Передусім, починаючи будь-який новий вид діяльності, потурбуйтеся про те, щоб він був зазначений в Єдиному державному реєстрі юросіб і ФОП, а для ФОП-спрощенців — ще і в реєстрі платників єдиного податку. Ну а тепер поговоримо про організаційні моменти.
Основним документом, що регулює порядок збору вторсировини, є Закон про відходи. Згідно зі ст. 1 цього Закону під відходами як вторинною сировиною розуміють відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології і виробничо-технологічні та/або економічні передумови. Вторинною сировиною можуть бути: макулатура, склобій, відходи полімерні, гумові; брухт чорних і кольорових металів тощо.
Дозвільні нюанси
Зазначимо: у ст. 2 Закону про відходи сказано, що, окрім цього Закону, законодавство про відходи складається у тому числі й із Закону про металобрухт. А в ст. 2 Закону про металобрухт зроблено застереження, що Закон про відходи не поширюється на відносини, які виникають в процесі здійснення операцій з металобрухтом. При цьому до операцій з металобрухтом належать: заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Отже, металобрухт виділений в окрему групу відходів.
Діяльність компаній із операцій з металобрухтом не підлягає ліцензуванню. За винятком діяльності із захоронення і переробки побутових* відходів (пп. 31 і 32 ст. 7. Закону про ліцензування). Незважаючи на це, до такої діяльності висунуті особливі вимоги (ст. 5 Закону про металобрухт).
* Побутові відходи — це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових і нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, окрім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (ст. 1 Закону про відходи).
Так, переробку (надання послуг з переробки) металобрухту можуть здійснювати тільки спеціалізовані або спеціалізовані металургійні переробні підприємства. При цьому металургійну переробку металобрухту здійснюють виключно спеціалізовані металургійні переробні підприємства.
А ось заготівлю** металобрухту можуть здійснювати також інші суб’єкти господарювання. Для цього відповідно до законодавства вони мають право відкривати приймальні пункти (ст. 4 Закону про металобрухт).
** Заготівля металобрухту — діяльність, пов’язана з придбанням, зберіганням та реалізацією металобрухту суб’єктами господарювання (ст. 1 Закону про металобрухт).
Внесення інформації до Переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють заготівлю металобрухту та/або операції з металобрухтом, відбувається на підставі електронної заяви, поданої в центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну промислову політику. Не вимагає внесення до Переліку інформація про суб’єктів господарювання, в яких металобрухт утворився (1) в результаті їх господарської діяльності і (2) які є його першими власниками, за наявності підтвердних документів.
Забороняється: заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту звичайними фізособами. Крім того, суб’єкти господарювання не можуть залучати до операцій із промисловим металобрухтом осіб віком до 18 років (ст. 4 Закону про металобрухт).
Суб’єкти господарювання, які вирішили зайнятися операціями з металобрухтом, повинні вписуватися в обов’язкові вимоги до (1) суб’єкта господарювання і (2) пункту прийому.
(1) Суб’єкти господарювання повинні мати кваліфікованих фахівців, відповідне обладнання. Крім того, вони повинні забезпечити контроль за вибуховою, пожежною, екологічною і радіаційною безпекою (ч. 2 ст. 5 Закону про металобрухт).
(2) Приймальні пункти повинні мати власну або орендовану ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається суб’єктом господарювання з урахуванням його виробничих потреб, або контейнер, які забезпечують зберігання металобрухту способом, що робить неможливим проникнення шкідливих речовин у ґрунт.
Кожен приймальний пункт повинен мати вагове обладнання, що відповідає його виробничим потребам, систему відеоспостереження, відеозапису, архівації і зберігати створену в процесі відеоспостереження інформацію не менше 3 місяців.
Крім того, Правилами безпеки, затвердженими наказом Держгірпромнагляду від 29 липня 2009 року № 119, прописані вимоги до умов праці працівників, зайнятих у цій сфері, а також вимоги до території підприємств, що здійснюють заготівлю та переробку брухту і відходів чорних та кольорових металів. Так, зокрема, площа земельної ділянки для здійснення операцій з металобрухтом має бути не менше 500 кв. м для операцій з брухтом кольорових металів і не менше 1000 кв. м для операцій з брухтом чорних металів (п.п. 4.1.1 цих Правил).
Документальні фішки
Документи у сфері роботи з металобрухтом — це документи, що містять відомості про походження і власника металобрухту, відповідність його вимогам законодавства, нормам і правилам вибухової, пожежної, екологічної та радіаційної безпеки.
