Фізособі нарахували податок на нерухомість за довоєнні роки: що далі?

Такі дії податківців цілком правомірні. При цьому платники-фізособи зобов’язані сплатити такий податок, однак звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання. Обґрунтуємо свою позицію.

Якщо податок нараховано вчасно

За загальним правилом обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової/нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснює контролюючий орган за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 ПКУ). Причому

Про це кажуть самі податківці у БЗ 106.01. Тож ця стаття буде цікавою і для ФОП.

ППР, у яких зазначена сума нарахованого податку за попередній (!) рік та відповідні платіжні реквізити, на які слід сплатити податок, контролери надсилають таким платникам до 1 липня поточного року (п.п. 266.7.2 ПКУ).

Виходячи з цього, у 2024 році громадяни — власники нерухомості мали б отримати ППР із нарахованими сумами податку за 2023 рік. У принципі, до 1 липня 2024 року час у контролерів іще є.

Якщо контролери зволікають із нарахуванням

У такому разі мусимо зауважити, що

Це прямо передбачено п.п. 266.10.3 ПКУ. Як слід розуміти цю норму?

Самі фіскали відповідають на це запитання так (БЗ 106.07): контролюючий орган має право обчислити суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за три звітні податкові роки. Інакше кажучи, встановлене законодавцем правило «в межах строків, визначених п. 102.1 ПКУ» трансформувалося в них у «три звітні податкові роки», що, погодьтеся, дещо викривляє приписи п.п. 266.10.3 ПКУ.

Натомість для правильного їх розуміння, на нашу думку, слід з’ясувати (1) тривалість строку, визначеного п. 102.1 ПКУ, й (2) точку відліку цього строку для цілей нарахування податку на нерухомість. При цьому не можна залишати поза увагою ту обставину, що (3) перебіг зазначеного строку призупинявся у зв’язку з певними форс-мажорними обставинами, як-то оголошення карантину і воєнного стану (ВС) на території України. Розглянемо кожний із цих пунктів по черзі.

Тривалість строку давності

Із двох строків, що згадуються в п. 102.1 ПКУ, — 1095 днів і 2555 днів, до ситуації, яку ми розглядаємо, має відношення лише перший. Бо другий застосовується в разі проведення перевірки операції відповідно до ст. 39 «Трансфертне ціноутворення» і 39² «Контрольовані іноземні компанії» ПКУ. Тож у загальному випадку

Точка відліку строку давності

Відлічувати строк давності п. 102.1 ПКУ приписує від:

— останнього дня граничного строку подання податкової декларації (дня її фактичного подання, якщо така податкова декларація була надана пізніше) чи дня подання уточнюючого розрахунку (декларації). Очевидно, що це не наш випадок, оскільки обов’язок декларування податку на нерухомість покладено лише на юридичних осіб (п.п. 266.7.5 ПКУ);

або

— граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом. Цей випадок теж не наш, оскільки без визначення граничного строку нарахування податку контролерами говорити про граничний строк його сплати не можна.

Та й узагалі норми цього пункту визначають правила відліку строку давності для перевірок та донарахувань, проведених контролерами в межах цих перевірок.

Отже, п. 102.1 ПКУ не містить указівок щодо дати або події, з якої слід починати відлік строку давності для нарахування податкового зобов’язання з податку на нерухомість фізособам. Хоча в БЗ 106.07 фіскали й посилаються саме на другий із перелічених вище випадків. Однак конкретно таку точку відліку вони не називають.

На нашу ж думку, для цього слід звернутися до п.п. 266.7.2 ПКУ, згідно з яким

Зупинення перебігу строку давності

Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого існували обставини, перелічені в п. 102.3 ПКУ. Однак говорити про них ми не будемо, оскільки вони є індивідуальними для кожного платника. Натомість зупинимося на карантинно-воєнних правилах зупинення строку давності, що поширюються на всіх платників.

По-перше, строки податкової давності були зупинені на період із 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершиться карантин (п. 52² підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Згідно з постановою КМУ 27.06.2023 № 651 карантин завершився 30.06.2023.

По-друге, з уведенням воєнного стану згаданий вище п. 52² підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ було зупинено на період дії ВС.

По-третє, згідно з воєнними правилами тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим підконтрольним податківцям законодавством, крім визначених випадків (п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). При цьому серед винятків із цих правил про нарахування податку на нерухомість фізособам не згадується.

Враховуючи викладене,

Як це впливає на можливість надсилання податківцями ППР із сумою податку на нерухомість за 2018 — 2020 роки, покажемо нижче в таблиці.

Податок на нерухомість фізосіб за довоєнні роки: коли можуть нарахувати

Як бачите, з наведених у таблиці розрахунків випливає, що нарахування податку на нерухомість громадянам за 2018 — 2020 роки ще досить довгий час не суперечитиме чинному законодавству.

Сплачувати чи ні?

Нічого втішного і з цього приводу ми вам не скажемо. Якщо податок за 2018 — 2020 роки розраховано правильно, сплатити його доведеться. Такої ж думки дотримуються й суди (див. постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 160/13606/20, а також постанову Верховного Суду від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18, яку можна застосовувати за аналогією).

Інша справа, коли це слід зробити? За загальним правилом податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно сплачується фізичними особами протягом 60 днів із дня вручення ППР (п.п. 266.10.1 ПКУ).

Разом з тим

Це прямо прописано в п.п. 266.10.2 ПКУ. Причому цю норму, на нашу думку, треба читати з урахуванням зупинення строків на періоди карантину і ВС.

Таким чином, якщо ви отримали ППР за відповідний рік після дати, зазначеної в першому рядку таблиці (див. вище), штрафи за несплату податку на нерухомість, що їх передбачено ст. 124 ПКУ, і пеня згідно з п.п. 129.1.1 ПКУ вам не загрожують. Однак строком сплати податкового зобов’язання за таким протермінованим ППР податківці все одно вважають 60 днів із дня його отримання. Тож на наступний день несплачена сума стане податковим боргом.

Якщо при цьому не застосована податкова застава через незначну суму боргу* або навіть якщо вона й застосована, але не заважає вам і арешт майна вас теж не страхає, з погашенням такого боргу можна зволікати скільки завгодно. Тобто аж до закінчення строку позовної давності, який відлічуватиметься від дня отримання ППР.

* Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 3060 грн (п. 89.2 ПКУ).