В подібну ситуацію за роки війни потрапили, на жаль, багато підприємств різного профілю. Але війна війною, а бухгалтеру опускати руки не можна ніколи. Тож розглянемо, як урегулювати таку ситуацію.
Домовимося для визначеності, що про нове будівництво на місці зруйнованої будівлі тут не йдеться. Більшості постраждалих підприємств зараз не до цього. Їхня першочергова задача — демонтувати решту конструкцій, розчистити завали, навести лад на прилеглій території і прилаштувати кудись будівельні відходи.
Нормативне регулювання
Відходи, що утворилися внаслідок діяльності з капітального ремонту, будівництва або знесення будівель і споруд, Закон № 2320* називає відходами будівництва та знесення. Очевидно, це визначення, як і правила управління такими відходами, що містяться в цьому Законі, прописані для мирних часів, коли знесення відбувається з власної волі підприємства.
* Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX.
Якщо ж ідеться про відходи, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій (далі — відходи від руйнування), тоді слід орієнтуватися на спеціальний Порядок № 1073*.
І найперше, на що варто звернути увагу, — п. 4 Порядку № 1073, згідно з яким:
управління відходами від руйнувань не потребує дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів відповідно до Закону № 2320
Тобто дати раду таким відходам підприємство може самостійно.
Водночас якщо на пошкоджених (зруйнованих) об’єктах та/або під час виконання робіт з демонтажу будуть виявлені небезпечні відходи, управління такими відходами повинне здійснюватися за правилами розд. IV Закону № 2320, а саме шляхом укладення договору з суб’єктом господарювання у сфері управління відходами (п. 12 Порядку № 1073).
Існує два варіанти, як розпорядитися відходами від руйнувань. Це:
1) або їх відновлення (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів);
2) або їх видалення, включаючи захоронення.
Від цього напряму залежить порядок відображення тих чи інших відходів у обліку підприємства.
Бухгалтерський облік
Якщо в результаті робіт із розбору завалів та/або знесення зруйнованої будівлі в розпорядженні підприємства залишаються
матцінності, що відповідають ознакам визнання активів, їх потрібно оприбуткувати на баланс
Це, як можна зрозуміти, будуть ті відходи, що підлягають відновленню. Перелік компонентів відходів від руйнувань та можливі шляхи їх повторного використання наведено в додатку 1 до Порядку № 1073. До таких відходів належать бетон, цегла, облицювальна плитка і кераміка (їх частини, уламки, бій), деревина, скло (склобій) тощо. Про металобрухт ми тут не говоримо — про нього читайте в статті «Металобрухт від знищеного війною майна» // «Податки & бухоблік», 2024, № 97 (ср. ).
Залежно від цілей використання такі ТМЦ оприбутковують або за чистою вартістю реалізації (якщо планується їх продаж), або за вартістю можливого використання (п. 2.12 Методичних рекомендацій № 2). Зазвичай в обліку це відображається проводкою: Дт 209 — Кт 746 «Інші доходи».
* Методичні рекомендації з бухобліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 № 2.
Водночас на практиці, спираючись на норми п. 34 НП(С)БО 7 «Основні засоби»,
застосовують ще один спосіб оприбуткування постліквідаційних активів, а саме на їхню вартість зменшують залишкову вартість ліквідованого об’єкта ОЗ: Дт 209 — Кт 10, 11
Продаж відходів, що підлягають відновленню, показують як звичайну реалізацію запасів. Дохід відображають за Кт 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів». Одночасно з визнанням доходу від реалізації за Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» показують витрати в розмірі вартості, за якою такі відходи оприбутковано (п. 7 НП(С)БО 16).
Решта відходів від руйнування користі підприємству не принесуть. Це ті відходи, що підлягають видаленню. Їх реалізація та/або використання в будь-який спосіб не передбачається або взагалі неможлива. Тому такі відходи не визнають активами підприємства. Витрати на їх утилізацію (видалення в термінах Закону № 2320) в бухобліку включають до інших операційних витрат (п. 2.13 Методрекомендацій № 2) та відображають на однойменному субрахунку 949.
Податковий облік
Податок на прибуток. У податковоприбутковому обліку всі операції з відходами від руйнування відображають за бухгалтерськими правилами. Оскільки жодних коригувань фінансового результату до оподаткування щодо них ПКУ не передбачено.
ПДВ. Оприбуткування і подальше використання відходів від руйнування, що підлягають відновленню, до ПДВ-наслідків не призводить. При реалізації таких відходів податкові зобов’язання з ПДВ виникають у загальному порядку за першою подією, що сталася раніше (п. 187.1 ПКУ).
Плата за послуги утилізації відходів, які не є активами, — це господарські витрати підприємства. За ними можна відобразити вхідний ПДВ у складі податкового кредиту за наявності податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН. Втім при звичайній ліквідації ОЗ податківці дотримуються думки, що ПДВ, який сидить у послугах з демонтажу ОЗ, треба компенсувати згідно з п. 198.5 ПКУ (див. статтю «Ліквідація основних засобів: як бути з ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 97).
Екологічний податок. До платників цього податку належать, зокрема, суб’єкти господарювання, які в процесі своєї діяльності здійснюють розміщення відходів (п.п. 240.1.3 ПКУ).
При цьому під розміщенням відходів розуміють постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 ПКУ).
Використання відходів від руйнування, що підлягають відновленню, підприємством — утворювачем таких відходів їх розміщенням вважати не можна
Цей висновок справедливий також у тому випадку, коли, наприклад, бетон, цеглу тощо подрібнили і вимостили ними дороги на території підприємства. Бо тут ідеться про корисне використання відходів, а не про їх остаточне видалення (захоронення). Тож у такому випадку сплачувати екоподаток за розміщення не потрібно. А про його сплату за ті відходи, що ви передали іншим суб’єктам для видалення, взагалі не може бути мови. У разі якщо розміщення таких відходів здійснили ці суб’єкти, то вони й будуть платниками.
Втім фіскали можуть наполягати на сплаті екоподатку з інших підстав, причому за всі відходи, що тимчасово зберігаються на підприємстві, крім тих, що взяті на облік як вторинна сировина (див. БЗ 107.04). На нашу думку, такі вимоги абсолютно незаконні, тож не ведіться на це. Як із ними боротися, читайте в статтях «Екоподаток за побутові відходи, шини / акумулятори тощо: фіскальне дежавю» // «Податки & бухоблік», 2024, № 38 і «Шини, акумулятори, люмінесцентні лампи: податківці вимагають екоподаток!» // «Податки & бухоблік», 2024, № 92.
Висновки
- Відходи від руйнувань будівель та споруд підлягають відновленню (тобто використанню як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів) або видаленню, включаючи захоронення.
- Відходи, що підлягають відновленню, становлять для підприємства певну цінність. А отже, є активами, які необхідно оприбуткувати на баланс. Оприбуткування і подальше їх використання до ПДВ-наслідків не призводить.
- Відходи, що підлягають видаленню, цінності для підприємства не становлять. Тому такі відходи не визнають активами підприємства, а обліковують лише в кількісному вираженні.
- Екологічний податок при тимчасовому зберіганні відходів від руйнування суб’єкти господарювання сплачувати не повинні. Разом з тим фіскали останнім часом наполягають на цьому, за винятком тих відходів, що взяті на облік як вторинна сировина.
