Визначення ненормованого робочого дня та настанови щодо його застосування містять Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Так, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.
Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, роботодавцям рекомендовано самостійно визначати колективним договором. При цьому слід користуватися орієнтовними переліками професій і посад працівників з ненормованим робочим днем, які затверджуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками (якщо є такі затверджені переліки) (див. лист Мінекономіки від 26.01.2022 № 4712-06/3782-09).
У разі коли на підприємстві немає колдоговору, ненормовані питання можна врегулювати в іншому локальному документі підприємства та в трудовому договорі конкретного працівника.
При встановленні ненормованого робочого дня
працівник може виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу, проте така робота не вважається надурочною
Водночас працівники з ненормованим робочим днем можуть виконувати свої обов’язки й у межах нормального робочого часу. Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).