Дешеві продажі резидентами Дія Сіті і податок на виведений капітал

Об’єкт оподаткування

Ідея самого податку на виведений капітал (ПнВК) полягає в тому, що об’єктом для оподаткування є саме виплати. Детально з правилами сплати резидентами Дія Сіті ПнВК можна ознайомитися у «Додаток ДІЯ: розрахунок податку на операції резидента Дія Сіті — платника ПВК» // «Податки & бухоблік», 2025, № 4.

Отже, на перший погляд, операції з продажу для платника ПнВК не оподатковується. А тому і проблем з оподаткуванням дешевих продажів у них немає.

Але якщо проаналізувати весь перелік операцій, які потрапляють під оподаткування ПнВК, то серед таких операцій все-таки можна знайти і операції з продажу активів.

Мова йде про оподаткування операцій, згаданих у п.п. 141.9¹.2.8 ПКУ. Відповідно до цього підпункту об’єктом оподаткування ПнВК є

Тому щоб зрозуміти, як впливає дешевий продаж товарів, робіт та послуг, які потрапляють під оподаткування ПнВК згідно з п.п. 141.9¹.2.8 ПКУ, слід розібратися у суті операцій, які згідно з цим підпунктом оподатковуються ПнВК.

Коли продаж оподатковується ПнВК

Щоб зрозуміти, коли продаж товарів, робіт та послуг оподатковується ПнВК, слід заглянути у п.п. 135.2.1.10 ПКУ. У ньому чітко говориться, що операції продажу є базою оподаткування ПнВК згідно з п.п. 141.9¹.2.8 ПКУ тільки в окремих випадках, а саме коли при здійсненні операції з продажу одночасно виконуються певні умови:

1) продаж відбувся саме нерезиденту Дія Сіті — платнику ПнВК, тобто платнику ЄП, неприбутковій організації чи платнику податку на прибуток за загальними правилами. Якщо покупець — платник податку на прибуток, який обрав ПнВК, то такий продаж ПнВК не оподатковується;

2) продаж відбувається вищезгаданим особам на умовах постоплати. Якщо покупець сплатив за товар, роботу та послуг авансом, то такий продаж також ПнВК не оподатковується;

3) не будь-який продаж товарів, робіт та послуг вищезгаданим суб’єктам з постоплатою потрапляє під оподаткування ПнВК, а тільки коли зарахування постоплати на рахунки резидента Дія Сіті — платника ПнВК, відкриті в українських банках, відбувається пізніше ніж протягом 365 календарних днів. Причому цей 365-денний строк слід відлічувати за днем:

а) митного оформлення продукції, якщо предметом операції є експорт (вивезення з України) майна;

б) передачі ризиків, пов’язаних з правом власності на майно, якщо предметом операції є реалізація майна на території України або майна, що перебуває за кордоном, без його ввезення та вивезення;

в) оформлення в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання, якщо предметом операції є надання робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або інших майнових або немайнових прав;

г) отримання від особи, яка за дорученням резидента Дія Сіті — платника ПнВК здійснює реалізацію його майна (робіт, послуг) шляхом надання доступу через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей з використанням інформаційних технологій і систем для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями, звіту про обсяги та вартість реалізованих за дорученням резидента Дія Сіті — платника ПнВК майна (робіт, послуг).

Причому якщо мова йде про продаж майна (робіт, послуг) за дорученням резидента Дія Сіті — платника ПнВК, то такий продаж уникає оподаткування, навіть коли оплата відбувається пізніше 365-денного строку, у випадку коли або:

— у рахунках (квитанціях), наданих посередником покупцям (замовникам), визначено перелік майна (робіт, послуг) та їх фактичного постачальника;

— покупцем майна, робіт, послуг є платник податку на прибуток, який обрав сплату за загальними правилами, чи неприбуткова організація згідно з п. 133.4 ПКУ.

Тобто продаж майна (послуг, робіт) через посередника може потрапити під оподаткування ПнВК, тільки коли покупцем є юрособа — платник ЄП чи фізособа або ФОП будь-якої системи оподаткування, який розраховується пізніше 365-денного строку.

Маємо констатувати, що дешевий продаж майна (робіт, послуг) таки вплине на оподаткування ПнВК. Але це відбудеться тільки в одному випадку, а саме при здійсненні резидентом Дія Сіті продажу майна (робіт, послуг) за дорученням, тобто через посередника, платнику — юрособі — платнику ЄП або фізособі чи будь-якому ФОП (див. вище). Адже

В усіх інших оподатковуваних ПнВК випадках реалізації майна, робіт та послуг резидентом Дія Сіті під оподаткування ПнВК потрапляє саме договірна вартість майна, товарів та послуг без будь-яких обмежень. Той факт, чи буде вартість такого майна нижче звичайної ціни або якось іншого показника (наприклад, собівартості чи залишкової вартості), для цілей оподаткування ПнВК ролі не відіграє.

