Порядок оплати простою визначає ст. 113 КЗпП. У загальному випадку час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, та навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Простій з вини працівника оплаті не підлягає.
Як зрозуміти — коли 2/3 тарифної ставки (окладу), а коли середня? Наприклад, як оплатити простій у зв’язку з бойовими діями / повітряною тривогою? У цих випадках
мінімальна оплата періоду простою становить 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)
Чому не середній заробіток? Справа в тому, що загроза життю чи здоров’ю працівників, яка, безумовно, може виникнути, не пов’язана з виробничою ситуацією, як передбачено у ст. 113 КЗпП.