Податківці не визнають витрати на оренду
Якщо підприємство вже має аналогічне майно, то податківці можуть засумніватися в необхідності оренди додаткових об’єктів та економічної доцільності витрат на оренду. І вирішити, що така оренда не потрібна. А отже, «господарське» використання додаткових об’єктів — під знаком питання.
Як наслідок — податківці не визнають витрати на оренду схожого майна. Наприклад, якщо платник орендує автомобілі за наявності власного автопарку, фіскали можуть вирішити, що витрати на орендну плату, ремонти, техобслуговування орендованих об’єктів, заправку ПММ та ін. безпідставні, не пов’язані з господарською діяльністю і відображені підприємством неправомірно (хоча насправді поділ витрат на «господарські» і «негосподарські» в бухобліку не передбачено). Тому
при перевірках фіскали іноді вказують на завищення витрат за орендованими об’єктами і, як наслідок, — на заниження фінрезультату (об’єкта оподаткування) і недоплату податку на прибуток
Тому донараховують податок на прибуток разом зі штрафними санкціями.
До того ж, вважаючи таку оренду «негосподарською», податківці можуть поставити за орендними витратами під сумнів податковий кредит і говорити про те, що вхідний ПДВ слід було нівелювати нарахуванням компенсуючих податкових зобов’язань (зі складанням і реєстрацією відповідної компенсуючої податкової накладної в ЄРПН). І в результаті — донарахувати підприємству податкові зобов’язання з ПДВ разом зі штрафом за нереєстрацію податкової накладної. А якщо підприємством заявлялося бюджетне відшкодування з ПДВ — то зменшити його суму.
На додаток податківців у ситуації, що виникла, може цікавити, наскільки повноцінно підприємство використовує власне майно, що може викликати додаткові питання при перевірці.
Належне оформлення й облік орендних операцій
Законодавством не заборонено орендувати майно, аналогічне тому, яке в підприємства є на балансі. Це питання вирішується за домовленістю сторін.
Тому якщо в підприємства виникла реальна необхідність для ведення господарської діяльності орендувати схоже майно, то нічого протизаконного в тому немає. Врешті-решт іноді власного майна для ведення діяльності може бути просто недостатньо, докупати нове дорого або бракує коштів. До того ж власне майно може не мати відповідних технічних характеристик, необхідних для ведення діяльності. Тому підприємство може прийняти рішення про те, щоб додатково взяти в оренду аналогічні об’єкти.
Головне — бути готовим обґрунтувати необхідність оренди аналогічного майна
Тому, щоб при такій оренді почувати себе впевнено і захиститися від подібних претензій контролерів, важливо:
— мати економічне обґрунтування оренди (наприклад, що орендні операції сприяють збільшенню обсягів реалізації товарів, робіт, послуг; потрібні для розширення бізнесу, охоплення нового сегменту ринку, більшого кола споживачів тощо). Словом, мати обґрунтування того, що необхідність оренди обумовлена виробничими потребами, технічними характеристиками орендованих об’єктів, географічними локаціями платника та ін. І бути готовим пояснити, чому власного майна для цього недостатньо або неможливе його використання підприємством у цьому випадку;
— потурбуватися про належне документальне оформлення орендних операцій (тобто щоб операції з орендованим майном, так само, як і з власним, були належним чином підтверджені документально). Для цього знадобляться: договір оренди, акти приймання-передачі орендованих об’єктів, акти надання орендних послуг, акти на ремонти, техобслуговування та ін.);
— мати підтвердження того, що орендоване майно реально використовується в діяльності платника (що не буде надто складно, якщо операції з орендованим майном документуються).
І, до речі, якщо такі умови, що підтверджують оренду, виконуються, оренда обумовлена потребами діяльності й операції належним чином підкріплені документально, то за платників заступаються суди.
Суди — на боці платників
В орендних спорах з контролерами суди підтримують платників, якщо підтверджуються: дійсна необхідність оренди підприємством додаткових об’єктів, реальність орендних операцій, їх належне економічне обґрунтування і відповідне документальне оформлення.
У цьому сенсі показовою є постанова ВС від 31.01.2024 у справі № 520/8300/21. Розглядалася ситуація, коли платник (банк), що має на балансі власні автомобілі, узяв в оренду дорогий автомобіль РОRSСНЕ САYЕNNЕ. Податківці визнали неправомірними витрати на оренду (орендну плату, ремонт, заправку ПММ) за орендованим транспортним засобом — убачили завищення витрат і донарахували платникові податок на прибуток. Свої висновки податківці аргументували наявністю в підприємства власного автопарку (більше трьох десятків автомобілів), що, у свою чергу, викликало сумніви в перевіряючих у доцільності оренди ще одного транспортного засобу.
