Безкоштовне житло для працівника і госпдіяльність для підприємства

Про які зміни йдеться: господарський статус житла для працівників

Нещодавно Законом № 3813*, який установив особливості адміністрування податків платників з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, тобто так званого Клубу білого бізнесу (див. «Клуб білого бізнесу: Закон прийнято» // «Податки & бухоблік» 2024, № 54), було підкориговано і деякі податкові правила, не пов’язані з цим Клубом.

* Закон України від 18.06.2024 № 3813-IX.

Так, наприклад, у підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, який відповідає за регулювання сплати податку на прибуток, з’явився новий п. 69. У цьому пункті говориться, що основні засоби у вигляді житлових будинків (окремих квартир, кімнат тощо), розташованих на території України, придбаних або споруджених платником податку на прибуток підприємств (у тому числі за його замовленням) під час воєнного стану вважаються такими, що призначені для використання в господарській діяльності платника податку на прибуток, за умови, що такі об’єкти придбані або споруджені таким платником у зв’язку з переміщенням підприємства або його працівників, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, з територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, з метою забезпечення житлом працівників такого підприємства та членів їхніх сімей.

На перший погляд здається, що норма доволі гарна, адже говорить, що житло, яке використовують працівники підприємства, має господарську спрямованість. А тому на такі ОЗ можна нараховувати податкову амортизацію.

Але якщо заглибитися, то від цієї норми у платників податку на прибуток може бути більше проблем, ніж того хотілося.

Сфера застосування: тільки податок на прибуток

Перед тим як переходити до самої норми, варто чітко окреслити сферу її застосування.

По-перше, ми говоримо про норму, яка з’явилася у підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, тобто у підрозділі, який визначає певні особливі правила сплати податку на прибуток. Тому вона матиме безпосередній вплив на сплату податку на прибуток. А саме:

А тому підприємство може нараховувати податкову амортизацію на такі будівлі (її не нараховують тільки на негосподарські ОЗ) і тому не буде знімати через амортизаційні різниці із витрат суму нарахованої амортизації.

На сплату інших податків (наприклад, ПДВ) поява цієї норми вплинути не повинна. Хоче не виключено, що податківці можуть вважати і по-іншому.

По-друге, незважаючи на те, що ця норма з’явилася у ПКУ з подання Закону № 3813, яким вводиться застосування Клубу білого бізнесу, вона стосується всіх платників податку на прибуток, незалежно від того, будуть вони членами Клубу білого бізнесу чи ні. Адже ні у п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, ні у Законі № 3813 не говориться, що вона поширюється тільки на членів цього Клубу.

Тому будь-яке підприємство, яке забезпечує своїх працівників житлом, має пам’ятати про цю норму.

По-третє, ця норма стосується саме безоплатного використання працівниками житла підприємства. Чому саме безоплатного, якщо у п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ про це немає і слова? А все через те, що згідно з п.п. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність — це діяльність особи, що спрямована на отримання доходу. А отже, коли підприємство отримуватиме плату від працівників за користування житлом, то воно буде отримувати дохід, а тому про негосподарську діяльність тут не може бути й мови.

На яке житло поширюється?

Якщо виходити з положень п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, то він надає господарського статусу не всьому без винятку житлу, яке використовує працівник, а тільки тому, що відповідає певним вимогам. А саме під дію п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ потрапляють:

1) житлові будинки (окремі квартири, кімнати тощо), що є придбаними або спорудженими основними засобами. Тобто

2) житло має бути розташоване на території України. Тобто якщо платник податку на прибуток має на праві власності житлові будинки в інших країнах і там живуть його працівники та члени їх сімей, то отримати господарський статус такий будинок, спираючись на п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, не може;

3) житло має бути придбане або споруджене платником податку на прибуток підприємств (у тому числі за його замовленням) під час ВС, тобто починаючи з 24.02.2022. Якщо ж у підприємства є на балансі власні житлові будинки (окремі квартири, кімнати тощо), які були придбані або збудовані до початку ВС, то такі будинки отримати господарський статус згідно з п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ також не можуть;

