Позика з прив’язкою до інвалюти

Прив’язка до валюти

У діючих на сьогодні нормативно-правових актах не міститься прямої заборони на прив’язку договору позики до інвалюти. Навпаки, у ч. 2 ст. 524 ЦКУ вказано, що при укладанні договору сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Це правило стосується усіх видів зобов’язань.

Тому здається, що сторони договору позики можуть прив’язувати зобов’язання за наданою позикою, як відсотковою, так і безвідсотковою, до інвалюти.

Водночас це не співставляється із самим поняттям такого договору. Річ у тому, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ). Тому здається, що застереження у договорі позики про прив’язку до валюти може призвести такий договір до нікчемності. Адже позичальник поверне позикодавцю не таку ж суму позики, як отримав.

Але на сьогодні суди ігнорують цей факт. І дозволяють прив’язувати позику до інвалюти (див. постанову ВС від 21.12.2016 у справі № 537/5098/15-ц та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30.04.2021 у справі № 756/1712/21).

Тому вони наголошують, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, оскільки саме цього вимагає ч. 1 ст. 1046 ЦКУ. Але тут у гру вступають вимоги ч. 1 ст. 1049 ЦКУ, за якими належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики (тобто у гривнях).

Отже, повернення іншої суми через прив’язку до валютного курсу не порушує правила укладання договору позики.

Але тут варто враховувати такі нюанси:

1) прив’язка до інвалюти лише говорить, що при поверненні позичальником суми коштів, отриманої в позику, він має її розмір перерахувати виходячи з курсу, що діятиме на момент погашення. Прив’язка до інвалюти не спричиняє надання позики в інвалюті. Тобто позика за договором вважатиметься гривневою (а не валютною). Тож навіть у випадку прив’язки до інвалюти позичальник має повернути позикодавцю саме гривні, а не валюту;

2) гривнева сума, яку має повернути позичальник, визначається шляхом перерахунку валютного еквівалента за офіційним курсом НБУ на день платежу (або частини платежу — у разі погашення позики частинами), якщо інше не встановлює закон або договір (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Як саме буде проводитися перерахунок, у тому числі який курс валют слід брати для перерахунку (комерційний, міжбанківський тощо), необхідно прописати прямо у договорі. Це допоможе уникнути спірних ситуацій;

3) зазвичай у договорі позики прописують саме випадок перерахунку виходячи з курсу інвалюти тільки у випадку його зростання. Тобто виходить, що в договорах, прив’язаних до інвалюти, позичальник завжди повертає більшу суму коштів, ніж отримав. Так от, таке збільшення (різниця між сумами погашеної заборгованості і первісною сумою позики) за рахунок зростання курсу не є відсотками.

Облік у позикодавця

У бухгалтерському обліку як операція надання, так і операція повернення позики не впливає ні на доходи, ні на витрати позикодавця. На це прямо вказують п. 6.5 НП(С)БО 15 і п. 9.3 НП(С)БО 16.

Позикодавець, керуючись нормами НП(С)БО 10, відображає суму позики у складі дебіторської заборгованості. При цьому конкретний рахунок, на якому позикодавець буде обліковувати такі позики, залежить від строку повернення позики. Так, якщо позику видано на період, що:

— не перевищує 12 місяців з моменту її надання, то таку позику слід розглядати як поточну дебіторську заборгованість і обліковувати на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». На цьому рахунку позику слід обліковувати за номінальною вартістю;

— перевищує 12 місяців з моменту надання, то таку позику слід визнавати довгостроковою заборгованістю і відображати на субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість».

Звертаємо увагу, якщо мова йде про видачу довгострокової позики, то її в обліку позикодавець має ще й дисконтувати, тобто відображати за теперішньою (дисконтованою) вартістю (п. 12 П(С)БО 10). Детально про дисконтування позики читайте у «Топ-10: дисконтування заборгованості»// «Податки & бухоблік», 2021, № 59 (ср. ).

