Позиції сторін
Податківці. Доводили безпідставне обрання позивачем вексельної форми розрахунку, оскільки це не передбачено умовами укладених договорів. Цей факт, а головне — факт ліквідації контрагента, вважають фіскали, обумовлює необхідність включення кредиторської заборгованості платника до складу доходів.
Платник. Вважає такий підхід податківців незаконним, а ППР, складене за наслідками перевірки, на його думку, підлягає скасуванню судом. Він представив до суду додаткові угоди, які передбачали вексельну форму розрахунків за спірними договорами, і заперечував проти включення кредиторських заборгованостей за векселями до складу доходів.
Вирішення справи судом
На жаль, касаційну скаргу податківців ВС частково задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій відмінив і повернув справу на новий розгляд судом першої інстанції. Але у цій постанові ВС у першу чергу нам цікаві висновки суддів щодо питань списання заборгованостей за векселями.
Адже ВС підтримав висновки судів перших двох рівнів саме в частині незаконності трактування вексельних заборгованостей як безнадійних і таких, що підлягають списанню до доходів векселедавця, у тих випадках, коли векселедержатель ліквідувався.
Щодо питання незаконності визнання таких вексельних заборгованостей безнадійними та включення її до доходів судом було зазначено, зокрема, таке. Згідно із Законом № 2374 у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. У той же час векселедавець не має можливості та не зобов’язаний отримувати відомості щодо обігу виданих ним векселів та передачі їх векселедержателем іншим особам. Але відповідно до УЗВ та Закону № 2374 векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами шляхом переводу власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора. Тобто
вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним, і він не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя
Тому судді ВС резюмували, що підхід до цього питання судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. І зазначили таке: у випадку відсутності даних про те, що векселі (зі строком погашення 14.06.2022 р.) до ліквідації держателя не були передані іншим сторонам (кредитору, індосату) та залишені в нього, заборгованість за такими векселями не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю та у позивача немає обов’язку включати її до інших доходів звітного періоду.
Але при цьому ВС відзначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили обставини щодо надання/ненадання платником під час здійснення перевірки додаткових угод до договорів на підтвердження законності вексельної форми розрахунків. А оскільки справу направлено на новий розгляд, то цей факт може в подальшому вплинути на кінцеве вирішення цього «вексельного» питання (див. далі).
Думка редакції
Ми в цілому згодні з висновками ВС. А тепер висловимося щодо конкретних проблем.
«Вексельна» умова в договорах. Спочатку щодо цього випадку і згаданих додаткових угод нагадаємо: ст. 4 Закону № 2374 передбачає, що переказні і прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги*, з обов’язковим відображення у договорі (укладеному у письмовій формі!) умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів. У цьому випадку під час проведення перевірки в договорах, які надавались платником (позивачем) податківцям, такої умови зазначено не було, що й додало останнім аргументів для донарахування податку на прибуток. Адже в такому випадку податківці мали певні підстави не вважати заборгованості за такими договорами вексельними. Платника (тимчасово?) врятувало лише те, що він «відшукав» і пред’явив у судах додаткові угоди до згаданих договорів, якими передбачалася-узгоджувалася вексельна форма розрахунків. Тепер при новому розгляді справи, якщо платник не доведе факти того, що він надавав ці додаткові угоди під час здійснення перевірки або після її завершення, але до прийняття фіскалами рішення (див. пп. 44.6 і 44.7 ПКУ), то розгляд справи в цьому «вексельному» питанні може розвернутись і не на його користь. Адже ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється згаданим п. 44.6 ПКУ до їх відсутності…
* За винятком фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
Статус заборгованості, коли векселедержателя ліквідовано. Така ситуація, коли податківці на перевірках збільшують доходи векселедавця на суму кредиторської заборгованості за векселем, якщо векселедержателя ліквідовано, зовсім не рідкість. Але, як переконливо доведено в цій постанові ВС, згідно з нормами УЗВ та Закону № 2374 вексель (і простий, і переказний) може законно продовжувати свій обіг, навіть коли первинний векселедержатель був ліквідований (за власним бажанням, з причини банкрутства чи ще з якоїсь причини). Після ліквідації векселедержателя виданий векселедавцем вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. Тому якщо чітко не встановлено й не доведено, що ліквідований векселедержатель не передавав вексель третім особам і що такий вексель фактично увійшов до ліквідної маси при ліквідації, то немає підстав списувати в обліку кредиторську заборгованість за таким векселем (як і звинувачувати векселедавця в несписанні).
У таких випадках підставою для списання вексельної заборгованості може бути лише сплив строку позовної давності за виданим векселем**
** Підтвердження цьому див. також у постанові ВС від 10.12.2019 р. у справі № 2а-9645/12/2670 (reyestr.court.gov.ua/Review/86333438).
Згідно з нормами УЗВ позовні вимоги до платника за векселем, що випливають з простого та переказного векселя, погашаються після закінчення трьох років, що обчислюються з дати настання строку платежу. А як зазначено в матеріалах цієї справи, строк платежу за векселями встановлено аж на 2022 рік… До речі, у цьому питанні ВС незмінно притримується саме такого підходу. Аналогічні наведеним у цій постанові ВС висновки ви знайдете, наприклад, і в постановах ВС від 20.11.2019 р. у справі № 2а-4725/10/0870 (reyestr.court.gov.ua/Review/85804306) та від 16.06.2020 р. у справі № 809/4373/15 (reyestr.court.gov.ua/Review/89869040).