Документи, що засвідчують отримання права власності на металобрухт, і акти прийому металобрухту є обов’язковими первинними документами обліку металобрухту. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту і зберігатися протягом одного року.
Прийом металобрухту від фізосіб здійснюється із заповненням розрахункового документа — спрощеної розрахункової квитанції*.
* Про те, що фіскали прирівнюють закупівлю у фізичних осіб металобрухту до розрахункової операції в розумінні Закону про РРО, див. матеріал «Оформляємо закупівлю металобрухту» цього номера журналу.
До речі, з 14.11.2020 р.** злегка спростили порядок здійснення операцій з металобрухтом. Зокрема, немає обов’язкової вимоги надання фізособою документа, що засвідчує її особу, при здачі металобрухту. А в акті прийому металобрухту від фізосіб тільки зазначаються прізвище, ім’я, по батькові фізособи, вага, вартість і опис металобрухту. Також
** Законом України від 14.07.2020 р. № 776-I внесені зміни до Закону про металобрухт.
знята заборона на прийом промислового брухту у фізосіб, що не є суб’єктами господарювання
В акті прийому металобрухту від суб’єктів господарювання зазначаються найменування та ідентифікаційний код юрособи в ЄДРПОУ, або реєстраційний номер облікової картки ФОП, або серія та номер паспорта (для фізосіб, що відмовилися від прийняття такого реєстраційного номера і мають про це відмітку в паспорті), місцезнаходження з ЄДР юросіб, ФОП та громадських формувань.
Відповідальність за достовірність даних про джерело походження металобрухту, вказаних в акті, покладається виключно на продавця металобрухту і не може бути покладена на покупця. Покупець не несе відповідальності за правовідносини продавця з іншими суб’єктами господарювання і фізособами — учасниками попередніх ланцюгів постачань металобрухту (ст. 6 Закону про металобрухт).
Врахуйте: прийом на металобрухт технічних засобів телекомунікацій, споруд електрозв’язку або їх частин, іншого телекомунікаційного обладнання дозволяється тільки суб’єктам господарювання, що використовують зазначене майно при здійсненні своєї госпдіяльності. При цьому такий суб’єкт господарювання повинен мати оригінал або належним чином засвідчену копію чи витяг з відповідного акта про списання такого майна з балансу та документів, що підтверджують його використання в господарській діяльності.
Екоподаток
Платниками екоподатку є, зокрема, суб’єкти господарювання, які здійснюють розміщення відходів (окрім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, розміщуваних на власних територіях суб’єктів господарювання) (ст. 240 ПКУ). Інакше кажучи, суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками екоподатку за розміщення відходів (п. 240.5 ПКУ).
Інша справа, коли металобрухт відносять до відходів та не визнають вторсировиною (хоча таке навряд чи може бути). Тоді щоб не платити екоподаток за розміщення відходів, слід мати договір з організацією, яка забиратиме такий металобрухт на переробку або утилізацію (лист ДПСУ від 17.04.2020 р. № 1589/6/99-00-04-03-03-06/ІПК).
При цьому можна стверджувати, що тимчасове зберігання металобрухту, як відходів, а не вторинної сировини, не є розміщенням відходів. Бо під розміщенням відходів розуміють постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, на використання яких отриманий дозвіл (п.п. 14.1.223 ПКУ).
Відповідальність
Особи, винні в порушенні законодавства, що регулює здійснення операцій із металобрухтом, несуть адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України (ст. 16 Закону про металобрухт).
| Вид порушення | Відповідальність застосовується до: | Розмір відповідальності | Норма законодавства |
| Порушення законодавства про заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту | Посадовій особі суб’єкта господарювання або ФОП, що здійснює заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту | Штраф від 500 до 1000 нмдг (8500 — 17000 грн). За повторне протягом року здійснення порушення щодо нескладання акта приймання, за яке особа вже піддавалася адмінстягненню: штраф від 1000 до 3000 нмдг (17000 — 51000 грн) із конфіскацією металобрухту, а також засобів, отриманих від його реалізації з порушенням вимог законодавства | |
| Приймання металобрухту без складання акта приймання | |||
| Здійснення заготівлі металобрухту, переробки брухту кольорових і чорних металів, організація незаконних пунктів прийому, зберігання і збуту металобрухту | Фізична особа, що здійснює таку діяльність без держреєстрації як суб’єкта господарювання | Штраф від 1500 до 2000 нмдг (25500 — 34000 грн), або виправні роботи на строк до 2 років, або обмеження волі на строк до 1 року. За дії, вчинені особою, раніше засудженою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, штраф від 3000 до 4000 нмдг (51000 — 68000 грн) або позбавлення волі на строк до 3 років |
