ФОП на єдиному — нерезидент: заборонено?!

Чим заборонено спрощенку для нерезидентів?

У ПКУ є табу на використання груп 1 — 3 єдиного податки нерезидентами (п.п. 291.5.7). Аналогічне правило прописали і для воєнного єдиного податку за ставкою 2 % (п.п. 9.3 підрозд. 8 розд. XX ПКУ). Чітко і недвозначно: фізичні особи — нерезиденти не можуть бути платниками єдиного податку груп 1 — 3.

Ця заборона міститься в низці подібних обмежень на застосування спрощенки. Наприклад, на єдиному податку не можна організовувати азартні ігри, займатися обміном валют або здавати в оренду об’єкти більше за деякі порогові значення.

У більшості випадків для подібних заборон у ПКУ є норма, яка примушує платника самостійно сплигнути з єдиного податку. Є також норма, яка дозволяє податківцям примусово скинути порушника на загальну систему. Наприклад, у п.п. 298.2.3 ПКУ міститься, здавалося б, вичерпний перелік випадків і строків, у які ФОП повинен піти з єдиного податку. Це довгий перелік випадків порушення правил єдиного податку, наприклад перевищення лімітів, негрошові розрахунки, ведення заборонених видів діяльності тощо. Подібна норма є і щодо механізму примусового скидання податківцями платника з єдиного податку (п. 299.10 ПКУ). Цей перелік виглядає вичерпним.

Але ні в першому детальному переліку (підстав для виходу з єдиного податку), ні в другому переліку (підстав для анулювання податківцями реєстрації) немає такої підстави, як нерезидентський статус фізособи. Тут хотілося б поставити крапку і сказати, що в податківців немає повноважень скинути в цьому випадку.

Але розслаблятися рано. Адже збоку прироблена гумова норма такого плану: «та і взагалі, якщо щось порушив, то злітаєш». А що саме порушив — не уточнюється.

Є правило, за яким якщо при перевірці податківці виявлять порушення (без уточнення, що ж це за порушення) вимог глави ПКУ про єдиний податок, то на підставі акта перевірки вони можуть прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення (п. 299.11 ПКУ).

Тому, за бажання, можна знайти процедуру, за якою скинути з єдиного податку. Варто визнати, що на практиці цією нормою податківці не зловживали.