Вдалий ІТ-продукт. Зазвичай продуктова ІТ-компанія самостійно займається виготовленням якогось продукту, а саме: мобільних застосунків, соцмереж, середовища для програмування, антивірусів, ігор, CRM тощо.
Якщо їм вдається зробити актив, що буде користуватися попитом на ринку, то вони в обліку визнають створений ними об’єкт як нематеріальний актив (НМА). Але щоб це зробити, такий ІТ-продукт має відповідати критеріям, які перетворюють об’єкт на НМА. Перелік цих критеріїв наведено у п. 7 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи». В ньому прямо сказано, що об’єкт (у тому числі ІТ-продукт) може бути визнаним НМА, якщо виконано три умови:
— підприємство, яке створило такий об’єкт, має намір, технічну можливість та ресурси для доведення його до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
— від реалізації або використання створеного об’єкта підприємство зможе отримати у майбутньому економічні вигоди;
— підприємство має достовірну інформацію про розмір витрат, пов’язаних з розробкою такого об’єкта.
При цьому, щоб створений об’єкт був НМА, мають виконуватися всі три вимоги одночасно. Якщо якась із них не виконується, то такий об’єкт визнати НМА не можна.
Тобто навіть створений робочий ІТ-продукт (написану програму чи гру) визнати НМА продуктова ІТ-компанія може тільки тоді, коли вона розуміє, що
створений ІТ-продукт не тільки робочий, а й від використання об’єкта ІТ-компанія отримає в майбутньому економічні вигоди
Безперспективний ІТ-продукт. Якщо ж від використання ІТ-продукту в майбутньому економічних вигод отримати не вдасться, тобто його не можна буде продати чи використовувати іншим чином для отримання економічних вигод (саме про цей випадок ідеться у запитанні читача), то визнати створений ІТ-продукт НМА не можна.
Враховуючи це, виникає закономірне запитання: що робити з витратами на створення ІТ-продукту, якщо він не може приносити економічні вигоди від його використання?
На наш погляд, їх слід списати на витрати періоду. Річ у тому, що ІТ-продукт, який на етапі створення визнаний безперспективним, узагалі не відповідає критеріям визнання його активом. Він не зможе принести економічні вигоди від використання. Тому в періоді, в якому визнано ІТ-продукт, що розробляється, безперспективним, усі витрати, які підприємство акумулювало протягом створення ІТ-продукту до того часу, поки воно зрозуміло, що створення продукту не є доцільним, і відображало на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», слід віднести на витрати періоду.
Інше питання:
до яких саме витрат періоду відносити витрати, понесені на розробку неперспективного ІТ-продукту?
На наш погляд, оскільки на етапі створення ІТ-продукту було встановлено, що він є безперспективним, то пов’язати такі витрати з конкретним видом витрат підприємства складно. Тому вважаємо, що всі витрати на створення такого ІТ-продукту слід визнати іншими витрати, тобто віднести всі витрати на субрахунок 976 «Списання необоротних активів».
Податковий облік. Що стосується податковоприбуткових наслідків такої операції, то тут усе буде за правилами бухобліку, як у високодохідників, так і в малодохідників-добровольців. Річ у тому, що для такої операції податкових різниць не буде.
Також така операція не вплине на ПДВ-облік ІТ-компанії, оскільки в цьому випадку, по-перше, не відбуватиметься постачання товарів чи послуг, а по-друге, віднесення вартості придбаних товарів/послуг із ПДВ, які використані при розробці невдалого ІТ-продукту, будуть вважатися використаними у господарській діяльності ІТ-компанії (адже витрати на розробку були понесені з метою отримання доходу), а той факт, що розробка виявилася невдалою, такі витрати на негосподарські не перетворює.
Крім того, ми говоримо про ІТ-компанії, в яких на сьогодні більша частина ІТ-продуктів потрапляє під ІТ-пільгу чи буде брати участь у необ’єктній операції (коли мова йде про отримання роялті). Тому якщо мова йде про розробку пільгового чи необ’єктного ІТ-продукту, то отриманий на вході податковий кредит, який стосується його створення, уже давно був компенсований. А отже, якщо ІТ-продукт і буде визнано невдалим, то говорити про повторну компенсацію вхідного кредиту, пов’язаного з ним, не слід.
