Всі сайти
Підприємство зберігає пальне виключно для власних потреб та має більше двох десятків ліцензій на зберігання пального у різних місцях. Воно звернулось до ДПСУ із низкою питань, які стосуються ліцензування операцій зі зберігання власного пального «в призмі» нових норм Закону № 3817*.
Підприємство запитало у ДПС: яка різниця між термінами «споживча тара», «тара споживача» та «поворотна тара» (із зазначенням прикладів)?
Звідки «ростуть ноги» у цього запитання, нам зрозуміло. Але перш ніж коментувати відповіді фіскалів, проведемо для читачів «тарний» лікнеп.
Справа в тому, що ліцензія на право зберігання пального і, зокрема, — на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (далі — спрощена ліцензія) видається на кожне місце зберігання пального. А в п. 49 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817 визначено термін «місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки». Це —
«місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання»