Дивіденди фізособі — більше прибутку: які наслідки?

* Див.: reyestr.court.gov.ua/Review/96281192.

Позиції сторін

Підприємство (позивач) — платник єдиного податку нарахувало дивіденди засновнику — фізичній особі. На правах податкового агента до усієї нарахованої суми підприємство застосувало понижену ставку ПДФО.

Податковий орган (відповідач) звертає увагу на те, що сума нарахованих дивідендів більше, ніж прибуток підприємства в періоді, за який ці дивіденди виплачуються. На цій підставі податківці стверджують, що виплата, здійснена підприємством на користь фізичної особи, фактично є не дивідендами, а додатковим благом, і тому повинна оподатковуватися за основною ставкою. Крім того, фіскали зазначають, що річний дохід підприємства за даними єдиноподаткової декларації значно менше, ніж сума виплачених дивідендів.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Податківці звертаються з касаційною скаргою.

Вирішення справи судом

Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій і відхилив касаційну скаргу. Суд зазначив, що джерелом виплати дивідендів є саме нерозподілений прибуток підприємства (як елемент власного капіталу, що належить власникам), а не чистий прибуток підприємства за період, у якому виплачуються дивіденди.

Думка редакції

Дивіденди — це платіж, що здійснюється юрособою, в тому числі емітентом корпоративних прав, на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (п.п. 14.1.49 ПКУ). Практично аналогічне визначення застосовується в бухоблікових цілях (п. 4 НП(С)БО 15).

Як бачимо, за загальним правилом виплата дивідендів пов’язана з розподілом бухгалтерського прибутку. А тому за його відсутності виплата дивідендів неможлива. При цьому на практиці можлива ситуація, коли збиток поточного року перекривається нерозподіленим прибутком попередніх років.

За таких обставин підприємство може платити дивіденди за рахунок «старого» прибутку. Але при цьому дивіденди мають виплачуватися не за збитковий поточний рік, а за попередні, тобто прибуткові періоди**.

** Докладно про це читайте у «Податки & бухоблік», 2018, № 56, с. 29.

Претензії податківців до суми доходу в єдиноподатковій декларації — недоречні, бо ж розмір дивідендів до неї ніяк не прив’язано. Але, крім того, дивіденди було нараховано за період, у якому сума поточного прибутку була меншою, ніж сума дивідендів, виплачена за цей період. Конкретно: обсяг прибутку за 2013 рік складав 752 тис. грн, а сума дивідендів за цей рік склала понад 4 млн грн.

Фіскали заявили, що це ніякі не дивіденди, а додаткове благо, яке надане підприємством фізособі-засновнику (п.п. 164.2.17 ПКУ). Крім того, податківці не могли зрозуміти, звідки гроші на виплату дивідендів, якщо єдиноподатковий дохід за 2013 рік не дотягує і до 2 млн грн.

Інтерес податківців очевидний: виплата дивідендів фізособі платником єдиного податку оподатковується ПДФО за пониженою ставкою (у 2013 році — 5 %, зараз 9 %) (п.п. 167.5.4 ПКУ), а додаткове благо — це вже ПДФО за основною ставкою (наразі — 18 %).

Чи мають податківці рацію? Чи дійсно сума нарахованих дивідендів за період має чітко прив’язуватися до розміру прибутку за цей період? Прямої відповіді на це запитання законодавство не містить. Воно лише констатує, що виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку особам, які були учасниками на день прийняття рішення про виплату дивідендів і пропорційно до розміру їх часток (ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ).

Спір, що коментується, стосується аж 2013 року. Тобто він виник ще до набуття чинності Законом про ТОВ. Тож виникає термінологічна плутанина: згідно з бухобліковими правилами чистим прибутком є прибуток підприємства після оподаткування за поточний рік (рядок 2350 Звіту про фінрезультати).Сума дивідендів за конкретний період не може перевищувати значення рядка 2350 Звіту про фінрезультати саме за цей період.

Приклад. Рішення про виплату дивідендів за 2020 рік приймається 01.04.2021 р. Станом на 31.03.2021 р. значення рядка 1420 Балансу складає 1500000 грн (нерозподілений прибуток). Водночас підсумкове значення рядка 2350 Звіту про фінрезультати за 2020 рік — 240000 грн. Це означає, що всього на виплату дивідендів підприємство може спрямувати максимум 1500000 грн. Але за 2020 рік можна виплатити дивідендів не більше ніж на 240000 грн.

Решту нерозподіленого прибутку можна виплатити як дивіденди, але не за 2020 рік, а за попередні прибуткові роки. Тобто за роки, коли було накопичено цю суму нерозподіленого прибутку. Також можна виплатити дивіденди за І квартал 2021 року, якщо він був прибутковим. При цьому сума дивідендів, виплачених за І квартал 2021 року, теж не повинна перевищувати значення рядка 2350 Звіту про фінрезультати за І квартал 2021 року.

У спорі, що коментується, підприємство-позивач дотрималося цього правила тільки наполовину. З одного боку, сума нарахованих дивідендів не перевищувала суми наявного нерозподіленого прибутку. Але, з іншого боку, було неправильно визначено період, за який мала би бути визначена ця сума. Конкретно: сума дивідендів, виплачених за 2013 рік, виявилась більшою, ніж сума прибутку за цей рік. І саме це стало причиною прискіпувань з боку податківців.

На нашу думку, по суті Верховний Суд правильно кваліфікував дії підприємства — платника дивідендів. Навіть якщо було порушено формальні правила нарахування дивідендів (зокрема, неправильно визначено період, за який вони виплачуються), кваліфікація виплати на користь фізичної особи від цього не змінюється. Достатня сума нерозподіленого прибутку є і рішення про виплату дивідендів теж є. Тож навіть той факт, що емітент неправильно визначив період, за таких обставин не перетворює дивіденди у додаткове благо, надане підприємством своєму засновнику — фізичній особі.

Тим не менше, коли ви ухвалюєте рішення про виплату дивідендів, рекомендуємо правильно обирати період.

Тож коректно визначайте, за який саме період виплачуються дивіденди. Нагадаємо: дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом (ч. 3 ст. 26 Закону про ТОВ).

Також слідкуйте за загальною сумою нерозподіленого прибутку в рядку 1420 Балансу. Бо якщо ви платите дивіденди (цебто розподіляєте прибуток) у сумі, більшій, ніж наявний нерозподілений прибуток, підстав у податківців, щоб підозрювати вас у виплаті під виглядом дивідендів інших доходів, буде значно більше.