* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/92714958
Позиції сторін
Платник. ФОП (позивач) зазначає, що податківці не надсилали ФОП жодного письмового запиту (п. 73.3 ПКУ). Крім того, податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку без належного повідомлення платника про проведення такої перевірки до її початку.
Податковий орган. Наполягає, що дотримав процедуру, у рамках якої платника було повідомлено про початок перевірки, відтак ППР, винесені за результатами перевірки, є законними.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції посилання позивача щодо процедурних порушень проігнорував і не надав їм ніякої оцінки. ФОП звертається з касаційною скаргою.
Вирішення справи судом
Верховний Суд частково задовольнив скаргу ФОП і направив справу на повторний розгляд до суду першої інстанції. Погодився з платником у тому, що суди не дали належної оцінки його доводам щодо процедурних порушень. До того ж суд першої інстанції не перевірив, чи отримав платник саме до початку перевірки листа, в якому міститься копія наказу про призначення перевірки та повідомлення про її початок.
Думка редакції
Податківці дійсно мають право призначити позапланову перевірку, якщо мають інформацію про те, що платник порушує законодавство, дотримання якого вони контролюють, та не відповідає на запит (п.п. 78.1.1 ПКУ)**. І якщо така перевірка невиїзна, достатньо тільки рішення посадової особи податкового органу (п. 79.1 ПКУ). Але копію наказу про проведення такої перевірки потрібно вручити платнику, причому зробити це до початку проведення перевірки (п. 78.4 ПКУ). Також платника потрібно письмово повідомити про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ПКУ).
** Наразі на такі перевірки щодо ФОП продовжує діяти карантинний мораторій (п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
У спорі, що коментується, податківці дійсно надіслали ФОП копію наказу і письмове повідомлення про початок перевірки. Суд першої інстанції (див. постанову окружного адмінсуду м. Києва від 30.06.2016 р.***) вирішив, що цього факту достатньо, щоб говорити про дотримання процедури. При цьому суд не збентежило те, що лист із повідомленням та копією наказу було надіслано безпосередньо в день початку перевірки (19.11.2015 р.). Суд апеляційної інстанції взагалі вирішив не морочити собі голову і не став із цим розбиратися (див. ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 13.09.2016 р.****).
*** Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/58811825
**** Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/61315699
Верховний Суд справедливо розцінив висновки суду першої інстанції як передчасні. Дійсно, повідомлення про вручення листа від пошти надійшло податківцям у той самий день (19.11.2015 р.). Але якщо лист надіслано й отримано в один і той самий день, а цей день — ще й дата початку перевірки, неможливо однозначно встановити, чи дійсно було дотримано вимогу п. 78.4 ПКУ і платник отримав копію наказу й повідомлення до початку перевірки.
Тобто фактично Верховний Суд зажадав від податківців доказів, що вони розпочали перевірку лише після того, як платник отримав їхнього листа. Мовляв, тільки за таких обставин можна говорити про те, що платник реалізував своє право на подання пояснень і документів під час проведення перевірки (п.п. 16.1.15 ПКУ).
