Первісна вартість імпортного товару

Загальні правила

Для того, щоб правильно визначити первісну вартість (ПВ) імпортованих товарів, передусім важливо знати, яка подія в ЗЕД-відносинах була першою: отримання товарів або оплата їх вартості. Адже від цього залежить курс НБУ, який використовуватиметься при перерахунку іноземної операції у валюту балансу (див. табл. 1).

Таблиця 1. Курс НБУ на дату формування ПВ імпортного товару

Із курсом НБУ для визнання ПВ імпортного товару визначилися. Що далі?

Перша подія — отримання товару. У зв’язку з придбанням товарів виникає кредиторська заборгованість перед іноземним постачальником, яка буде погашена грошима. Отже, це монетарна стаття балансу, за якою необхідно визначати курсові різниці: на дату балансу і на дату здійснення господарської операції (тобто на дату погашення заборгованості). Причому підприємство самостійно вирішує, розраховувати курсову різницю в межах такої операції чи за всією статтею, що потрібно зафіксувати в обліковій політиці (п. 8 НП(С)БО 21). Детальніше про розрахунок курсових різниць див. матеріал «Обчислюємо курсові різниці: правила».

Перша подія — оплата товару. Виникає дебіторська заборгованість постачальника-нерезидента. Така заборгованість є немонетарною, оскільки буде погашена отриманням товарів — немонетарних активів. Немонетарні статті перерахунку не підлягають і за ними курсові різниці не визначають.

У такому разі при отриманні імпортного товару (друга подія) його ПВ формуватиметься виходячи з курсу НБУ на дату перерахування авансу. При цьому, якщо авансові платежі здійснювалися частинами, вартість імпортованих активів визначають за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів (п. 6 НП(С)БО 21).

Можлива також ситуація, коли за частковою передоплатою йде оприбуткування всієї партії товару, і тільки потім нерезиденту перераховується частина його вартості, що залишилася. Тобто вартість імпортованого товару перевищить суму передоплати. У такому разі частину товару на суму такого перевищення перераховують у гривні за курсом НБУ, що діє на дату його оприбуткування. Відповідно, ПВ імпортного товару складатиметься із:

— суми, яка дорівнює авансу, перерахованому в гривні за курсом НБУ на дату такої часткової передоплати;

— частини вартості товарів, що залишилася (тобто за вирахуванням суми попередньої оплати), перерахованої за курсом НБУ на дату їх оприбуткування.

Тобто в цьому випадку подальша доплата вже оприбуткованого товару, що залишилася, на формування його ПВ не вплине.

Додаткові витрати при імпорті. Окрім сум, що сплачуються нерезиденту, до ПВ товарів при імпорті також включають митні платежі, оплату послуг митного брокера, витрати на сертифікацію імпортних товарів (якщо сертифікат пов’язаний з конкретною партією імпортного товару), страхування ризиків доставки, витрати на зберігання товарів на митному складі, ТЗВ та інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів (п. 9 НП(С)БО 9).

Зауважте: не потрапляють до ПВ:

— курсові різниці, що виникають при здійсненні розрахунків з іноземними постачальниками за отримані товари;

— витрати, пов’язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості товарів.

Приклад. Підприємством перераховано аванс нерезиденту за товари:

02.04.2021 р. (умовний курс НБУ — 28 грн/$) у сумі $10000;

28.04.2021 р. (курс НБУ — 27 грн/$) — ще $10000.

А 12.05.2021 р. (курс НБУ — 27,5 грн/$) імпортовано товар у кількості 55 штук загальною вартістю $20000 і оформлено МД на цю суму.

Гривневий еквівалент вартості імпортованого товару становив 550000 грн ($10000 х 28 грн/$ + $10000 х 27 грн). Відповідно первісна вартість одиниці товару дорівнює 10000 грн. Тобто гривневий еквівалент загальної вартості товару ділимо на кількість такого товару (550000 грн : 55 штук).

В обліку підприємства зазначені операції відображають таким чином (див. табл. 2):

Таблиця 2. Передоплачений імпорт в обліку