4) будинок було придбано або збудовано підприємством з конкретною метою, а саме у зв’язку з переміщенням підприємства або його працівників, які мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Тобто з цього випливає, що господарність дається тільки житлу тих підприємств, які або:

— самі перемістилися з територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані, наприклад, зробили релокацію. Тоді, щоб житло було господарське, не обовʼязково, щоб робітники мали статус ВПО. Достатньо для господарності самого факту переміщення з відповідним юридичним оформленням і надання житла в проживання своїм працівникам;

— працівники переїхали з території, на якій ведуться (велися) бойові дії або вона тимчасово окупована, і при цьому мають статус ВПО. На жаль, у п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ не уточнено, коли має бути отримано статус ВПО. Тому вважаємо, головне, щоб воно у працівника було. А коли він його набув, значення не має…

Як бачимо, положення п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ може бути поширене тільки на певну житлову нерухомість, якою володіє платник податку на прибуток в Україні. Адже не так багато релокованих підприємств, яким за час дії ВС вдалося придбати чи спорудити в Україні починаючи з 24.02.2022 такі об’єкти.

Хто має проживати у госпбудівлях?

Цікаво, що нова норма п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ дозволяє проживати у госпжитлі як працівникам підприємства, так і членам їх сімей. Це, за ідею, найбільш позитивне, що можна відшукати у п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.

Адже за загальним правилом, якщо у будинку безоплатно проживають не тільки працівники підприємства, а і члени їх сімей, то податківці зазвичай проти визнання таких ОЗ такими, що використовуються у госпдіяльності. Тепер же є випадки, коли з цим можна сперечатися.

Чи була потреба у нововведенні?

На наш погляд, господарський характер використання житла для працівників можна було аргументувати і до введення норми п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Адже якщо у житловому будинку (квартирі) безоплатно проживають працівники підприємства і обов’язок роботодавця забезпечити таким житлом передбачено в колективному (трудовому) договорі, то таке житло має визнаватися пов’язаним з господарською діяльністю, тобто об’єктом основних засобів.

Бо коли в колективному (трудовому) договорі є такий обовʼязок, то надання житла працівнику є не забаганкою підприємства, а однією із умов співпраці працівника з підприємством, від якої підприємство отримує дохід. По суті, безоплатне проживання стає в один ранг із забезпеченням працівника робочим місцем, як умови виконання його трудових функцій.

За таких умов поява нової норми (про те, що передане у користування працівникам житло використовується у господарській діяльності тільки при дотриманні певних умов; п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ) виглядає дивно. Адже, по суті, і до її появи податковий облік був такий самий, вона нічого не змінює.

Втім після появи цієї норми можна припустити, що податківці можуть наполягати, що будь-яка житлова будівля, в якій безоплатно проживають працівники підприємства, апріорі є задіяною у негосподарській діяльності. Таких висновків податківці ще не робили, але, знаючи їх, можна на це очікувати.

Якщо такі розʼяснення зʼявляться, то з ними можна буде боротися. Принаймні якщо у трудовому (колективному) договорі є умова, яка говорить, що роботодавець має надати житло своєму працівникові.

Крім того, можна говорити, що вимоги п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ стосуються не всіх випадків, коли працівнику підприємства дають право безоплатного проживання, а тільки коли мова йде про релокацію бізнесу і тільки за умови, що працівник переміщається у безпечне місце не сам, а разом із своєю сім’єю.

Адже коли у житловому будинку проживають безоплатно не тільки працівники підприємства, а і фізособи, які не пов’язані з підприємством трудовими відносинами, то в цьому випадку і справді говорити про використанні житла у господарській діяльності складно. Положення п. 69 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ говорять про зворотнє. Така житлова нерухомість для цілей податку на прибуток може вважатися використаною у господарській діяльності. Але тільки за умови виконання цілої низки вимог.

Та сподіваємося, що до фіскальних висновків так справа і не дійде. Але слід тримати в голові такий розвиток подій.