). Ознайомлення працівників, які отримують лікувально-профілактичне харчування, з правилами такого харчування повинно бути включено до програми обов’язкового інструктажу з правил техніки безпеки та виробничої санітарії.

Майте на увазі: згідно з п. 21 Правил № 4/П-1

Відповідальність за забезпечення працівників підприємства лікувально-профілактичним харчуванням покладається на роботодавця. У свою чергу, за правильність приготування спецхарчування відповідно до затверджених раціонів і складання меню несе відповідальність керівник підприємства громадського харчування.

5.3. Забезпечення газованою солоною водою

Крім видачі молока та лікувально-профілактичного харчування, роботодавці зобов’язані безоплатно забезпечувати працівників гарячих цехів і виробничих дільниць газованою солоною водою (ст. 167 КЗпП). Це викликано тим, що робота в умовах опромінення або високої температури, до того ж пов’язана з великим фізичним навантаженням, при частому вживанні прісної води може призвести до перегрівання і явищ знесолення та зневоднення організму.

Цехи та виробничі дільниці, у яких організовується постачання газованої солоної води, визначає центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням з роботодавцем.

На сьогодні продовжує діяти перелік гарячих цехів, наведений у постанові Секретаріату ВЦРПС «Про постачання робітників гарячих цехів газованою підсоленою водою» від 11.06.34 р. Так, до гарячих належать: доменні, мартенівські, прокатні цехи, відпалювальні та інші цехи металопромисловості, гути скляних заводів, горна фарфоро-фаянсових і цегляних заводів, котельні та машинні зали електростанцій, де проводяться роботи при високих температурах.

Газована вуглекислотою вода, якою забезпечують працівників гарячих цехів, повинна містити 0,5 % повареної солі.

Виходячи із цієї норми та кількості працюючих у гарячих цехах визначають місткість сатуратора. За наявності кількох гарячих цехів постачання працівникам газованої солоної води можна здійснювати двома способами:

1) установити в кожному з таких цехів сатуратор відповідної величини;

2) у цеху, розміщеному в центрі, встановити один великий сатуратор і доставляти з нього воду до інших цехів у балонах.

Сатуратор установлюють у місці, по можливості віддаленому від джерела тепла. При цьому бажано його захистити.

За приготуванням газованої води і роботою сатуратора повинна стежити окремо призначена особа.

Звертаємо увагу: забезпечення газованою підсоленою водою не звільняє підприємство від обов’язку додатково забезпечувати всіх працівників вищеперелічених цехів доброякісною прісною водою.

5.4. Облік безоплатного спецхарчування

Бухгалтерський облік. У бухобліку витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням відображаються залежно від виду такого харчування.

Молоко (інші рівноцінні харчові продукти) та вітамінні препарати, а також газована солона вода, що придбаваються підприємством для своїх працівників, у бухобліку цілком відповідають поняттю запасів. Тому їх обліковують на субрахунку 209 «Інші матеріали».

А ось із обліком лікувально-профілактичного харчування все трохи інакше. Адже підприємство може або готувати його самостійно, або замовляти у підприємства громадського харчування.

У першому випадку в бухгалтерському обліку будуть відображені операції з приготування лікувально-профілактичного харчування з використанням рахунків 23 «Виробництво» і 26 «Готова продукція». У другому випадку матиме місце звичайне придбання послуг.

Забезпечення певних категорій працівників спецхарчуванням прямо передбачено законодавством з охорони праці. Тому витрати на його забезпечення необхідно обліковувати у складі загальновиробничих витрат на рахунку 91 (п. 15.8 П(С)БО 16).

Податок на прибуток. З податковоприбутковим обліком у підприємств, що забезпечують працівників спецхарчуванням*, проблем не буде. Адже жодні коригування для цього випадку розд. ІІІ ПКУ не передбачені. Тому і малодохідники, і високодохідники керуються тільки правилами бухобліку.

* Тут і далі під спецхарчуванням матимемо на увазі як лікувально-профілактичне харчування, так і молоко (інші рівноцінні харчові продукти) та газовану солону воду.

ПДВ. Суму «вхідного» ПДВ, сплаченого у складі вартості обов’язкового спецхарчування працівників, відносять до складу податкового кредиту на підставі п. 198.1 ПКУ. Звісно, за наявності податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Для відповіді на це запитання передусім згадаємо, що безоплатна передача товарів/послуг прирівнюється до їх постачання (пп. 14.1.185 і 14.1.191 ПКУ) і відповідно є об’єктом обкладення ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ. При цьому базу оподаткування визначають виходячи із ціни придбання (для придбаних) або звичайної ціни (для самостійно виготовлених) товарів/послуг (абзац другий п. 188.1 ПКУ).

