У загальному випадку підприємства мають створювати забезпечення (резерв) на виконання гарантійних зобов’язань (під майбутні витрати з гарантійного обслуговування, гарантійного ремонту, гарантійної заміни бракованого товару / продукції) незалежно від того, чим передбачена гарантія — законодавством чи умовами договору. Статус документа, що зобов’язує, ніякої ролі тут не відіграє.
Але формують гарантійне забезпечення (як і будь-яке інше) тільки тоді, коли відповідне зобов’язання вже виникло, тобто після продажу гарантійного товару / продукції, передачі гарантійних робіт. А от
якщо гарантійне забезпечення не створювалось у відповідному періоді, це є обліковою помилкою
(див. лист Мінфіну від 22.04.2016 № 31-11410-06-5/11705).