Висновок документа
НБУ посилив умови, які мають виконуватись, для купівлі інвалюти на валютному ринку, а також заборонив знімати з нагляду експортні операції із розрахунками в гривні
Норми постанови № 24, яку коментуємо, почали діяти з 21 лютого цього року.
НБУ цим документом вніс чергові зміни до «воєнно-валютної» постанови № 18*.
Основних змін дві, і цього разу вони не лібералізують валютний ринок, а дещо посилюють заходи, направлені на запобігання відтоку капіталу з України «для захисту міжнародних резервів України та збереження стійкості валютного ринку».
Оновлені умови для купівлі інвалюти. Як відомо, зараз для здійснення розрахунків у інвалюті суб’єкт господарювання має спочатку використовувати наявну в нього іноземну валюту. А якщо її в потрібній сумі не вистачає чи немає взагалі, лише тоді він має право для здійснення дозволених НБУ транзакцій купувати інвалюту на валютному ринку України.
У той же час госпсуб’єктам доступні валютні операції на умовах «своп» із купівлі-продажу іноземної валюти, коли перша частина операції передбачає купівлю банком у клієнта іноземної валюти із можливістю подальшого її зворотного викупу (в якійсь мірі за своєю сутністю такі операції нагадують отримання клієнтом гривневого кредиту під залог його інвалюти).
Щоб клієнти не «маскували» власну інвалюту, використовуючи операції на умовах «своп» (адже тоді зворотна купівля клієнтом інвалюти не потребує погодження валютним контролем), НБУ уточнив-посилив у постанові № 18 умови купівлі інвалюти. Після цих змін з 21 лютого цього року під час купівлі валюти бізнесом банки братимуть до уваги не лише наявні в інвалюті кошти на поточних та депозитних рахунках клієнта, а й інформацію про незавершені валютні операції клієнта з банками на умовах «своп» (за якими здійснено лише першу частину операції — з продажу клієнтом інвалюти банку).
Отже, тепер у п. 1212 постанови № 18
клієнта позбавлено права придбавати інвалюту, якщо у нього є незавершені угоди щодо проведення валютних операцій на умовах «своп» з банками, за якими здійснено першу частину такої операції з продажу клієнтом іноземної валюти банку
І з 21 лютого за оновленим п. 1214 постанови № 18: для купівлі інвалюти клієнт (окрім звичайних фізосіб) має надати банку інформацію не тільки про загальну суму коштів в інвалюті, на його поточних і вкладних (депозитних) рахунках у банках (або їх відсутність) і про наявність у клієнта підстав для застосування винятків, передбачених у пп. 1215, 1216 постанови № 18, а ще й — про продану ним інвалюту за першою частиною операцій на умовах «своп» (сума, валюта, строк операції) за незавершеними угодами з банками.
Крім того, тепер конкретизовані вимоги щодо оформлення і способу подання банку такої інформації: вона має бути засвідчена підписом клієнта (для юрособи — підписом керівника або уповноваженої ним особи) і відбитком його печатки (за наявності) або, якщо це передбачено договором банківського рахунку, — в електронному вигляді засобами інформаційно-телекомунікаційних систем (включаючи системи дистанційного обслуговування).
Валютний нагляд. Друга важлива зміна стосується питань валютного нагляду банків за граничними строками розрахунків за експортними операціями. У п.п. 1 п. 1419 постанови № 18 тепер введено додаткове обмеження. Нагадаємо, що у цьому підпункті наявна заборона на зняття банком з контролю операції з експорту товарів після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар, якщо ці кошти не переказувалися з-за кордону в Україну.
Тепер же ще уточнено, що ці кошти мають надійти саме в іноземній валюті! Тобто з 21 лютого отримані з-за кордону платежі за експорт у гривнях вже не будуть підставою для завершення валютного нагляду банком.
Тож ті експортери, чиї експортні контракти передбачають (допускають) розрахунок у гривні, мають подбати про зміну умов контракту щодо валюти платежу.