Звичайна ціна

Щоб зрозуміти, коли продажі майна (робіт, послуг) резидентом Дія Сіті будуть вважатися дешевими, варто зрозуміти, що для резидентів Дія Сіті є звичною ціною. Для цього треба відкрити п.п. 14.1.71¹ ПКУ. Цим підпунктом установлені свої правила для визначення звичайної ціни для резидентів Дія Сіті, вони відмінні від тих, що діють для інших платників податків за п.п. 14.1.71 ПКУ.

Якщо для «пересічних» платників податків орієнтиром звичайності є ринкова ціна, то для резидентів Дія Сіті правила установлення звичайності схожі до визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ із п. 181.1 ПКУ.

Судіть самі. Відповідно до п.п. 14.1.71¹ ПКУ звичайну ціну майна, робіт, послуг для цілей оподаткування ПнВК резиденти Дія Сіті (крім визначення бази оподаткування у разі здійснення контрольованих операцій), визначають на рівні ціни договору, але не нижче:

— для покупних товарів, робіт та послуг — ціни придбання майна (робіт, послуг);

— для необоротних активів — балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок календарного місяця, протягом якого здійснюються операції продажу (відчуження), ліквідації таких необоротних активів;

— для вироблених (створених, наданих) товарів, робіт та послуг — виробничої собівартості, яка розрахована за правилами бухгалтерського обліку відповідно до принципів, методів і процедур, визначених в обліковій політиці платника податку. Якщо в обліковій політиці такі принципи, методи і процедури не визначені, контролюючий орган самостійно розраховує виробничу собівартість відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Звичайно, щодо власновироблених активів звичайна ціна визначається по-іншому, ніж для цілей ПДВ-обліку, але в іншому подібність практично повна.

Спираючись на те, як п.п. 14.1.71¹ ПКУ ідентифікує звичайну ціну для резидентів Дія Сіті, констатуємо, що

І от тільки при такому дешевому продажу майна (робіт, послуг) через посередника платнику ЄП з постоплатою, більшою ніж 365 днів, резиденту Дія Сіті слід рахувати ПнВК, спираючись на розмір звичайної ціни, визначеної за вищезгаданими правилами, а не виходячи із договірної ціни.

Причому варто пам’ятати: той факт, що резиденту Дія Сіті доведеться сплатити при такому продажу ПнВК, ще не означає, що він втрачає суму сплачених коштів. Адже відповідно до п.п. 137.10.5 ПКУ, як тільки платник ЄП погасить заборгованість після спливу 365-денного строку, з якої був сплачений ПнВК, резидент Дія Сіті — платник ПнВК має право на суму сплаченого податку зменшити суму нарахованого ПнВК відповідного періоду.

Дешевий продаж — не безоплатне постачання

Також деяких резидентів Дія Сіті, які продають майно (товар та необоротні активи), роботи та послуги за вартістю, яка менша за звичайну ціну (наприклад, при перепродажу програмного продукту за ціною, меншою за купівельну вартість), переймаються через те,

Адже податківці можуть, наприклад, сказати, що продаж товарів, робіт та послуг за ціною, меншою звичайної, є безоплатною передачею частини таких активів. А коли мова йде про безоплатну передачу, тоді базу оподаткування слід визначати не нижче звичної ціни (п. 135.2 ПКУ).

На наш погляд, цього не повинно статися. Адже щоб застосовувався п.п. 141.9¹.2.5 ПКУ, має відбуватися саме операція з передачі майна (надання робіт, послуг) (передачі ризиків, пов’язаних із правом власності, або передачі результатів робіт, послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті — платником ПнВК, без висування вимог щодо компенсації його (їх) вартості, у тому числі з безоплатної передачі майна (робіт, послуг).

Коли ж відбувається продаж майна (робіт, послуг) за ціною, нижчою за звичайну, то:

1) така операція є компенсованою, адже в обмін на передане майно (товари, послуги) резидент Дія Сіті отримає грошові кошти. Той факт, що їх буде менше, ніж тоді, коли б вартість була визначена на рівні звичної ціни, ролі не відіграє;

2) різницю між звичайною ціною і ціною продажу майна (робіт, послуг) не можна розглядати як безоплатне постачання. Вся справа в тому, що покупець майна (робіт, послуг) сплачує визначену у договорі вартість за весь обсяг майна, робіт та послуг, що йому передали, а не за його частину. А коли є оплата, то про безоплатну передачу говорити не можна.

Таким чином, при продажу майна (послуг, робіт) за ціною, нижчою ніж звичайна, оподатковувати різницю між договірною ціною і звичайною за правилами, встановленими для безоплатної передачі майна (робіт, послуг), не слід.