Проте податківці, схоже, вважають, що оподаткування операції з безоплатного забезпечення працівників спецхарчуванням залежить від умов, на яких воно здійснюється (див. консультацію з підкатегорії 101.04 БЗ). Зокрема, при забезпеченні спецхарчуванням за ініціативою роботодавця вони говорять про нарахування податкових зобов’язань у загальновстановленому порядку виходячи з мінбази (пп. 185.1 і 188.1 ПКУ).

А ось щодо обов’язкового спецхарчування податківці однозначної відповіді не дали. Вони зазначили тільки, що за ним не нараховуються «компенсуючі» ПДВ-зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ. Але лише за умови, що вартість спецхарчування включена до вартості товарів (послуг), операції з постачання яких є об’єктом оподаткування і пов’язані з отриманням доходів. Можливо, так податківці натякають на відсутність ПДВ-зобов’язань (як за п. 198.5, так і за п. 185.1 ПКУ) при дотриманні згаданої умови. Проте для повної впевненості рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію із цього питання.

ПДФО. Згідно з п.п. 165.1.9 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівника не включається вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, якими роботодавець забезпечує платника відповідно до Закону про охорону праці.

Проте тут є заковика. Норми забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою повинен розробити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. При цьому на сьогодні зазначені норми МОЗ не розробило. Більше того, припинено дію на території України Порядку № 731/П-13 і Правил № 4/П-1, якими раніше керувалися роботодавці.

Хочеться вірити, що це не стане для податківців підставою вимагати від роботодавців оподатковувати вартість обов’язкового спецхарчування, що видається згідно з вимогами Закону про охорону праці та відповідно до правил, установлених колективним договором.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ вартість спецхарчування, що не обкладається ПДФО, відображають з ознакою доходу «136».

Якщо забезпечення безоплатним харчуванням здійснюється не у зв’язку з виконанням вимог Закону про охорону праці, його вартість включають до оподатковуваного доходу працівників. Причому оскільки в цьому випадку має місце негрошова форма надання доходу, базу оподаткування визначають із застосуванням «натурального» коефіцієнта, встановленого п. 164.5 ПКУ. При ставці податку 18 % він становить 1,219512.

Також обкладати ПДФО потрібно грошову компенсацію на придбання спецхарчування (див. підкатегорію 103.04 БЗ).

У формі № 1ДФ вартість безоплатного харчування, що обкладається ПДФО, відображають як додаткове благо з ознакою доходу «126».

ВЗ. Військовий збір у цьому випадку повністю «наслідує» ПДФО. Тобто якщо вартість безоплатного спецхарчування не обкладається ПДФО, не буде і ВЗ. У протилежному випадку із вартості харчування необхідно утримати ВЗ. Підстава тому — пп. 1.2 і 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Але пам’ятайте, що «натуральний» коефіцієнт для ВЗ не застосовується (див. лист ДФСУ від 08.06.2016 р. № 12626/6/99-99-13-02-03-15 та консультацію в підкатегорії 103.25 БЗ).

ЄСВ. ЄСВ на вартість обов’язкового спецхарчування в межах норм не нараховують, оскільки такі витрати не належать до фонду оплати праці підприємства на підставі п. 3.19 Інструкції № 5. Крім того, вартість виданого відповідно до законодавства спецхарчування не включається до бази нарахування ЄСВ відповідно до п. 5 розд. II Переліку № 1170.

А ось вартість іншого харчування (понад установлені норми або працівникам, які не зайняті на роботах із шкідливими умовами праці) включається до фонду оплати праці (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5) та є базою нарахування ЄСВ.

Порядок обліку безоплатного спецхарчування розглянемо на прикладі.

Приклад 5.1. У листопаді 2019 року підприємство для забезпечення працівників спецхарчуванням придбало молоко на загальну суму 7200 грн. (у тому числі ПДВ — 1200 грн.). Крім того, в цьому ж місяці підприємство оплатило вартість послуг їдальні з приготування гарячих сніданків працівникам, яких відповідно до колективного договору необхідно забезпечувати лікувально-профілактичним харчуванням, у сумі 30000 грн. (у тому числі ПДВ — 5000 грн.).

В обліку зазначені операції підприємство відобразить таким чином (див. табл. 5.1):

Таблиця 5.1. Облік операцій із забезпечення працівників безоплатним спецхарчуванням