Розглядаючи спір, суд став на бік платника, який зміг обґрунтувати необхідність такої оренди. І пояснити, що орендований транспортний засіб є автомобілем представницького класу і використовується банком для забезпечення зустрічей і переговорів з представниками VIP-групи, які є діючими і потенційними клієнтами банку, а також інших представницьких заходів, пов’язаних з розширенням клієнтської бази банку. Така діяльність спрямована на збільшення потенційно активних операцій і зростання доходів, що відповідає визначенню господарської діяльності (п.п. 14.1.36 ПКУ). У структурі банку дійсно існує транспортний відділ, у розпорядженні якого є свої автомобілі. Проте переважно економ-класу — для забезпечення щоденної логістики. А в цьому випадку в оренду взятий автомобіль іншого класу з метою іміджевого впливу і залучення клієнтів.
Також суд звернув увагу на те, що використання орендованого автомобіля в діяльності платника належним чином підтверджене документально : договором оренди і бухгалтерською первинкою (актами надання послуг з оренди транспортного засобу, подорожніми листами, відомостями обліку палива та пробігу). До того ж згідно із цими подорожніми листами обслуговування автомобіля здійснювали 2 водії (працівники банку), невідповідність графіку роботи яких даним подорожніх листів виявлено не було. При цьому витрати на оренду в бухобліку були включені до складу адміністративних витрат, оскільки орендований легковий автомобіль використовувався для перевезень керівництва до клієнтів, яким надавалися послуги з кредитування і відкриття рахунків.
У результаті суди всіх трьох інстанцій визнали використання орендованого автомобіля представницького класу платником у своїй господарській діяльності (з метою отримання економічних вигід) обґрунтованим, висновки фіскалів про непідтвердження зв’язку витрат на оренду з господарською діяльністю платника недоведеними і безпідставними, а донарахування контролюючим органом податку на прибуток — неправомірним. Тому суди захистили платника податків, скасувавши податкове повідомлення-рішення (ППР) податківців.
Це судове рішення наочно демонструє:
суди визнають право підприємств орендувати майно (навіть якщо схоже майно вже є на балансі), за умови реальності й обґрунтованості орендних операцій
При цьому ключовим в орендних спорах є питання доведеності необхідності використання орендованих об’єктів у власній господарській діяльності платника.
Причому аналогічну позицію податківці застосовують до найрізноманітніших ситуацій, не обов’язково пов’язаних з орендою. Інший приклад — коли служителі Феміди підтримали підприємство, до якого причепилися податківці через укладені договори підряду на виконання робіт (див. постанову ВС від 21.02.2024 у справі № 520/27606/21). Позицію контролюючого органу про наявність у штаті підприємства достатньої кількості власного персоналу (що нібито виключає необхідність залучення для виконання робіт підрядників) суди не взяли до уваги, заперечивши, що укладення трудового договору є не єдиним способом залучення фізосіб до виконання необхідних дій, а податкове законодавство не ставить право платника на формування витрат і податковий кредит у залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) ведеться діяльність.
До того ж суди звернули увагу на те, що залучення для виконання робіт за договорами підряду фізосіб-підприємців — це право підприємства, яким воно в цьому випадку скористалося, оскільки немає законодавчої заборони на таке залучення. Адже жодна норма права, у тому числі податкового законодавства, не зобов’язує підприємство обґрунтовувати залучення підрядників або виконувати такі роботи виключно власними силами (самостійно).
У результаті суди визнали, що підприємством обґрунтована економічна доцільність договорів підряду, укладених з фізособами-підприємцями (у тому числі зважаючи на відсутність у підприємства в штаті необхідного обсягу кваліфікованих працівників для забезпечення належного супроводу всіх господарських операцій), операції підприємства з фізособами-підприємцями здійснені в межах господарської діяльності платника, є реальними і підтверджуються необхідними документами. Тому в результаті судового розгляду вимоги податківців були визнано безпідставними, а ППР — скасовано.
Висновки
- Витрати на оренду майна, аналогічного тому, яке є у платника на балансі (орендна плата, ремонти, техобслуговування, заправка ПММ та ін.), податківці іноді розцінюють як не пов’язані з господарською діяльністю. Тому при перевірках донараховують підприємствам податок на прибуток і ПДВ.
- За необхідності підприємство має право орендувати схоже майно, навіть якщо аналогічні об’єкти вже має на балансі, за умови обґрунтованості і документального підтвердження орендних операцій. Причому в такому разі за платників заступаються суди.
