Поняття «простій» законодавчо визначено у ч. 1 ст. 34 КЗпП. Так, простій — це призупинення роботи, що може бути викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Взагалі, простій може виникнути як з вини роботодавця, так і з вини працівників, а також з причин, не залежних від сторін трудового договору. Оскільки розглядаємо простій в період призупинення діяльності підприємства, то простій з вини працівника залишимо поза увагою.
Законодавством не встановлено чітких умов (підстав) оголошення простою на конкретному підприємстві. Також не встановлено і жодних обмежень. Тому вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об’єктивних обставин, які склалися на підприємстві, та бажання роботодавця.