Послуги нерезиденту з місцем постачання в Україні: куди включати ПДВ і як відобразити в бухобліку

Внутрішньоукраїнське постачання і постачання нерезиденту: більше спільного, ніж відмінного

За послугами, що постачаються нерезиденту, в плані ПДВ головне правило — правильно визначити місце постачання згідно зі ст. 186 ПКУ. Якщо воно перебуває за межами території України, то говорити про будь-який ПДВ немає сенсу взагалі. Така операція не є об’єктом оподаткування, а якщо ви — неплатник ПДВ, то ці обсяги не враховуються для мети реєстрації платником ПДВ (лист ДПСУ від 04.04.2024 № 1794/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК). Тому нижче розглядатимемо тільки послуги з місцем постачання на території України.

Насправді, принципових відмінностей від внутрішньоукраїнського ПДВ тут мало. Наприклад, базою оподаткування є все та ж договірна (контрактна) вартість послуг, яка визначається на підставі п. 188.1 ПКУ. Але з тією особливістю, що її треба перерахувати в гривні за курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань (ПЗ).

І так само, як і при внутрішньоукраїнських постачаннях, тут слід враховувати правило мінбази. Нагадаємо, що мінбазою для покупних послуг є ціна придбання, а для самостійно виготовлених послуг — звичайна (ринкова) ціна. А ось розмір собівартості послуг (навіть якщо собівартість виявилася вища за звичайну ціну) ролі не відіграє (листи ДПСУ від 15.07.2021 № 2782/ІПК/99-00-21-03-20-06, від 30.03.2021 № 1292/ІПК/99-00-21-03-02-06).

Аналогічно працює і правило першої події (п. 187.1 ПКУ). Але з однією особливістю: у разі передоплати ПЗ виникають на дату надходження коштів на поточний, а не на розподільчий рахунок. На цю саму дату дивимося і курс НБУ (консультація БЗ 101.07).

Як виділяти ПДВ?

Деяких бухгалтерів цікавить питання: як формувати вартість послуги, що постачається, яку повинен заплатити нерезидент? Включати в неї ПДВ чи він має бути сплачений якось по-іншому?

Знову ж таки тут усе точно так, як і у внутрішньоукраїнських договорах. Коли платник ПДВ надає послугу українському покупцеві, він не замислюючись включає ПДВ у ціну послуги. Щодо замовників-нерезидентів ситуація така сама: формувати ціну треба з урахуванням ПДВ. Специфіка буде лише в тому, що вартість послуги виражена у валюті. Тому для визначення суми ПДВ її треба перерахувати в гривні.

Якщо в договорі та первинці (акт, інвойс) ви виділяєте суму ПДВ, то ціна формуватиметься так: вартість послуги 1000€, окрім того ПДВ 20 % 200€, разом 1200€. При розрахунку суми ПДВ базу визначаємо за курсом НБУ на дату виникнення ПЗ, тобто за правилом першої події. Наприклад, якщо першою подією була передоплата і курс НБУ становив 42 грн/€ (що становить 42000 грн), то сума ПДВ становитиме 8400 грн (1000€ х 42 грн х 20 %).

Якщо ж з якихось причин ви вирішили ПДВ не виділяти (загалом, він нерезиденту не надто потрібний), то при нарахуванні ПДВ суму податку доведеться «витягнути зсередини» — з вартості послуг (при ставці 20 % — як 1/6 від вартості послуг). Якщо вартість послуг, наданих нерезиденту, становить €1200, у т. ч. ПДВ, що в перерахунку за курсом НБУ 42 грн/€ становить 50400 грн, то сума ПДВ становитиме 8400 грн ((1200€ х 42 грн) : 6).

Тобто ви нараховуєте ПДВ точно так, як і при внутрішньоукраїнських постачаннях. Звідси зрозуміла відповідь на питання, хто повинен платити цей ПДВ: раз вартість послуги включає ПДВ, то всю суму (включаючи ПДВ) сплачує замовник-нерезидент.

А тепер давайте подивимося, як цей ПДВ відображається в бухобліку.

Послуги нерезиденту з місцем постачання на території України

Як бачимо, у бухобліку ПДВ з послуг, поставлених нерезиденту з місцем постачання в Україні, по суті, відображається так само, як і при внутрішньоукраїнських постачаннях.