24.02.2025
Якщо у підприємства немає можливості завантажити працівників роботою, то воно може запровадити простій (див. ч. 1 ст. 34 КЗпП). Він може бути встановлений як для підприємства в цілому, так і для окремих його підрозділів або окремих працівників.
Період, на який може бути запроваджено простій, законодавство не обмежує.
Водночас візьміть до уваги:
якщо окремі працівники до запровадження простою перебували у відпустках або на лікарняному, їм простій не оголошуємо до виходу з відпустки чи одужання
Відповідно жодних коригувань оплати відпускних чи лікарняних у такому випадку не робимо.
Зауважте, що простій не з вини працівника — це задоволення не з дешевих. У загальному випадку час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду / окладу (ч. 1 ст. 113 КЗпП). Разом із цим нормами колективного договору, що діє на підприємстві, може бути передбачено оплату за час простою виходячи з середнього заробітку.
Якщо ваше підприємство відповідно до колдоговору повинно оплачувати простій за середньою, проте не має фінансової можливості здійснити оплату в такому розмірі, зверніть увагу на приписи ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136). Ними встановлено, що під час дії воєнного стану роботодавець може призупинити дію окремих норм колективного договору. Якщо так вчинити, то оплата в розмірі 2/3 тарифної ставки не буде порушенням трудового законодавства.
Більше про запровадження простою та його оплату — в статтях «Оформлення простою», «Оплата простою» // «Податки & бухоблік», 2023, № 75.