Постійне представництво. Термін «постійне представництво» визначений у п.п. 14.1.193 ПКУ як постійне місце діяльності, через яке повністю або частково провадиться господарська діяльність нерезидента в Україні. Тобто саме «постійні представництва» є господарськими-комерційними, і діяльність нерезидентів саме через такі представництва має оподатковуватись в Україні. Тож саме вони і є платниками податку на прибуток.
«Непостійне» (некомерційне) представництво. Водночас в цьому ж підпункті ПКУ визначено, які суб’єкти / об’єкти не є «постійними представництвами»,тобто наведено такі собі критерії, які мають відмежовувати некомерційні представництва нерезидентів від комерційних («постійних»).
Висловлюючись просто:
некомерційні представництва мають виконувати лише функції, які мають допоміжний та підготовчий характер
Однак тут все надто непросто, і окрім викладеного у п.п. 14.1.193 ПКУ, ці питання розмежування представництв треба вирішувати також з урахуванням положень діючої Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між урядом України та урядом країни нерезидента, яким відкрито (відкривається) конкретне представництво на території України. А також — з урахуванням норм Модельної конвенції ОЕСР та Коментарів до неї.