22.12.2022
Насправді, зазначена діяльність продажем електроенергії не є і, як наслідок, ліцензуванню не підлягає. Тож ви можете здійснювати її безперешкодно, дотримуючись при цьому відповідних правил, у тому числі проведення готівкових розрахунків. Наведемо законодавчі аргументи на користь такого висновку.
Відносини, пов’язані, зокрема, з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії, регулює Закон № 2019*.
* Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 2019
ліцензується, зокрема, господарська діяльність із виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам
При цьому Закон визначає:
— виробництво електричної енергії як діяльність, пов’язану з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019). І схоже, що виробництво електроенергії генератором, який працює на будь-якому пальному, потрапляє під це визначення;
— постачання електричної енергії як її продаж (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019). Тобто продаж електроенергії в загальному випадку теж ліцензується.
Решта видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, в контексті запитання читача нас не цікавлять, тож їх визначення не наводитимемо. Зупинимося лише на тих двох, що перелічені вище.
Виробництво. Почнемо з того, що згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019 електрична енергія — це енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Звідси робимо висновок:
якщо генератор використовується з внутрішньогосподарською метою, а електрична енергія, яку він виробляє, споживається для власних потреб, то будь-які розмови про ліцензування втрачають сенс
Закон № 2019 взагалі не регулює таку діяльність, оскільки говорити про електроенергію як товар за таких умов не можна. Отже, в цьому випадку не потрібна ліцензія ні на виробництво, ні на постачання електричної енергії. Про це ми свого часу писали в статті «Перебої з електрикою? Купіть генератор, не пошкодуєте!» // «Податки & бухоблік», 2022, № 83.
Разом з тим у ситуації, що тут розглядається, вироблену електроенергію споживає не лише ФОП — власник генератора, а начебто й відвідувачі його пункта незламності. Але це ще не привід, аби отримувати ліцензію.
У ч. 2 ст. 30 Закон № 2019 прописано, що діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності дозволяється, якщо, зокрема, величина встановленої потужності менша за показник, визначений у відповідних ліцензійних умовах. На цій підставі та з урахуванням п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затвержених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467, доходимо висновку, що:
діяльність з виробництва електроенергії підлягає ліцензуванню тільки тоді, коли величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає 5 МВт та більше
Отже, виходячи з технічних характеристик тих генераторів, що зазвичай використовуються, їхні власники мають право працювати без ліцензії на виробництво електроенергії.
Постачання (продаж). Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 2019 постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії.
Так-от, у ситуації, що розглядається, жодного продажу (постачання) електроенергії як товару, на наш погляд, не відбувається. Принаймні, договори купівлі-продажу електроенергії, про які йдеться в пп. 19 і 20 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019, сторони між собою точно не укладають.
За аналогією з приписами ч. 5 ст. 58 Закону № 2019, яка визначає діяльність з надання послуг із зарядки електромобілів на електрозарядних станціях як споживання електричної енергії, можна стверджувати, що
ФОП — власник генератора споживає електроенергію, вироблену ним самим, для власних потреб з метою надання послуг із зарядки гаджетів
Так само слід підходити до вирішення цього питання і в тому разі, якщо генератор забезпечує електроенергією, скажімо, орендарів у офісному центрі тощо. При цьому вироблена генератором електроенергія використовується його власником з метою надання орендних послуг.
Підтвердження цієї думки, хоч і непряме, бачимо в тому, що на сьогодні місцеві ради сприяють придбанню генераторів суб’єктами господарювання, зобов’язуючи їх надавати доступ відвідувачів до послуг (!) із енергозабезпечення у разі аварійного вимкнення електроенергії*. Тобто йдеться не про продаж електричної енергії, а про можливість зарядити мобільні пристрої. При цьому прямої заборони стягувати певну плату за надання такої можливості рішення рад не встановлюють.
* Детальніше про це читайте в статті «Часткова компенсація вартості генератора. Продовження» у поточному номері.
Єдине, що слід мати на увазі, приймаючи готівкові кошти за надані послуги, — необхідність використання РРО/ПРРО або КОРО з РК, як того вимагає Закон про РРО. Наші рекомендації з цього приводу читайте у статтях «Працюємо без електрики: варіанти для РРО-зобов’язаних» // «Податки & бухоблік», 2022, № 85 та «Вимкнули електроенергію: як працювати на ПРРО» // «Податки & бухоблік», 2022, № 87.
Разом з тим маємо тривожний прецедент, коли поліціянти склали адмінпротокол за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підприємця, який брав кошти у сумі 50 грн за вхід в приміщення для підзарядки телефону та іншої техніки, а суд наклав на нього штраф у розмірі 17 тис. грн (див. постанову Овідіопольського районного суду Одеської обл. у справі № 509/5110/22 від 16.12.2022 // https://reyestr.court.gov.ua/Review/107971202). Тож на практиці поки що не все так однозначно, як за буквою закону.