ФОП-ITівець переходить на ставку 3 %

Замовник IT-послуг. Основним замовником IT-послуг зазвичай є нерезиденти. ITівці-ФОП, у більшості випадків, оформляють результати своєї праці двома способами (про оформлення трудових відносин не йдеться):

— працюють безпосередньо із замовником-нерезидентом (із ним укладений договір і оформлюються акти, оплата також надходить від нерезидента);

— оформлюють постачання своїх послуг вітчизняним компаніям, а ті, у свою чергу, поставляють послуги нерезиденту.

Обидві категорії ITівців використовують спрощену систему оподаткування. У переважній більшості випадків — це гр. 3, що цілком логічно, оскільки замовником послуг є не населення і не платники ЄП (п. 291.4 ПКУ). А ось ставку зазвичай обирають найбільшу — 5 %. Давайте подумаємо, а чи можна їм перейти на ставку 3 %? Все-таки економія 2 % від суми єдиного податку — не така вже маленька, особливо для тих, хто уявляє, які суми крутяться в цій сфері.

Замовник-нерезидент і місце постачання. Видів діяльності у нашого ФОП може бути як завгодно багато, але зазвичай без основних двох справа не обходиться (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 91, с. 5). Це:

— комп’ютерне програмування (62.01 КВЕД);

— консультування з питань інформатизації (62.02 КВЕД).

Щодо ПДВ такі послуги описані в п.п. «в» п. 186.3 ПКУ. Мова про послуги з розробки, постачання і тестування програмного забезпечення, обробки даних і надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем. Місцем постачання таких послуг є місце реєстрації замовника. Це означає, що якщо замовником виступає нерезидент, то місце постачання за межами території України. Отже,

При цьому якщо постачальник таких послуг зареєстрований платником ПДВ, то податкова накладна за ними не виписується, а в декларації з ПДВ вони відображаються в ряд. 5.

Обираємо 3 %. Що це дає ITівцю? Він може обрати ставку єдиного податку 3 % і зареєструватися платником ПДВ. Законодавчо ніяких обмежень у цьому плані не встановлено (детальніше див. «Податки & бухоблік», 2020, № 46, с. 11). Тобто не має значення, які операції здійснює ФОП — оподатковувані (за основною ставкою або за нульовою), неоподатковувані або необ’єктні.

Для переходу на 3 % треба подати:

— заяву на зміну ставки ЄП;

— заяву на реєстрацію платником ПДВ.

Обидва документи подаються не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку кварталу (абзац другий п. 183.4 ПКУ; п.п. «б» п.п. 4 п. 293.8 ПКУ; п.п. 2 п. 3.6 Положення № 1130). Платниками ПДВ вони вважатимуться з першого числа календарного кварталу, в якому застосовуватиметься ставка ЄП 3 %.

Єдине — у п. 293.3 ПКУ встановлено, що ставка 3 % застосовується в разі сплати ПДВ згідно з ПКУ. Адже якщо наш ITівець здійснює тільки операції, що не є об’єктом оподаткування, то безпосередньо сплати ПДВ за декларацією не буде. Втім, податківці не опираються використанню зниженої ставки третьогрупником. Є низка лояльних листів, у т. ч. щодо послуг у сфері IT (листи ГУ ДФСУ в Тернопільській обл. від 06.09.2019 № 58/ІПК/19-00-12-01-12; ДФСУ від 05.05.2020 № 1802/6/99-00-04-02-02-06/ІПК). Тобто запитань з їх боку бути не повинно.

Отже, тут можна заощадити 2 % від суми єдиного податку. При цьому не можна забувати й про негативні моменти та додаткову роботу, пов’язану з реєстрацією платником ПДВ:

1) доведеться щомісячно подавати декларацію з ПДВ;

2) якщо в якомусь місяці в декларацію записати нічого (не було придбань/постачань), то декларацію можна не подавати (виняток — тільки ті, хто має ліцензію на здійснення діяльності з підакцизною продукцією, але явно не наш випадок);

3) не варто зловживати неподанням декларації, поданням декларації тільки із заповненим необ’єктним ряд. 5 або порожньої декларації. Проблема в тому, що реєстрація платника ПДВ анулюється у разі, якщо він протягом 12 місяців не подає декларацію або подає з відсутніми постачаннями/придбаннями, здійсненими з метою формування ПК або ПЗ. Тому з певною періодичністю варто задекларувати хоча б придбання, наприклад, канцтоварів або офісної техніки з відображенням ПК (тобто придбання у неплатників не годяться);

4) таке придбання спричинить нарахування компенсуючих ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ, оскільки покупки будуть повністю використані в неоподатковуваних операціях. Тут доведеться скласти компенсуючі ПН і зареєструвати їх (інакше можна наразитися на штраф за нереєстрацію або відсутність реєстрації ПН (пп. 120¹.1 та 120¹.2 ПКУ), благо в карантинний період він не застосовується). Самі компенсуючі податкові зобов’язання декларуємо в ряд. 4.1 декларації.

Це пояснюється тим, що в розрахунку коефіцієнта ЧВ компенсуючі ПЗ не беруть участі (тобто ЧВ дорівнюватиме нулю). Це значно полегшує ПДВ-облік. Але врахуйте: якщо пройде хоч одне оподатковуване постачання, розподілу ПДВ не уникнути.

Замовник-резидент. А ось щодо іншої категорії ФОП-ITівців, тобто тих, які оформлюють постачання своїх послуг вітчизняним підприємствам, такий маневр провернути не вийде. Зрозуміло, місцем постачання таких послуг буде територія України, тому вони підпадатимуть під об’єкт оподаткування ПДВ.

З іншого боку, у п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ встановлена пільга з ПДВ (до 01.01.2023). Так, згідно з цією нормою звільняються від ПДВ операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмної продукції, плата за які не вважається роялті.

На жаль, операції з розробки програмної продукції не підпадають під цю пільгу. Річ у тому, що зазвичай розробник не отримує права власності на розроблену програмну продукцію. Первісно права належать замовникові. Тому немає й переходу права власності від продавця до покупця. Звідси податківці не визнають ІТ-пільгу (див. «Податки & бухоблік», 2018, № 47, с. 5). Таким ФОП немає сенсу реєструватися платниками ПДВ.