При цьому

Що стосується відображення в обліку перерахунку виданої позики за курсом валют, то Мінфін (лист від 31.07.2009 № 31-34000-10-16/20869) радить робити такий перерахунок на дату погашення заборгованості, а різницю, що виникне, відображати як інший операційний дохід (Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності»).

Курсові різниці згідно з НП(С)БО 21 за такою дебіторською заборгованістю не відображаємо.

Облік у позичальника

У бухгалтерському обліку позичальника як отримання, так і повернення позики жодним чином не вплине на доходи чи витрати. На це прямо вказує п. 5 НП(С)БО 15, п.п. 9.3 НП(С)БО 16.

Позичальник згідно з вимогами НП(С)БО 11 включає отриману позику, у тому числі і з прив’язкою до валютного курсу, до складу своїх зобов’язань.

Як позикодавець, так і позичальник позику на рахунках бухобліку відображають залежно від строку її повернення. Якщо позику слід повернути:

— протягом 12 місяців з моменту її отримання, то таку позику слід визнавати короткостроковим зобов’язанням, а тому її слід обліковувати на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Відображає в обліку таку позику позичальник за сумою погашення (п. 11 П(С)БО 11), тобто за номіналом;

— у строк, що перевищує 12 місяців, то таку позику слід визнавати довгостроковим зобов’язанням. Таку позику слід обліковувати за кредитом субрахунку 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті». На цьому субрахунку довгострокова позика буде рахуватися до того часу, поки не стане поточною. Тобто поки строк її погашення не стане менше 12 місяців. Тоді позику слід перевести з довгострокових зобов’язань до складу поточних. Для цього варто буде зробити проводку Дт 505 — Кт 611. В обліку позичальника довгострокові позики, як і в обліку позикодавця, на дату балансу відображають за їх теперішньою вартістю (п. 9 НП(С)БО 11). Тобто за дисконтованою сумою майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування).

При цьому той факт, що отримана позика прив’язана до валютного курсу, на правила дисконтування не впливає. Тобто дисконтувати позику слід виходячи з того, що вона є гривневою.

На думку Мінфіну, проводити перерахунок позичальник має на дату погашення позики. При цьому

Водночас якщо дивитися на п. 11 НП(С)БО 11, то з нього випливає, що поточну позику (видану на строк до року) слід в обліку оцінювати в сумі погашення не один раз при погашенні позики, а на кожну дату балансу. Хоча якщо враховувати, що саме Мінфін визначає правила обліку, а він рекомендує сумову різницю в подібній ситуації відображати тільки при погашенні зобов’язання, то логічно робити так, як рекомендує Мінфін.

Курсових різниць у випадку прив’язки отриманої позики до валюти бути не повинно. Адже ми говоримо про гривневу заборгованість, а не валютну.

Податковий облік

Податок на прибуток. У податковоприбутковому обліку як малодохідників, так і високодохідників надання/отримання позики з прив’язкою до інвалюти чи її повернення слід відображати і позичальнику, і позикодавцю за бухгалтерськими правилами. Для таких операцій жодних різниць ПКУ не містить.

ПДВ. Ні операції з надання позики, прив’язаної до валюти, ні її повернення не підпадають під визначення постачання товарів або послуг, а отже, відповідно до п. 185.1 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Це ж стосується і сумової різниці, яка виникатиме через перерахунок позики виходячи з курсу валюти на дату її погашення.

Позикодавець — фізособа

Якщо юрособа отримує позику від фізособи, то тут слід ураховувати один нюанс. Річ у тому, що у випадку, коли на дату повернення позики курс валют порівняно з курсом на дату видачі позики збільшився, то сума різниці, що виникла, для фізособи є іншим доходом відповідно до п.п. 164.2.20 ПКУ. На цьому акцентують увагу і податківці (див. лист ДФСУ від 18.04.2016 № 8645/6/99-99-19-02-02-15).

А оскільки дохід фізособі буде виплачувати юрособа, тобто податковий агент, то з такої сумової різниці при її виплаті юрособа-позичальник має утримати і перерахувати в бюджет ПДФО і військовий збір. Відобразити такий дохід у формі № 4ДФ слід з ознакою доходу «127».

Облік прив’язки позики до валюти