Запитання, чи ліцензується діяльність із зарядки електромобілів, має давню історію. І до недавнього часу воно вирішувалося на рівні роз’яснення НКРЕКП як органу ліцензування.
Як підійшла до справи НКРЕКП. Вона виходила з того, що (ч. 1 ст. 8, п. 68 ч. 1 ст. 1 Закону № 2019*)
* Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII.
ліцензується, зокрема, господарська діяльність із постачання, тобто продажу електричної енергії споживачам
При цьому такі споживачі зобов’язані укласти договір з оператором розподілу електроенергії. Однак суто технічно не є можливим укладання договорів про постачання електричної енергії з такою категорією споживачів, як власники (користувачі) електромобілів.
На цій підставі НКРЕКП дійшла таких висновків:
— споживачами електричної енергії є власник електрозарядної станції, яка підключена до системи розподілу оператора системи розподілу, або власник (орендар) об’єкта (приміщення) чи земельної ділянки, де встановлено електрозарядні станції;
— саме вони відповідно до законодавства мають укладати договір про постачання електричної енергії споживачу із електропостачальником;
— предметом діяльності таких госпсуб’єктів є надання послуг (!) із зарядки акумуляторів електромобілів на електрозарядних станціях;
— провадження зазначеної діяльності не підлягає ліцензуванню за видом діяльності постачання електричної енергії.
Що вирішили законодавці. Незважаючи на таке сприятливе для госпсуб’єктів роз’яснення, це питання все ж потребувало законодавчого врегулювання. І на сьогодні ми його маємо.
Чинна редакція ч. 5 ст. 58 Закону № 2019 (діє з з 16.06.2022) проголошує, що
діяльність з надання послуг із зарядки електромобілів на електрозарядних станціях є споживанням електричної енергії
А в оновленій редакції цієї норми, яка набере чинності після підписання Президентом Закону № 2956*, ще й прямо прописано, що така діяльність не є постачанням електричної енергії.
* Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX.
Таким чином, законодавці остаточно закріпили підхід НКРЕКП, за яким власник електрозарядної станції не продає, а споживає для власних потреб поставлену йому за договором електроенергію з метою надання послуг із зарядки електромобілів. При цьому оскільки така діяльність постачанням електроенергії не є, то й жодної ліцензії в сфері електроенергетики вона не потребує.
Однак визначитися із видом такої діяльності за КВЕД-2010 декому все одно доведеться. А з цим і досі існують певні проблеми.
Вид діяльності за КВЕД. За загальним правилом, суб’єкт господарювання має змогу здійснювати будь-який вид діяльності, що не заборонений законом і на здійснення якого не слід отримувати ліцензії, незалежно від того, чи внесено інформацію про нього (код такої діяльності за КВЕД) до ЄДР. У зв’язку з цим підприємство на загальній системі оподаткування може взагалі цією проблемою не перейматися (див. БЗ 102.18).
Водночас види економічної діяльності на основі КВЕД є обов’язковими для зазначення їх у заяві про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування для платників єдиного податку першої — третьої груп (п.п. 5 п. 298.3 ПКУ). Крім того, п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ вимагає від діючих єдиноподатників усіх груп, у тому числі й третьої (див. п. 298.2 ПКУ),
відмовитися від спрощеної системи оподаткування при здійсненні видів діяльності, не зазначених у Реєстрі платників єдиного податку
Який же код за КВЕД-2010 слід обрати?
На жаль, свіжих рекомендацій щодо цього від офіційних органів нам знайти не вдалося. Ті ж, що були раніше, класифікували діяльність із зарядки електромобілів як торгівлю електроенергією (код КВЕД 35.14), тобто не враховували послуговий характер такої діяльності, а також її безліцензійність.
До того ж такий вид діяльності однозначно не підійде єдиноподатникам з тих міркувань, що електрична енергія належить до підакцизних товарів (п. 215.1 ПКУ), а єдиноподатникам груп 1 — 3 (крім спецЄП) заборонено продавати підакцизні товари (за деякими винятками, що не стосуються теми статті) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ).
На нашу думку, за відсутності у КВЕД-2010 окремого виду економічної діяльності на кшталт «Надання послуг із заряджання акумуляторних батарей»
найбільш наближеним до суті надаваних послуг буде код 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів»
Якщо ваше підприємство — єдиноподатник, не починайте здійснювати діяльність із зарядки електромобілів до того моменту, як зазначений вище код буде внесено до Реєстру платників ЄП і ви в цьому впевнитеся за допомогою витягу із Реєстру. Щоправда, податківці дозволяють юрособам-третьогрупникам у разі зміни видів господарської діяльності подати заяву про внесення змін до Реєстру не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (БЗ 108.04). Однак обережним платникам краще чинити так, як ми порадили вище.
Насамкінець звернемо вашу увагу на законодавчі нововведення, які ви маєте враховувати у своїй роботі.
Що нового принесе Закон № 2956. По-перше, розміщення електрозарядних станцій може здійснюватися на земельних ділянках будь-якої категорії земель та/або виду цільового призначення (ч. 7 ст. 5 Закону № 2956).
По-друге, станції зарядки електромобілів мають бути забезпечені окремим засобом комерційного обліку електричної енергії. При цьому використання електроенергії на площадці вимірювання для таких станцій зарядки електромобілів на інші цілі, крім надання послуг із заряджання електромобілів та для споживання для власних потреб електрозарядної станції, забороняється (ч. 5 ст. 5 Закону № 2956).
По-третє, суб’єкти господарювання, які надають послуги з використанням станцій зарядки електромобілів,
при нарахуванні амортизації на станції зарядки електромобілів, що встановлені після набрання чинності цим Законом, мають право визначати строк використання станцій зарядки електромобілів три роки
Ця норма міститься в ч. 8 ст. 5 Закону № 2956. Хоча навряд чи вона поширюватиметься на податкову амортизацію електрозарядних станцій, оскільки п. 2.1 ПКУ визначає, що зміна будь-яких правил оподаткування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
